Викладено основні аспекти проблеми вживання та розповсюдження наркотиків і алкоголю в морській індустрії. Висвітлено діяльність міжнародних і національних організацій щодо запобігання негативним явищам у судноплавних компаніях і на борту транспортних суден. Проаналізовано вплив алкоголю та наркотиків на здоров'я, безпеку та продуктивність праці людей.

Робота присвячена націотворчим та націознавчим проблемам, державотворчим явищам і процесам. Значна увага приділяється понятійно-категоріальній структурі та сутності етнодержавознавства в аспекті так званої етнополітичної парадигми. Звертається увага на етнонаціональні чинники державотворення, концептуальні засади національного та державного поступу, національно-державницької ідеї та інтересу.

Висвітлено питання нелегальної міграції та торгівлі людьми як суспільний феномен та об'єкт практичної діяльності. Вивчено зовнішні та внутрішні чинники, що сприяють нелегальній міграції. Розглянуто міжнародно-практичні інструменти запобігання даним небезпечним явищам, узагальнено відповідний досвід світового співтовариства й окремих країн. Особливу увагу приділено розкриттю специфіки запобігання нелегальній міграції та торгівлі жінками в Україні. Наведено відповідні документи ООН, УБКБ ООН, МОМ, Ради Європи й оглядові матеріали з даного питання. Розглянуто питання будапештського процесу в контексті організованої злочиності та торгівлі іноземцями.

В історико-правовому аспекті досліджуються основні риси інституту глави держави, аналізуються його повноваження за різних систем як монархічної, так і республіканської форм правління, визначається його місце і роль в механізмі державного управління (на прикладі США, Англії, країн Арабського Сходу, країн Західної та Східної Європи). Зроблено висновок, що Україні необхідний дійовий інститут держави, який сприяв би оптимізації взаємодії всіх сфер життєдіяльності державного механізму, слугував би надійною перешкодою таким негативним явищам, як бюрократизм, дезінтеграція, дезорганізація в суспільстві.

Висвітлено питання теорії та практики запобігання окремим видам злочинів. Наведено кримінологічну характеристику організованої та корупційної злочинності. Розглянуто історію розвитку і генезис професійної та економічної злочинності. Досліджено особливості причин та умов рецидивної, насильницької, жіночої, екологічно необережної, пенітенціарної злочинності, заходи запобігання "фоновим явищам" і всім зазначеним злочинам, зокрема, скоєним неповнолітніми.

Розглянуто пропозиції та обгрунтовано необхідність вдосконалення чинного Кримінального кодексу України щодо кримінально-правової заборони торгівлі людьми, а також інших, пов'язаних з нею протиправних діянь.

Рассмотрены предложения и обоснования необходимости усовершенствования действующего Уголовного кодекса Украины по уголовно-правовому запрету торговли людьми, а также иных, связанных с ней противоправных действий.

Offers and substantiations of necessity improvement of working Criminal code of Ukraine on a criminal-legal interdiction of trade by people, and also other, illegal actions connected to it are considered.

Здійснено кримінологічний аналіз злочинності, її причин і умов, наявних у кримінально-виконавчих установах у 1997 - 2007 рр. Обгрунтовано механізм запобігання цим суспільно небезпечним явищам у окремій установі. Розкрито суть основних категорій, термінів і понять, які застосовуються з метою профілактики злочинів у місцях позбавлення волі.

Осуществлен криминологический анализ преступности, ее причин и условий, которые имели место в криминально-исполнительных организациях в 1997 - 2007 гг. Обоснован механизм предупреждения этих социально опасных явлений в отдельной организации. Раскрыта суть основных категорий, терминов и понятий, которые используются с целью профилактики преступлений в местах лишения свободы.

Наведено результати дослідження проблем расизму та ксенофобії в Україні, зокрема, на Харківщині, Київщині, Львівщині та АР Крим. Увагу приділено заходам протидії даним явищам.

Приведены результаты исследования проблем рассизма и ксенофобии в Украине, в частности, в Харьковской, Киевской, Львовской областях и в АР Крым. Уделено внимание средствам противодействия данным явлениям.

Показано можливості застосування антикризових технологій як механізму реалізації цілей державного управління в Україні. Визначено особливості становлення та розвитку антикризового управління, розглянуто його базові принципи та методи. Охарактеризовано засоби реалізації антикризового процесу в українську суспільну дійсність. Значну увагу приділено кризовим явищам, конфліктам та сучасним антикризовим технологіям. Комплексно досліджено технологічний процес антикризового управління як передумову формування ефективної державної політики України. Проаналізовано антикризові технології державного управління як необхідну складову процесу стабілізації та економічного розвитку країни. Обгрунтовано необхідність застосування технологій державного антикризового управління навіть за сприятливих умов.

Проаналізовано теоретико-організаційні засади функціонування регіонального моніторингу у контексті реалізації державної регіональної політики. Уточнено понятійний апарат державного та регіонального управління у сфері її реалізації. Запропоновано методику оцінювання впровадження державної регіональної політики на засадах збалансованої системи показників. Визначено основні організаційні засади та принципи впровадження цілісної системи регіонального моніторингу як підсистеми державного управління регіональним розвитком. Обгрунтовано необхідність забезпечення якісного зворотного зв'язку у процесі реалізації державної регіональної політики для прискорення розвитку територій і створення системи запобігання кризовим явищам на регіональному рівні. Узагальнено результати проведеного теоретичного досліження й обгрунтовано практичні рекомендації щодо запровадження системи регіонального моніторингу у вітчизняну практику регіонального управління. Запропоновано організаційну схему систем регіонального моніторингу з використанням процесного підходу та запровадження збалансованої системи показників для реалізації державної регіональної політики.

Розглянуто історичний генезис розвитку даного права, його теоретичне та методологічне підгрунтя. Обгрунтовано класифікацію мирних зібрань. Наголошено на необхідності узагальненого підходу до мирних зібрань політичного та неполітичного характеру. Внесено пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері. Сформульовано понятійний апарат, що розкриває різновиди мирних зібрань в Україні. Увагу приділено явищам голодування, наметового містечка, пікетування. Визначено й охарактеризовано систему гарантій реалізації права на свободу мирних зібрань, що фактично забезпечують її можливість. Розглянуто нормативно-процесуальний порядок реалізації такого права. Акцентовано увагу на зловживанні з боку посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування під час організації та проведення мирних зібрань в Україні. Обгрунтовано кореляційний зв'язок між розвитком права на свободу мирних зібрань і формуванням вітчизняного громадянського суспільства. Розроблено науково-теоретичні положення, висновки та пропозиції щодо подальшого розвитку права на свободу мирних зібрань в Україні.

Розглянуто теоретичні та практичні питання, що стосуються феномену, детермінації та протидії фоновим для злочинності явищам. Із залученням різних методів наукового аналізу визначено соціальний, правовий і функціональний зміст фонових для злочинності явищ, місце превентивної діяльності у системі та механізмі протидії злочинності в цілому. Висвітлено актуальні проблеми забезпечення кримінологічної безпеки країни кримінально-правовими, кримінологічними та організаційно-управлінськими засобами, а також питання організації та здійснення кримінологічного впливу на фактори та детермінанти фонових для злочинності явищ.

Проаналізовано соціальні аспекти дій, що стосуються встановлення факту здійснення злочину та способу його здійснення, виявлення винуватців злочинів, запобігання злочинам та іншим патологічним явищам, що безпосередньо або побічно зумовлюють злочинну поведінку. Визначено предметну сферу криміналістичної соціології, яка є необхідною для трактування її як особливої дисципліни знань. Розглянуто різноманітні аспекти виникнення в суспільстві різних патологічних явищ, простежено еволюційний вплив глобалізації на властивості та визначальні чинники цього процесу.

Визначено місце кризових явищ соціально-економічного характеру серед складових національної безпеки та в системі забезпечення національної безпеки. Надано визначення системи національної безпеки. Зазначено перспективні заходи державних механізмів протидії кризовим явищам соціально-економічного характеру.

Вперше у вітчизняному правознавстві досліджено проблеми застосування семіотичного підходу у порівняльно-правовому пізнанні, розроблено концептуальні основи такого застосування. Розглянуто мовленнєву форму втілення права, яка є підставою для застосування семіотичних ідей у правовому пізнанні. Визначено основні компоненти семіотичного аналізу права, та під час дослідження правових знаків та їх конструкцій запропоновано впроваджувати концепцію структурної семіотики. Визначено необхідність першочерговості семіотичного аналізу предмета порівняльно-правового дослідження та можливості його застосування у поєднанні з іншими методологічними підходами. Порівняльне вивчення правової реальності через знакові системи передбачає як внутрішнє дослідження правових систем, так і визначення їх зв'язків з іншими знаковими системами, що, безумовно, дозволяє надати всебічну характеристику правовим явищам. Визначено ряд напрямів порівняльно-правових досліджень, використання в яких семіотичного підходу є найбільш важливим і нагальним. До таких належать: визначення загального та особливого у сприйнятті правових знакових конструкцій у різних правових системах, питання уніфікації та гармонізації норм права, здійснення класифікації правових явищ у порівняльному правознавстві, переклад правових текстів, порівняльний діахронний аналіз тощо. Здійснено апробацію застосування семіотичного підходу на прикладі конкретних порівняльно-правових досліджень, яка показала, що застосування цього методологічного підходу сприяло уникненню помилок, неправильних ототожнень, синонімії та омонімії, чіткому розмежуванню різниці у функціонуванні правових знаків різних правових систем, можливості та мірі їх зближення та взаємодії.

Проведено комплексне дослідження феноменологічної, детермінаційної природи фонових для злочинності явищ, запропоновано систему заходів протидії їх відтворенню. Сформовано гносеологічну основу дослідження соціальних відхилень, обгрунтовано структурно-функціональне та феноменологічне розуміння фонових явищ, асоціального фону злочинності, здійснено їх класифікацію, виявлено й описано зв'язки зі злочинністю. Надано кримінологічну характеристику таким фоновим явищам, як наркотизація, алкоголізація, бродяжництво, безпритульність, проституція, насильство в сім'ї, расизм, ксенофобія та нелегальна міграція, з'ясовано основні їх детермінанти. Сформульовано пропозиції щодо подальшого удосконалення системних засад, а також змісту та напрямів реалізації загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів протидії їх поширенню.

Досліджено формування структури міліції й карного розшуку Харківщини та визначено основні напрямки діяльності міліції краю в зазначений період історії. Встановлено, що безпосередній вплив на стан органів внутрішніх справ (ОВС) мали їх матеріально-технічна забезпеченість та фахова підготовка співробітників. Проаналізовано криміногенну обстановку в регіоні та діяльність ОВС у боротьбі зі злочинністю та охороні правопорядку. З'ясовано вплив соціально-економічних і політико-правових чинників на розвиток і функціонування міліції Харківщини у досліджуваний період. Вказано основні форми профілактичної діяльності ОВС, спрямовані на запобігання злочинності та іншим негативним соціальним явищам.

Изложены планы действий по мониторингу, предсказанию проявлений и ликвидации последствий наиболее опасных экзогенных геодинамических природных процессов на территории Черновицкой области и смежных территориях, находящихся в сфере интересов Карпатской конвенции. Доказано, что успешное решение проблем экологического кризис-менеджмента возможно только в результате внедрения планов действий, разработанных на основании данных дистанционного зондирования Земли.

В Україні однією з проблем, що потребують невідкладного вирішення, є корупція, яка являє значну загрозу демократії, реалізації принципу верховенства права, соціальному прогресу, національній безпеці, становленню громадянського суспільства. Зважаючи на це, пріоритетами державної політики є створення дієвої системи запобігання корупції, ефективна протидія корупційним явищам, виявлення їх передумов та подолання наслідків. Реалізація цієї мети неможлива без грунтовного вивчення соціально-економічних аспектів корупції та формування на цій основі теоретичних засад національної антикорупційної стратегії. Мета статті - інтеграція наукових ідей видатного американського вченого Г. С. Беккера в національну доктрину боротьби з корупцією. На основі аналізу теорії "раціонального злочину", розробленої Г. С. Беккером, визначено чинники, які детермінують корупційну поведінку субієктів владних повноважень та сприяють поширенню корупції в управлінському середовищі. Встановлено, що основними напрямами національної антикорупційної стратегії України мають стати зниження потенційних вигод і переваг, обумовлених корупційною діяльністю, а також актуалізація пов'язаних з нею ризиків (викриття, покарання, осуд громадськості тощо). У рамках цих стратегічних напрямів пропонується здійснити комплекс заходів, спрямованих на запровадження системи доброчесної поведінки посадових осіб, підвищення стандартів прозорості та відкритості в діяльності органів державної влади, вдосконалення правових та організаційних засад протидії корупції. Висновки: доведено, що впровадження теорії Г. С. Беккера дозволить істотно підвищити ефективність національної антикорупційної політики та досягти помітного прогресу в боротьбі з корупційними явищами.

Наведено матеріали теоретико-методологічного дослідження протидії кризовим явищам соціально-економічного характеру в українському суспільстві. Визначено теоретичні засади кризових явищ і методологічних аспектів функціонування та розвитку державних механізмів протидії кризовим явищам соціально-економічного характеру. Розроблено механізми державного моніторингу загроз національній безпеці соціально-економічного характеру, опрацьовано комплексний державний механізм регулювання кризових явищ соціально-економічного характеру. Запропоновано шляхи вдосконалення державних механізмів протидії кризовим явищам соціально-економічного характеру.