Проаналізовано завершальний етап найбільш активної фази балканської кризи, яка припадає на 1995 рік. На основі численного документального матеріалу в роботі розглядаються основні події того переломного періоду громадянської війни для Югославії, внутрішні і міжнародні аспекти конфлікту.

Висвітлено методологічні засади конфліктологічної науки та її галузі - юридичної конфліктології. Розглянуто суть поняття, структуру, динамічні характеристики правового конфлікту, а також особливості доцільної поведінки юриста в конфліктологічних ситуаціях. Описано основні види юридичних спорів, охарактеризовано екологічні (еколого-правові), міжнародні (міжнародно-правові), державно-правові, адміністративно-правові, кримінальні, трудові та сімейні конфлікти.

Освещены методологические основы конфликтологической науки и ее отрасли - юридической конфликтологии. Рассмотрены сущность понятия, структура, динамические характеристики правового конфликта, а также особенности целесообразного поведения юриста в конфликтологических ситуациях. Описаны основные виды юридических споров, охарактеризованы экологические (эколого-правовые), международные (международно-правовые), государственно-правовые, административно-правовые, уголовные, трудовые и семейные конфликты.

Визначено предмет і об'єкт конфліктології, розглянуто її закони та методи, а також розвиток проблем у парадигмах соціальної та правової наук. Проаналізовано динаміку конфлікту, визначено її витоки, причини виникнення, рушійні сили. Розглянуто сфери розгортання конфліктів, зокрема, економічну, політичну, етнонаціональну, юридичну, релігійну, а також сферу культур і духовних цінностей. Наведено засоби та механізми розв'язання конфліктів, а також соціально-правові технології запобігання суперечкам.

Проаналізовано особливості та закономірності конституційного конфлікту як феномену та процесу політико-правової реальності сучасного державотворення в Україні. Наведено класифікацію конституційних конфліктів, розглянуто питання їх детермінації та динаміки. Розкрито основи конституційно-конфліктної діагностики.

Проанализированы особенности и закономерности конституционного конфликта как феномена и процесса политико-правовой реальности современного развития государства. Приведена классификация конституционных конфликтов, рассмотрены вопросы их детерминации и динамики. Раскрыты основы конституционно-конфликтной диагностики.

Висвітлено загальні аспекти діяльності парламентської опозиції у Великобританії та північній Ірландії, проаналізовано позитивний досвід її організації. Розглянуто питання регулювання опозиційної діяльності в Україні. Наведено рекомендації експертів щодо правової регламентації статусу даної опозиції.

Освещены общие аспекты деятельности парламентской оппозиции в Великобритании и северной Ирландии, проанализирован положительный опыт её организации. Рассмотрены вопросы регулирования оппозиционной деятельности в Украине. Приведены рекомендации экспертов относительно правовой регламентации статуса данной оппозиции.

Проаналізовано чинники сталого самовідновлення близькосхідного конфлікту, котрий несе в собі тенденцію переростання з регіонального на цивілізаційний. Простежено вплив на ескалацію кризи інститутів глобального контролю, актуальних економічних тенденцій, радикального ісламізму.

Розглянуто сутність миротворчих операцій як специфічного політичного інструмента врегулювання воєнно-політичних конфліктів, їх роль в сучасних процесах міжнародної миротворчої діяльності.

Проаналізовано сучасну концепцію гуманітарної діяльності ООН під час врегулювання конфліктів, а також визначено механізми її реалізації та показано їх еволюцію. Розглянуто практичну ефективність гуманітарних програм у ході розблокування військово-політичних криз, виявлено фактори негативного впливу на миротворчий ефект гуманітарних програм ООН. Доведено, що ООН вдалося досягти значного прогресу в гуманітарній сфері, а також визначено важливу роль гуманітарних заходів у досягненні миротворчих цілей. Розроблено пропозиції щодо посилення миротворчого потенціалу ООН.

Акцентовано увагу на поняттях і категоріях, за допомогою яких здійснено науковий аналіз проблем державної політики у перехідному суспільстві щодо зниження соціальної напруженості. Розглянуто причини соціальної напруженості у сфері трудових відносин у перехідному суспільстві та основні напрямки державної політики щодо її зменшення. Досліджено становлення системи соціального партнерства, удосконалення політики на ринку праці, у сфері зайнятості, зниження конфліктогенності держави, удосконалення програми реформ, досягнення політичної та економічної стабільності.

Уперше в українській політичній науці комплексно досліджено проблему міжнародно-політичного та регіонального вимірів урегулювання ліванського конфлікту у всіх його аспектах. Розроблено концепцію моделей забезпечення стабільності, ідентифіковано суть, формальні ознаки та механізм функціонування даних моделей, які існували в ліванському суспільстві. Проаналізовано модель ліванського етноконфесійного конфлікту, виокремлено її формальні ознаки. Значну увагу приділено дослідженню моделей та механізмів урегулювання цього конфлікту, апробованих ООН, Лігою арабських держав, США, Сирією, Ізраїлем. Визначено три типи моделей врегулювання криз у глибоко розділених мозаїчних соціумах: стабілізаційну, адаптаційну, трансформаційну, а також запропоновано спеціальну методику врегулювання конфліктів у таких соціумах.

Проаналізовано еволюційні зміни у системах державного управління, простежено умови формування моделей взаємодії інституту політичної опозиції з урядом та органами державного управління деяких розвинених європейських країн. Розглянуто особливості функціонування моделей відповідних відносин у традиційному, індустріальному та інформаційному суспільствах в Україні. Визначено поняття інституту політичної опозиції як складової демократичного механізму державного управління, одного з інформаційних ресурсів системи державного управління. Окреслено етапи становлення та напрямки індустріалізації політичної опозиції за умов демократизації державного управління в Україні. Визначено засоби конструктивного впливу політичної опозиції на формування та реалізацію соціально-економічної політики в Україні.

Проанализированы эволюционные изменения в системах государственного управления, прослежены условия формирования моделей взаимодействия института политической оппозиции с правительством и органами государственного управления некоторых развитых европейских стран. Рассмотрены особенности функционирования моделей соответствующих отношений в традиционном, индустриальном и информационном обществах в Украине. Определено понятие института политической оппозиции как составляющей демократического механизма государственного управления, одного из информационных ресурсов системы государственного управления. Очерчены этапы становления и направления индустриализации политической оппозиции в условиях демократизации государственного управления в стране. Определены средства конструктивного влияния политической оппозиции на формирование и реализацию социально-экономической политики в Украине.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)-3 + Ф043.2

Рубрики:

Державне право окремих країн

Політична боротьба. Політичний конфлікт

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф043.2 + Х002.012 + Х819(4УКР)01-9

Рубрики:

Політична боротьба. Політичний конфлікт

Право і політика

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф043.21 + Х809(4УКР)62-9 + Ф3(4УКР)12

Рубрики:

Політична опозиція

Державне право окремих країн

Внутрішнє становище. Внутрішня політика

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х803 + Ф043.23

Рубрики:

Права і свободи <Державне /конституційне/ право>

Політичний екстремізм. Тероризм

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф043.2 + Х915.28

Рубрики:

Політична боротьба. Політичний конфлікт

Неурядові міжнародні організації

Шифр НБУВ: Ж69723 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше у вітчизняній політичній науці досліджено особливості та характер еволюції національно-державних концепцій уряду ЗУНР в 1920 - 1923 pp. та його конституційно-правових практик. З'ясовано, що головним гарантом міжнаціональної згоди та суспільної єдності відродженої Галицької республіки мали стати етнокультурна ментальність і політична толерантність української нації, яка після розпаду Російської та Австро-Угорської імперій підтвердила свій державницький потенціал, а також здатність розбудовувати рівноправні відносини з усіма етнонаціональними групами, які населяли українські землі. Доведено, що українська політична еміграція УНР і ЗУНР заснувала традиції захисту прав українців у міжнародних організаціях, насамперед у Лізі Націй, яка виконувала функції багатостороннього представництва інтересів різних держав і форуму для обговорення спільних проблем. Акцентовано увагу на інформаційно-комунікативній діяльності не лише офіційної дипломатії, а й окремих громадсько-політичних діячів.

Висвітлено актуальні проблеми опозиційної діяльності в Україні й іноземних державах. Розглянуто теоретико-методологічні засади правового регулювання цілеспрямованої поведінки суб'єктів опозиції, яка передбачає здійснення контролю за органами державної влади й органами місцевого самоврядування, критичне оцінювання їх роботи та створення альтернативної програми розвитку держави та певного регіону (адміністративно-територіальної одиниці). Проаналізовано основні суб'єкти опозиційної діяльності: депутатські фракції політичних партій у Верховній Раді України або їх об'єднання, які не увійшли до парламентської більшості та відповідно не приймають участь у формуванні Кабінету Міністрів України; фракції або їх об'єднання в міських, районних і обласних радах, які заявили про свою опозиційність; депутати або групи депутатів сільських і селищних рад, які заявили про свою опозиційність. Наведено пропозиції щодо внесення змін до законів України, зокрема, "Про Регламент Верховної Ради України" та "Про місцеве самоврядування в Україні".

Розкрито зміст тероризму як складного соціального явища. Охарактеризовано соціальне підгрунтя й причинно-наслідкові зв'язки тероризму, умови його виникнення. Наведено класифікацію теророгенних факторів, проаналізовано механізм загроз терористичного характеру та профілактичних заходів. Вивчено суть теророгенності соціальних систем і терористичних основ сучасних стратегій боротьби з тероризмом. Окреслено перспективи реалізації інноваційних технологій протидії тероризму, а також предметну область антитерористичної безпеки з формальним описом її складових.

Розглянуто кримінологічні, віктимологічні та геополітичні питання протидії етнорелігійному тероризму (ЕРТ). Із залученням різних методів наукового аналізу визначено соціальний, правовий і функціональний зміст ЕРТ, його місце серед сучасних загроз національній і міжнародній безпеці. Виявлено та виділено основні тенденції відтворення ЕРТ. Охарактеризовано базові геополітичні функціональні варіації ЕРТ із відповідними тактико-цільовими кримінологічними типами. Розглянуто актуальні проблеми стратегії і тактики протидії ЕРТ. Запропоновано напрями вдосконалення організаційних структур і їх функціональності. Сформовано систему рекомендацій, спрямованих на боротьбу з ЕРТ на національному та міжнародному рівнях. Визначено функції та завдяння правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з ЕРТ.