Висвітлено проблеми захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина в суді. На підставі історико-правового аналізу становлення судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина запропоновано визначення інформаційних прав і свобод людини і громадянина, вважаючи їх основоположними і такими, що гарантовані другим розділом Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Шляхом опитування суддів судів загальної юрисдикції з’ясовані основні труднощі судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина. Запропоновано модель судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина. За допомогою статистичних методів доведено ефективність даної моделі. У процесі порівняльного аналізу вітчизняної Конституції та конституцій країн Євросоюзу і США доведено, що провідною ідеєю у правовому забезпеченні інформаційних прав і свобод людини у згаданих країнах є демократизм та права людини. Здійснено відбір типових прецедентів Євросуду, які забезпечують судовий захист інформаційних прав і свобод людини. Увагу приділено вітчизняному законодавству, яке забезпечує захист прав в цій сфері. З'ясовано причини недотримання Конвенції про захист прав і основоположних свобод вітчизняними судами, причини низької частоти розгляду справ за Конвенцією. На основі прецедентів розглянуто особливості функціонування Євросуду і захисту в ньому вказаних прав і свобод. Визначено тенденції судового захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина.

З'ясовано сутність, зміст і правову природу права громадян на інформацію. Визначено місце права громадян на інформацію в адміністративно-правовому статусі громадянина. Досліджено етапи історичного становлення та сучасний стан нормативного забезпечення права громадян на інформацію. Встановлено суб'єкти публічної адміністрації, що забезпечують реалізацію права громадян на інформацію. Охарактеризовано адміністративні процедури реалізації права громадян на інформацію, зокрема адміністративні процедури розгляду звернень громадян та адміністративні процедури розгляду запитів на інформацію. Розглянуто особливості дисциплінарної та адміністративної відповідальності суб'єктів публічної адміністрації за порушення законодавства у сфері доступу громадян до інформації. Сформульовано ряд конкретних пропозицій теоретичного та практичного характеру щодо вдосконалення законодавства у сфері реалізації прав громадян на інформацію, а також відповідних наукових концепцій.

Проаналізовано загальнотеоретичні положення юридичного забезпечення свободи вираження поглядів журналістами. Визначено поняття свободи вираження поглядів журналістами як природного права (права як загально-соціального явища) і як суб'єктивного юридичного права. Проаналізовано юридичний механізм забезпечення свободи журналістами. Сформульовано окремі пропозиції щодо забезпечення прав журналістів.

У процесі розбудови правового суспільства модель організації зв'язків державних установ з громадськістю все більше набуває двостороннього (діалогічного) характеру, однак все ще залишається асиметричною у плані захисту національних інтересів: акцент у ній поки що зміщено в бік пріоритетності інтересів влади над інтересами громадян, що створює низку цілком зрозумілих бар'єрів під час налагодження згаданих зв'язків. Актуалізовано переосмислення цієї комунікативної моделі в напрямі симетризації та врівноваження інтересів громадян з інтересами держави.

В умовах економічної кризи, викликаної короновірусом, виникли загрози свободі районних, міських, селищних газетних видань України, котрі інформують про COVID-19, способи профілактики та про те, як протистояти небезпечній хворобі. Для збереження здоров'я, життя людей вкрай важливо забезпечити доступ громадян України до достовірної інформації традиційних місцевих друкованих газет та їхніх Інтернет-аналогів, котрі враховують регіональні особливості, що зумовлює особливу актуальність і значення дослідження загроз свободі місцевих ЗМІ України в умовах карантину для вдосконалення законодавства України про свободу ЗМІ відповідно до міжнародних документів із прав людини. Дослідження здійснено з метою сприяння розвитку громадянського суспільства, демократичної держави, захисту журналістів, співробітників місцевих ЗМІ, розширення прав людини на об'єктивну інформацію місцевих ЗМІ України в умовах інфодемії; сприяння усуненню загроз свободі преси з опорою на правове регулювання кодексів України, за якими здійснюється судочинство. Для досягнення поставленої мети виконано дослідницькі завдання: визначено складові свободи ЗМІ, котрі порушують під час пандемії; проаналізовано статистичні дані соціологічних досліджень, конкретні випадки порушення свободи ЗМІ, означено проблеми, пов'язані з загрозами складових свободи ЗМІ, безпеки журналістів; виявлено упущення в нормативно-правовому регулюванні свободи ЗМІ; розкрито вплив загроз свободі ЗМІ в умовах пандемії на розвиток демократії в Україні. Запропоновано законодавче рішення усунення загроз свободі ЗМІ в Україні за допомогою уточнення статей у кодексах України, за якими здійснюється судочинство, а також задля попередження появи нових загроз свободі ЗМІ.