Досліджено еволюцію наукових уявлень про роль політичної еліти у розвитку політичної системи. Визначено сутність конкурентної взаємодії політичної еліти в демократичному суспільстві. Проаналізовано еволюцію форм політичної конкуренції еліт у межах реалізації виборчого процесу в Україні. Досліджено специфіку здійснення опозиційної діяльності як форми прояву політичної конкуренції еліт. Здійснено політологічний аналіз політико-культурних чинників, які впливають на характер політичної конкуренції. Визначено особливості вітчизняних механізмів політико-правового регулювання політичної конкуренції. Проаналізовано тенденції розвитку політичного лідерства як чинника формування політичної конкуренції. Розкрито партійні механізми регулювання політичної конкуренції еліт.

Проаналізовано конституційне право громадян України на свободу об'єднання в політичні партії та його забезпечення в Україні. Проаналізовано доктринальні та нормативні джерела цього права громадян. Викладено загальну методологію проведення дослідження. Розкрито зміст зазначеного суб'єктивного права, сформульовано його визначення, ознаки та види. Розглянуто питання конституційного регулювання забезпечення цього права державними органами та суб'єктами громадянського суспільства. Сформульовано положення та висновки, обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що сприятимуть вдосконаленню механізму забезпечення конституційного права громадян України на свободу об'єднання в політичні партії.

Досліджено конституційно-правові основи легалізації громадських організацій і політичних партій в Україні. Вперше комплексно розглянуто особливості та структуру відносин, які складаються у процесі створення та діяльності громадських організацій і політичних партій, доведено необхідність врахування конституційного аспекту у процесі легалізації політичних партій і громадських організацій. Проаналізовано поняття "легалізація" і його співвідношення з легітимацією, державною реєстрацією як правозастосовним актом, офіційним набуттям правового статусу, управлінською діяльністю та дозвільними процедурами. Визначено поняття конституційно правового статусу громадських організацій і політичних партій та його структуру, запропоновано визначення механізму легалізації громадських організацій і політичних партій. Сформульовано ряд пропозицій щодо подальшого вдосконалення правового регулювання громадських організацій і політичних партій, забезпечення стабільності конституційного ладу в Україні, гарантування реалізації права на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, розвитку законодавства про об'єднання громадян.

Розглянуто конституційно-правові аспекти відносин держави та політичних партій в Україні. Проаналізовано законодавче регулювання процесів утворення партії та її місцевих організацій, з'ясовано конституційно-правову природу контролю за додержанням політичними партіями Конституції та законів України. Досліджено мету, межі, способи здійснення такого контролю, необхідні у демократичному суспільстві. Зазначено, що поточний державний контроль щодо політичний партій, який здійснюється органами контролю у процесі їх діяльності, є адміністративною за формою процедурою з конституційно-правовим змістом. Його нормативне регулювання в основному здійснюється підзаконними актами, однак з огляду на конституційно-правову природу відносин політичних партій і держави питання поточного державного контролю щодо партій повинні бути врегульовані на рівні закону. Підставою для здійснення заходів державного контролю щодо певної партії мають бути дії політичної партії чи її бездіяльність, якою слід вважати невиконання партією у встановлені строки певних дій, обов'язковість і термін виконання яких встановлено законом. Зміст рішення органу контролю щодо рішень партії не може полягяти у їх "реєстрації", "погодженні" чи "взятті до відома", наслідком проведення контролю повинно бути повне або часткове визнання (чи відмова у визнанні) партійних рішень державою у тому обсязі, який встановлений законом. Таке визнання (чи невизнання) має правові наслідки для відповідних правових рішень, які залежать від предмета рішення та способу його прийняття.

Наведено результати дослідження процесу правової інституціоналізації політичних партій в Україні в контексті зарубіжного досвіду та розкрито особливості формування вітчизняних демократичних інститутів. Визначено поняття правової інституціоналізації політичних партій, її джерела (міжнародно-правові угоди, рішення Європейського Суду з прав людини, Конституція, виборче законодавство, спеціальний закон, регламент законодавчого органу, рішення судових органів, статути політичних партій тощо) та на основі аналізу партійного законодавства зарубіжних країн виділено п'ять основних моделей конституювання та інституціоналізації політичних партій. Особливу увагу приділено особливостям процедури створення та ліквідації політичних партій, системам їх фінансування та механізмам участі політичних партій у роботі законодавчого органу. Зазначено, що процедура створення політичних партій в Україні є недосконалою та сприяє надмірній фрагментації партійної системи. Вказано на доцільність введення критерію самостійної участі політичної партії у виборах народних депутатів протягом останніх десяти років. Наголошено на необхідності запровадження прямого державного фінансування діяльності політичних партій з одночасним посиленням вимог до прозорості у цій сфері. Запропоновано вдосконалити Регламент Верховної Ради України у частині, що стосується критеріїв мінімальної кількості членів парламентської фракції, вимог щодо її внутрішньої структури.

Визначено поняття, ознаки й особливості цивільної правосуб'єктності політичних партій як юридичних осіб. Подано загальну характеристику цивільних правовідносин, що виникають у процесі створення, реалізації цивільної правосуб'єктності та припинення діяльності політичних партій в Україні. Досліджено теоретичні та практичні проблеми цивільно-правового регулювання процесів створення, діяльності та припинення функціонування роботи політичних партій в Україні за законодавством України. Вперше проведено дослідження теоретичних і практичних питань визначення цивільно-правового статусу політичних партій в Україні за оновленим цивільним законодавством України.

Розглянуто проблеми розвитку політичних партій, їх фінансової спроможності. Проаналізовано державне регулювання розмірів і порядку надання партіям приватних пожертв і внесків, можливості прямого бюджетного фінансування партій державою. Обгрунтовано обмеження передвиборних витрат і контроль за ними. Розглянуто зарубіжний досвід фінансового контролю за партіями. Акцентовано увагу на джерелах фінансування політичних партій. Запропоновано кращий можливий варіант для України, сформульовано визначення понять "фінансування політичної партії" і "державне фінансування політичної партії". Розкрито загрози для політичних партій таких форм фінансування, як державне і приватне. Показано шляхи їх збалансування, що базуються на принципах, рекомендованих Парламентською Асамблеєю Ради Європи.

Проаналізовано соціально-політичні умови формування громадянської ідентичності сучасної України. Окреслено основні політичні механізми утвердження громадянської ідентичності в умовах політичної модернізації. Досліджено діяльність владних і управлінських інституцій, політичних партій і громадських організацій, спрямовану на конструювання громадської ідентичності. Визначено роль і місце державної політики, а також зовнішньополітичних впливів у процесі трансформації громадянської ідентичності. Проаналізовано особливості залучення церкви до процесу формування громадянської ідентичності. Досліджено громадську ідентичність в політичному дискурсі друкованих ЗМІ і роль соціальних мереж у громадянському самовизначенні українців. Визначено перспективи розвитку системи соціально-ціннісних орієнтацій як засобу зміцнення патріотизму і духовно-моральних основ в українському суспільстві, зокрема, серед молоді, профілактики міжнаціональних конфліктів, сепарптизму, екстремізму.

Досліджено динаміку та чинники змін партійної системи України. Вивчено ідеологічні детермінанти розвитку партійної системи України. З'ясовано вплив політичних партій на діяльність органів влади на національному та місцевому рівнях. Обгрунтовано недоліки мажоритарної виборчої системи на прикладі парламентських виборів у Великій Британії 2015 р. Розглянуто вплив виборчої системи на формування парламентських коаліцій. Охарактеризовано політичні партії як політичну технологію ротації влади. Показано роль феномену абсентеїзму в делегітимізації політичних партій в Україні. Приділено увагу візуалізації партійної символіки у виборчих процесах сучасної України.

Розглянуто еволюцію політичної системи України в контексті методології політичного часу. Проаналізовано вплив часових вимірів різних рівнів на сучасний політичний процес. Для аналізу застосовано теоретичну модель "вирва причинності".

Проаналізовано формування політичного режиму в Україні в період 1990 - 2004 рр. Зроблено висновок, що в цей період у суспільстві домінуючими були дві протилежні тенденції: одна - в сторону демократизації суспільства, а інша - обгрунтування необхідності авторитарного режиму з метою наступного економічного розвитку. Разом із тим, сьогодні будь-які спроби запровадити такий режим за сучасних умов виглядатимуть штучно і протиприродно.

Розглянуто проблеми функціонування політичних партій в Україні, оскільки існування та діяльність політичних партій більшості сучасних держав є загальновизнаною нормою та трактується як невід'ємний атрибут демократичного способу здійснення державного управління.

Окреслено основні наукові підходи до дослідження партійних систем. Проаналізовано особливості основних етапів еволюції політичних партій. Розкрито зміст інституціоналізацї партійних систем у процесі демократичної консолідації та визначено її основні характеристики. Розглянуто еволюцію ідеологічного спектра партійної системи України. Показано взаємовплив виборчої та партійної систем у нашій державі. Детально проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід державної підтримки діяльності політичних парній, визначено основні переваги та недоліки вітчизняної моделі. Охарактеризовано діяльність парламентської коаліції з погляду її ефективності та впливу на стабілізацію партійної системи України. Розкрито питання конституційно-правової відповідальності політичних партій на сучасному етапі.

Здійснено комплексний порівняльно-правовий аналіз конституційного права на об'єднання у політичні партії в Україні та країнах ЄС. Проаналізовано доктринальні та нормативні джерела даного права. Визначено та проаналізовано основні історичні етапи становлення та розвитку права на об'єднання в політичні партії в Україні. Окреслено та проаналізовано основні форми реалізації конституційного права на об'єднання у політичні партії, а також його співвідношення з іншими конституційними правами та свободами. Сформульовано визначення понять "конституційне право на об'єднання у політичні партії", "гарантії права на об'єднання у політичні партії" й "обмеження права на об'єднання у політичні партії". Висвітлено особливості конституційно-правового регулювання обмежень зазначеного права у законодавстві окремих країн. Здійснено класифікацію обмежень конституційного права на об'єднання в політичні партії. На підставі проведеного дослідження сформульовано висновки й обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює конституційне право на об'єднання в політичні партії.

Розглянуто питання удосконалення законодавства у сфері конституційно-правового регулювання діяльності політичних партій у виборчому процесі. Запропоновано шляхи підвищення ефективності проведення виборів в Україні.

Дисертація присвячена комплексному порівняльно-правовому дослідженню фінансування політичних партій в Україні та країнах ЄС. З'ясовано й охарактеризовано основні історичні етапи становлення та розвитку фінансування політичних партій в Україні. Досліджено основні моделі фінансування політичних партій і проаналізовано принципи такого фінансування. Сформульовано визначення понять ''фінансування політичних партій'', ''державний контроль у сфері фінансування політичних партій'' та ''обмеження у фінансуванні політичних партій''. Висвітлено основні проблеми й особливості нормативного регулювання приватного та державного фінансування політичних партій в Україні та в окремих країнах ЄС. Визначено та досліджено основні елементи державного контролю за фінансуванням політичних партій. Окреслено та проаналізовано основні види обмежень у фінансуванні партій. За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює фінансування політичних партій.

Розглянуто доктринальні погляди на становлення інституту політичних партій (ПП) у конституційному праві України. Визначено принципи та засади діяльності ПП у виборчому процесі. Окреслено особливості участі ПП у президентських, парламентських і місцевих виборах в Україні. Охарактеризовано напрями впливу ПП на розвиток виборчого законодавства України. Розкрито особливості виборів за відкритими списками в контексті змін українського виборчого законодавства. Виокремлено види порушень ПП виборчого законодавства й охарактеризовано політичну корупцію. Узагальнено європейський досвід регулювання діяльності політичних партій у виборчому процесі. Обгрунтовано напрями удосконалення національного законодавства, що регулює діяльність ПП у виборчому процесі у контексті європейської інтеграції України.

Мета роботи - наукове обгрунтування вибору принципу, яким має керуватися законодавець при виборі типу правового регулювання та удосконаленні механізмів державного контролю за дотриманням обмежень у сфері політичного фінансування, в тому числі регламентації порядку використання коштів державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій в Україні. Методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, конкретизація, узагальнення. Висновки про принципи, які необхідно враховувати як критерій обрання типу правового регулювання відносин у сфері фінансування політичних партій. Обговорено розв'язання проблеми визначення типу правового регулювання відносин у сфері фінансування політичних партій пов'язана із вірним визначенням правової природи політичних партій та законодавчо-встановленими обмеженнями щодо джерел їх фінансування.

Комплексно досліджено етапи конституціоналізації політичних партій, визначено що процес конституціоналізації політичних партій у державах-членах Ради Європи майже завершився. Вперше сформульовано доктринальні моделі відповідальності політичних партій: веймарська, інституційна, кримінальна і модель Європейського суду з прав людини. Проаналізовано нормативне і доктринальне розуміння концепції войовничої демократії, яка розкривається як центральна для визначення меж демократичної толерантності до антидемократичних чи позасистемних партій. Сформовано вперше типологію політичних партій, діяльність яких підлягає забороні у демократичному суспільстві. Комплексно проаналізовано міжнародні та регіональні стандарти гарантування свободи об'єднань. Проаналізовано всі справи Європейського суду з прав людини та інших регіональних установ із захисту прав людини щодо заборони політичних партій, викладено коротку анотацію до всіх справ. Cистематизовано правові позиції Європейського суду з прав людини, визначено стандарти, дотримання яких вимагається під час заборони політичних партій у державах-членах Ради Європи. Розкрито сутнісне розуміння свободи об'єднань Європейського суду з прав людини ( далі - ЄСПЛ) у контексті необхідності певного компромісу між вимогою захисту демократичного суспільства та гарантуванням окремих індивідуальних прав. Досліджено досвід одинадцяти іноземних країн, де відбувалась заборона політичних партій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)325.1 я43 + Х809(4УКР)325.2 я43

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: МАІП ВА3 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :