Розглянуто проблематику правового регулювання адміністративної процедури в Україні, розкрито її зміст, викладено принципи, з'ясовано природу адміністративних актів та описано розвиток інституту адміністративного оскарження. Висвітлено зарубіжний досвід правового регулювання та практики застосування адміністративно-процедурного законодавства. Наведено переклади законів про адміністративну процедуру деяких іноземних держав та основні рекомендації Ради Європи. Значну увагу приділено проблематиці адміністративних послуг, їх доктрині. Проаналізовано чинну практику надання послуг органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Рассмотрена проблематика правового регулирования административной процедуры в Украине, раскрыто ее содержание, изложены принципы, выяснена природа административных актов и описано развитие института административного обжалования. Освещен зарубежный опыт правового регулирования и практики применения административно-процедурного законодательства. Приведены переводы законов об административной процедуре некоторых иностранных государств и основные рекомендации Совета Европы. Значительное внимание уделено проблематике административных услуг, их доктрине. Проанализирована действующая практика предоставления услуг органами исполнительной власти и местного самоуправления.

Досліджено порушення в сфері захисту інформації з обмеженим доступом, за які передбачено адміністративну відповідальність.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади адміністративної юстиції у державному управлінні країн англосаксонської моделі й України. Проаналізовано стан вивчення цієї проблеми та доведено необхідність її подальшого дослідження. Обгрунтовано теоретичні засади організації адміністративної юстиції у системі державного управління Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучених Штатів Америки, Канади, Ірландії, Австралії та Нової Зеландії. Визначено позитивні та негативні аспекти їх функціонування. Досліджено інститут адміністративної квазіюстиції у контексті адміністративно-юстиційного захисту прав громадян у сфері державного управління. Розвинуто класифікацію світових моделей адміністративної юстиції. Охарактеризовано європейські стандарти. Визначено ефективність адміністративного та судового захисту прав громадян у сфері державного управління та місцевого самоврядування. Наведено практичні рекомендації та пропозиції щодо реформування адміністративної юстиції, зокрема, шляхом запровадження інституту адміністративної квазіюстиції з використанням досвіду країн англосаксонської моделі у систему державного управління України.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4/8)072 + Ф023

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Політична система та політичне життя суспільства

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано найбільш ефективні економічні заходи протидії корупції, що використовуються у зарубіжних країнах. Використано досвід США, скандинавських країн, Нової Зеландії, Сінгапуру. Виокремлено взаємозалежності між рівнем корупції в країні та рівнем економічного розвитку, а також між рівнем корупції в державі та рівнем конкурентоспроможності країни. Сформульовано висновки та пропозиції щодо застосування досвіду зарубіжних країн у сфері протидії корупції для України та Росії.

Розглянуто міжнародні стандарти створення та діяльності спеціальних антикорупційних органів. Охарактеризовано національні спеціальні антикорупційні органи. Висвітлено особливості функціонування багатоцільових установ із протидії корупції у зарубіжних країнах (Бюро з розслідування випадків корупції Республіки Сінгапур, Незалежної антикорупційної комісії Гонконгу, Центрального антикорупційного бюро Республіки Польща, Спеціальної слідчої служби Литовської Республіки, Бюро із запобігання та боротьби з корупцією Латвійської Республіки, Національного центру з боротьби з корупцією Республіки Молдова). Приділено увагу питанням діяльності спеціалізованих прокуратур з боротьби з корупцією Федеративної Республіки Німеччина та спеціального антикорупційного органу "Лахав 433" і Об'єднаного центру інформації держави Ізраїль. Подано інформацію про створення та діяльність інститутів запобігання та протидії корупції у Франції, Молдові та Грузії.

Проаналізовано теоретичні засади адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері безпеки дорожнього руху (БДР), становлення та досвіду зарубіжного законодавства та питання його практичної реалізації. Розглянуто зарубіжну практику визначення поняття та суті БДР, узагальнено його розуміння в науці та вітчизняній практиці. Розкрито загальну характеристику складів адміністративних проступків у сфері забезпечення БДР та його елементів. Висвітлено поняття та стадії провадження у справах про проступки у сфері забезпечення БДР у провідних країнах світу.

Висвітлено зарубіжний досвід у сфері протидії корупції та оцінено можливості його використання на теренах України. Показано, що проблема боротьби з корупцією не може бути вирішена лише за рахунок створення нових організаційних форм, надзвичайних і каральних заходів; потрібне усвідомлення цього явища як такого, що має економічну, політичну, етичну, управлінську та правову ознаки.

Освещен зарубежный опыт в сфере противодействия коррупции. Oценены возможности его использования в Украине. Показано, что проблема борьбы с коррупцией не может быть решена только за счет создания новых организационных форм, чрезвычайных и карательных мер; необходимо осознание этого явления как такого, которое имеет экономические, политические, этические, управленческие и правовые признаки.

Investigation of the international experience in the sphere of combating of corruption is conducted in the article. The possibilities of its use in Ukraine are assessed t. It is shown that the problem of fighting with corruption cannot be solved only by creating of new organizational forms, extraordinary and punitive measures. Thus, its necessary to form of understand of such a phenomena with economic, political, ethical, legal and management features.

Визначено основні доктринальні погляди та сучасні підходи до проблеми профілактики адміністративних правопорушень (АПП) у сфері власності та обгрунтовано доцільність впровадження у вітчизняну практику новацій, які апробовано в інших країнах для вирішення проблем профілактики АПП у сфері власності. Відзначено, що використання досвіду діяльності суб'єктів профілактики деліктів у сфері власності Великобританії, США, Франції, Угорщини надає змогу виявити низку проблем в Україні.

Проаналізовано напрями реалізації політики протидії корупції в Україні, досліджено досвід закордонних країн, розглянуто вертикальну та горизонтальну стратегії подолання корупції. Висвітлено основні завдання антикорупційної реформи, запровадження яких сприятиме зменшенню корупційних проявів і зниженню загального рівня корупції в державі, а також підвищенню соціально-економічних стандартів життя населення.

Проаналізовано положення законодавства та прецедентного права зарубіжних країн, що відображають пануючий у них підхід до використання процесуальних преклюзій для впорядкування судочинства та окреслення меж процесуальних прав його учасників. Під час визначення напрямів їх використання для вдосконалення законодавства України про адміністративне судочинство вказується на те, що слід розглянути можливість запровадження законодавчих положень про поширення преклюзії повторного позову на осіб, тісно пов'язаних зі стороною у справі ідентичними інтересами або іншими обставинами, що надають змогу вважати цих осіб належним чином представленими стороною у справі. Іншим кроком для оптимізації адміністративного судочинства може бути охоплення преклюзією повторного позову тих позовних вимог, які пред'являлись під час розгляду справи, але й тих, які мали бути пред'явленими. Крім того, у подальших наукових дослідженнях питань адміністративного судочинства слід визначити, чи сприятиме виконанню завдань адміністративного судочинства поширення преклюзії спростування встановлених судом обставин справи лише на факти, які є важливими для правильного вирішення справи, призводять до виникнення відповідних правових наслідків, охоплюються предметом доказування у справі, а також на оцінку правового значення таких фактів, залишаючи осторонь висновки щодо обставин, встановлення яких немає значення для вирішення справи, висновки щодо фактів без надання їм правової оцінки та без визначення їх правових наслідків і висновки щодо права поза зв'язком із конкретними фактичними обставинами справи. На доповнення до того під час підготовки пропозицій щодо вдосконалення використання преклюзій у адміністративному судочинстві слід оцінити доцільність запозичення також того зарубіжного досвіду, що пов'язаний із можливістю відступу від преклюзії спростування встановлених судом обставин справи, коли йдеться про неможливість апеляційного оскарження первинного судового рішення, мають місце критичні порушення норм процесуального права під час первинного судового провадження, суперечності між судовими рішеннями, сторона, яка зазнає негативних наслідків преклюзії, не мала можливість повною мірою та на справедливих засадах взяти участь у дослідженні питання у попередній справі, що породжує несправедливість, або склались інші обставини, з яких випливає те, що преклюзія породжує явну несправедливість всупереч конституційним принципам.

Мета роботи - здійснення характеристики європейських та міжнародних принципів здійснення адміністративних процедур. Визначено, що задля оптимальної стандартизації спеціальні комітети Ради Європи розроблено Принципи адміністративного права, які визначають відносини між адміністративними органами та приватними особами. Визначено, що такі принципи мають на меті забезпечити ефективні засоби контролю за адміністративними актами та діями органів державного управління, які порушують права та інтереси громадян. Наголошено, що запровадження у правозастосовну діяльність публічних органів влади принципів адміністративного права має важливе значення для ефективного регулювання адміністративно-процедурних відносин суб'єктів владних повноважень із іншими суб'єктами адміністративних правовідносин, адже саме принципи є тим необхідним підгрунтям, яке надає змогу захистити права і законні інтереси будь-якої особи у взаємовідносинах із державою, сприяє обмеженню проявів бюрократизму, свавілля та корупції з боку службовців, підвищенню ефективності роботи органів державної влади. Підкреслено, що принципи адміністративного права є своєрідними гарантіями, стандартами, які гарантують мінімальний рівень захисту суб'єктивних прав громадян у державному управлінні. Зроблено висновок, що європейській правовій доктрині притаманно поняття "справедливої процедури", яке включає право особи бути вислуханою до прийняття рішення, право доступу до матеріалів справи, право на допомогу та представництво в адміністративній процедурі, обов'язок адміністративного органу мотивувати своє рішення, обов'язок повідомляти особі порядок оскарження адміністративного акта. Наголошено, що виконання зазначених обов'язків адміністративний орган не має права прийняти рішення вважати проявом принципу верховенства права в адміністративній процедурі, адже вся діяльність адміністративного органу спрямована на "добре (належне) адміністрування" (good administration), врахування думки заінтересованих осіб, максимально неконфліктне та справедливе вирішення справи. Визначено, що така діяльність є проявом принципу верховенства права в адміністративній процедурі, адже вся діяльність адміністративного органу спрямована на "добре (належне) адміністрування" (good administration), врахування думки заінтересованих осіб, максимально неконфліктне та справедливе вирішення справи.

Присвячено проблемам становлення та розвитку антикорупційних органів в Україні, питанням взаємодії в системі запобігання корупції, удосконалення антикорупційної діяльності, зарубіжному та міжнародному досвіду протидії корупції. Розглянуто формування антикорупційної політики та підвищення ефективності взаємодії у системі запобігання та протидії корупції. Визначено правові та організаційні проблеми діяльності правоохоронних органів в сфері запобігання та пртидії корупції. Зазначено роль судової влади у реалізації антикорупційної політики держави. Вирішено актуальні питання здійснення правосуддя у справах прокорупційні правопорушення та корупційні злочини. Зазначено зарубіжний досвід організації та діяльності антикорупційних органів.

Представлено доповіді німецьких, українських та казахстанських правників, об'єднані навколо проблематики ролі та значення адміністративних судів задля розбудови правової державності. Розглянуто питання становлення, побудови та компетенції адміністративних судів, атакож особливостей вирішення окремих категорій справ у порядку адміністративного судочинства. Досліджено питання правової держави та адміністративного судочинства. Охарактеризовано інституційні рамкові умови незалежного адміністративно-правового захисту. Висвітлено питання побудови адміністративних судів- одне із наважливіших досягнень судової реформи в Україні. Наведено вимоги Європейської конвенції з прав людини до державного адміністративного судочинства. Розглянуто питання участі громадськості в доборі суддів: довірте тим, кому довіряють.

У даній роботі актом охарактеризовано сучасні підходи Світового банку до впровадження реформ в сфері адміністративного судочинства у економічно розвинених країнах та які забезпечують комплексне впровадження вимог верховенства права в національних правопорядках. Звернуто увагу на те, що різниця між стратегічними планами Світового банку для відсталих країн та економічно розвинених відрізняються особливостями впровадження ключових елементів верховенства права, до яких віднесено, зокрема, забезпечення доступності адміністративного судочинства. Автором узагальнено, що переважна більшість актів вітчизняного законодавства не містять елементів, критеріїв дотримання верховенства права, сформульовано пропозиції щодо удосконалення актів чинного законодавства, розробки Національного плану та Національної стратегії реформи адміністративного судочинства, в якій центральним елементом визначити забезпечення доступності адміністративного судочинства, його ефективності, що відповідає стратегіям Світового Банку для реформування економічно розвинених країн.