Розглянуто підходи до вирішення завдання надання соціальних послуг у режимі он-лайн. Проаналізовано зарубіжний досвід надання публічних послуг в електронному вигляді. Запропоновано архітектурна модель єдиного інформаційного простору державного управління соціальною сферою на регіональному рівні.

Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади, розроблено науково-практичні рекомендації щодо формування інформаційного забезпечення системи надання електронних державних послуг. Розкрито базові дефініції у сфері формування інформаційного забезпечення системи надання електронних державних послуг. Запропоновано модель формування інформаційного забезпечення системи надання електронних державних послуг. Розроблено концепцію удосконалення формування інформаційного забезпечення надання електронних державних послуг, організаційний механізм формування універсальної системи підтримки ухвалення управлінських рішень та швидкого доступу до широкого спектру державних послуг. Удосконалено систему інформаційного забезпечення надання електронних державних послуг. Визначено систему принципів реалізації моделі державного управління інформаційними потоками у цій сфері. Наведено класифікацію електронних державних послуг за ознаками. Запропоновано науково-практичні заходи щодо удосконалення напрямів формування інформаційного забезпечення системи надання електронних державних послуг.

Сформульовано поняття "електронні послуги в діяльності публічної адміністрації" та з'ясовано їх властивості. Охарактеризовано зміст діяльності публічної адміністрації як суб'єкта надання електронних послуг. З'ясовано стан нормативно-правового забезпечення діяльності публічної адміністрації з надання електронних послуг. Розкрито зміст та особливості адміністративних процедур надання електронних послуг публічною адміністрацією. Вивчено зарубіжний досвід надання електронних послуг публічною адміністрацією та можливості його адаптації для України. Визначено шляхи удосконалення діяльності публічної адміністрації з надання електронних послуг.

Узагальнено теоретичні засади сервісно-орієнтованої державної політики в Україні. Визначено умови становлення та розвитку інституту управлінських послуг. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення сфери надання управлінських послуг, визначено напрями й етапи його розвитку. Надано рекомендації щодо усунення колізій у здійсненні сервісної діяльності органами влади України. Розроблено модель системи формування дефініцій у сфері надання управлінських послуг для визначення нових термінів та їх тлумачень у процесі побудови понятійно-категоріального апарату науки державного управління. Розвинуто понятійно-категоріальний апарат сфери формування та реалізації сервісно-орієнтованої державної політики, зокрема розкрито особливості трактування терміна ''управлінські послуги'' й обгрунтовано необхідність його подальшого використання як об'єднуючої категорії сервісів органів влади. Визначено стратегічні пріоритети та сформульовано основні завдання щодо реалізації сервісно-орієнтованої державної політики в Україні. Запропоновано комплексний методологічний підхід до застосування кількісного та якісного оцінювання у сфері сервісної діяльності органів влади. Розроблено функціонально-технологічну модель механізму реалізації процесів електронного надання управлінських послуг. Обгрунтовано інструментарій реалізації електронного надання управлінських послуг і запропоновано практичні рекомендації щодо його упровадження органами державної влади й органами місцевого самоврядування України. Розширено спектр сервісної діяльності органів влади в Україні та надано рекомендації щодо вдосконалення ресурсного механізму її реалізації.

Досліджено організаційні та процедурні аспекти надання електронних адміністративних послуг в Україні, та правові механізми, які на сьогодні створені для надання адміністративних послуг в електронній формі та забезпечення доступу суб'єктів звернення до інформації про адміністративні послуги з використанням мережі Інтернет.

Мережева взаємодія в управлінні системою надання адміністративних послуг являє собою процес, концептуально спрямований на формування свідомої та ефективної взаємодії суб'єктів надання не тільки з суб'єктами звернення, але і з рядовими громадянами України. Серед завдань державної політики, яка координує вирішення цього питання, досить актуальною є інтенсифікація залучення громадян до процесу управління. Однак становленню і формуванню мережевої взаємодії в управлінні системою надання адміністративних послуг перешкоджає ряд проблемних аспектів, а саме: низький рівень довіри з боку громадян до державного сектору; дефіцит дієвих інститутів громадянського суспільства; слабка електронізація державно-управлінської діяльності; відсутність будь-яких ознак підтримки громадянського суспільства, що зароджується, з боку державного і бізнес-секторів; відсутність чіткого уявлення про розподіл відповідальності та обов'язків у взаємовідносинах. Методологічною базою дослідження є абстрактно-логічний аналіз теоретико-методологічних основ мережевої взаємодії. Також для теоретичного узагальнення та рекомендацій щодо формування мережевої взаємодії використано наукові рекомендації українських та зарубіжних учених щодо необхідності реалізації суб'єкт-суб'єктних відносин в управлінні системою надання адміністративних послуг. Дослідження дозволили стверджувати, що ряд проблем перешкоджає паритетній взаємодії між суб'єктами управління. До всього іншого, громадянське суспільство не розглядається державним сектором як джерело методів і способів удосконалення системи управління, зокрема, управління системою надання адміністративних послуг. Мережева взаємодія суб'єктів дозволить реалізувати відносини, спрямовані на постійне вдосконалення управлінської діяльності в системі надання адміністративних послуг і всієї системи державного управління як цілісної системи управління.

Наведено теоретико-правове дослідження проблем забезпечення електронних довірчих послуг на сучасному етапі. На підставі комплексного аналізу міжнародного, національного та зарубіжного досвіду досліджено проблеми формування теоретико-методологічних і практичних положень правового забезпечення транскордонного надання електронних довірчих послуг шляхом удосконалення національного законодавства.

Викладено узагальнення й одержані науково обґрунтовані результати, які вирішують конкретне наукове завдання щодо розробки пропозицій і теоретичних положень, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правового забезпечення надання електронних публічних послуг (ПП) об'єднаними територіальними громадами (ОТГ) в Україні. Визначено правову природу й ознаки електронних ПП. Обґрунтовано доцільність розгляду електронних ПП як правової категорії. Окреслено наявні зразки класифікації ПП, її критерії. Теоретично обґрунтовано, що на сьогодні відсутня єдина доктринальна та нормативна модель класифікації ПП, наявні окремі її варіанти з використанням одного-трьох критеріїв, що не дає ґрунтовної характеристики ресурсу електронних ПП. Проаналізовано сутність та особливості адміністративно-правового забезпечення надання електронних ПП ОТГ в Україні. Досліджено нормативно-правове регулювання діяльності ОТГ в Україні. Розкрито генезу нормативного закріплення засад надання електронних ПП у вітчизняному законодавстві, умовно виділено три етапи з окресленням специфіки кожного етапу та загальних тенденцій нормотворчості щодо цього питання в цілому. Визначено основні форми та методи діяльності ОТГ, їх виконавчих органів і посадових осіб. Розглянуто принципи надання ПП. Окреслено процедуру надання електронних ПП як вид адміністративної процедури із притаманними їй ознаками, запропоновано розглядати її як регламентовану адміністративно-процедурними нормами діяльність виконавчих органів ОТГ. Розглянуто напрями вдосконалення адміністративно-правового забезпечення надання електронних ПП ОТГ, а також міжнародно-правові стандарти надання ПП. Визначено основні напрями вдосконалення вітчизняного законодавства з надання ПП. Обґрунтовано доцільність імплементації правових стандартів у частині уніфікації процедури надання ПП.

Визначено поняття електронних послуг як регламентовану правовими нормами діяльність органів публічної адміністрації за допомогою сучасних інформаційно-телекомунікаційних систем щодо розгляду заяви суб'єкта звернення про видачу певного документа (цифрові водійські права, цифрове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, цифровий паспорт, цифровий закордонний паспорт, цифровий податковий номер тощо), спрямованого на забезпечення її прав і законних інтересів та / або на виконання особою визначених законом обов'язків. Окреслено принципи надання та здійснено класифікацію електронних послуг. Охарактеризовано правове регулювання надання електронних послуг у вітчизняному законодавстві. Визначено поняття й ознаки процедури надання електронних послуг. Охарактеризовано зміст стадій процедури надання електронних послуг. Розкрито особливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів публічної адміністрації щодо електронних послуг. Охарактеризовано особливості контролю з надання електронних послуг. Узагальнено зарубіжний досвід надання електронних послуг, визначено його позитивні здобутки для запровадження в Україні. Надано пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що регулює надання електронних послуг, і практики його реалізації. Обґрунтовано шляхи вдосконалення процедури надання електронних послуг за такими напрямами: нормативно-правовий, організаційно-інформаційний, науковий.

На основі теорії адміністративного права, вітчизняного та зарубіжного законодавства, досягнень публічної адміністрації наведено нове розв’язання наукового завдання стосовно розвитку засад та адміністративного інструментарію у сфері адміністративно-правових відносин з використанням електронного цифрового підпису в Україні. Визначено поняття адміністративно-правових відносин з використанням електронного цифрового підпису. Сформовано категорійний апарат адміністративно-правових відносин в аналізованій сфері. Визначено особливості адміністративно-правових відносин, що виникають з приводу електронного цифрового підпису. З’ясовано наукову природу електронного цифрового підпису. Розкрито фактичний зміст адміністративно-правових відносини у сфері електронного цифрового підпису. Визначено специфічні особливості суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері електронного цифрового підпису. Розкрито об’єкти адміністративно-правових відносин у сфері цифрового електронного підпису в контексті використання його суб’єктами адміністративного права. З’ясовано адміністративні обов’язки і права суб’єктів публічної адміністрації, підписувачів і споживачів електронного цифрового підпису. Здійснено компаративістичну характеристику ефективного зарубіжного досвіду щодо використання електронного цифрового підпису. Виявлено специфічні особливості функціонування і використання електронного цифрового підпису в різних країнах. Запропоновано концептуальні положення і конкретні зміни і доповнення до діючого законодавства стосовно підвищення ефективності використання цифрового підпису в Україні.

Досліджено особливості правового регулювання надання електронних адміністративних послуг. Зауважено, що одним із компонентів розвитку інформаційного суспільства є електронне врядування - це новий формат організації органів державної влади, яке створює необхідні умови для підвищення ефективності, прозорості, відкритості діяльності цих органів із використанням інформаційно-комунікаційних технологій, що повинне налаштовуватись на потреби громадянина. Для повноцінного функціонування вебсайтів органів влади за концепцією "електронного уряду" існує необхідність надання електронних адміністративних послуг. Проте, на цьому етапі, вебсайти органів влади містять здебільшого інформаційний характер, де є можливість отримання тільки деяких зразків і копій документів. Це не до кінця забезпечує надання адміністративних послуг у режимі онлайн. До того ж сучасні умови, зокрема період карантину, у зв'язку з поширенням хвороби COVID-19, вимагають від уряду надання адміністративних послуг саме за допомогою електронних технологій. Підкреслено, що наша держава знаходиться на етапі становлення розвитку електронних адміністративних послуг, що потребують подальшої модернізації та врахування досвіду окремих зарубіжних держав. Реалізація отримання адміністративних послуг онлайн підвищить довіру населення до державних органів та сприятиме підвищенню якості послуг. Проте, на цей процес негативно впливає відсутність єдиної стратегії та системи, недосконалості нормативно-правової бази щодо впровадження е-послуг. Адже різні органи влади використовують неоднакові підходи до реалізації цього питання, пов'язаними з правовими, технічними та фінансовими аспектами. Тому, враховуючи європейський досвід, необхідно створити одну інтегровану систему надання електронних адміністративних послуг, а також орган державної влади, який буде здійснювати контроль за забезпеченням діяльності надання таких послуг.