Здійснено огляд сучасної практики міжнародних зіставлень соціального розвитку, що засвідчує наявність феноменальної різноманітності підходів залежно від міри комплексності, методики оцінювання, функціонального призначення, розуміння суті соціального розвитку. Проаналізовано трансформації концептуальних засад вимірювання соціального розвитку: зумовленої розширенням спектру ключових аспектів розвитку; від оцінювання рівня матеріальної забезпеченості та задоволення базових потреб до вимірювання з-поміж іншого неформальних соціальних інститутів. Доведено доцільність дотримання під час розробки національної системи оцінювання соціального розвитку регіонів інтегрованого підходу в межах концепції соціального згуртування, що робить акцент на забезпеченні прав кожного та досягненні суспільного благополуччя шляхом спільної відповідальності всіх суб'єктів соціального розвитку.

Доведено, що мережевий підхід до проектного управління регіональним розвитком є способом організації управлінської практики, який передбачає певну відмову від структурно-функціонального підходу (ієрархічних асиметричних структур, для яких характерна деяка нерівність, коли розвиток одних відбувається за рахунок інших) та орієнтований на використання інших базових ресурсів - інформації та технології (знань). Партнерська мережа як інституціональна форма державного механізму проектного управління регіональним розвитком - це формалізація (створення системи норм і правил, що регламентують формат, процеси, процедури) взаємовідносин між учасниками проектного управління та зацікавленими сторонами регіонального розвитку на основі договорів (угод, контрактів) стосовно здійснення спільної діяльності, спрямованої на досягнення конкретної цілі.

Проаналізовано стан забезпечення державою соціального розвитку та регіональної безпеки в Україні. Визначено основні напрями подальшого соціального розвитку в Україні в контексті її безпеки. Запропоновано концепцію та стратегію державного управління соціальним розвитком і регіональною безпекою.

Запропоновано інноваційну модель управління державою розвитком людського потенціалу у контексті забезпечення соціальної безпеки регіонів в Україні. До складових цієї моделі віднесено формування соціально орієнтованої державної політики, соціально-ринкової системи доходів, системи безперервної освіти, самоосвіти й е-навчання, а також забезпечення якісно нового рівня охорони здоров'я. Визначено, що людський капітал становить підгрунтя збалансованого стабільного соціального розвитку регіонів.

Уточнено поняття "багаторівневе регіональне управління" й "багаторівневе регіональне врядування". Розкрито значення та специфіку вертикальної і горизонтальної взаємодії у процесі здійснення багаторівневого формування політики регіонального розвитку. Визначено передумови ефективного багаторівневого регіонального управління та обгрунтовано його важливість для подальшого становлення багаторівневого регіонального врядування.

З урахуванням сутнісних характеристик і особливостей соціального розвитку регіонів ідентифіковано ключові його компоненти, якими виступають об'єктна, суб'єктна та ціннісна підсистеми. Розкрито їх елементний склад, сутність і специфіку в контексті концепції соціального згуртування, заснованої на доступі до соціальних прав населення та спільній відповідальності суб'єктів соціальної сфери. Обгрунтовано, що окреслена структура соціального розвитку регіонів відображає реальні процеси об'єктивної дійсності й одночасно є прийнятною у контексті досліджень проблем державного управління соціальними процесами на регіональному рівні, демонструє місце і роль держави у загальному процесі соціальних змін, необхідність пошуку більш різноманітних засобів державноуправлінського впливу, посилення соціальної відповідальності та партнерства усіх суб'єктів соціального розвитку.

Висвітлено доктринальні засади формування інституту децентралізації в юридичній науці й адміністративному законодавстві України. Розглянуто погляди закордонних і вітчизняних учених, на підставі яких надано узагальнене визначення поняття децентралізації щодо природоохоронної сфери. Здійснено пошук шляхів оптимізацїї адміністративно-правових аспектів упровадження принципу децентралізації влади у процесі модернізації системи управління охороною навколишнього природного середовища на рівні регіону.

Досліджено генезис наукових поглядів щодо проблеми управління регіональним комплексом, його адміністративно-правового регулювання та проведено систематизацію наукових досліджень. Сформовано методологічну основу дослідження змісту територіальної та галузевої організації управління регіональним комплексом. Обгрунтовано підхід до визначення структурної побудови управління регіональним комплексом та виділено ознаки регіону. Виявлено основні напрями розвитку регіону як предмета адміністративно-правового регулювання. Розкрито зміст і здійснено систематизацію адміністративно-правових відносин у сфері територіальної та галузевої організації управління регіоном. Надано характеристику структурної побудови нової моделі місцевих суб’єктів - територіальних громад із власною компетенцією територіального та галузевого управління регіоном у поєднанні з суб'єктами представництва інтересів населення на основі оптимального поєднання децентралізації та деконцентрації. Встановлено особливості правового статусу суб'єктів адміністративно-правового регулювання територіальної та галузевої організації управління регіоном як юридичних осіб публічного права. Проаналізовано актуальні питання адміністративної правосуб'єктності місцевих органів виконавчої влади як суб'єктів адміністративно-правового регулювання розвитку регіону та запропоновано шляхи їх вирішення.

Розглянуто формування нового підходу щодо цілей, пріоритетів, інструментів та механізмів реалізації державної регіональної політики України. Проаналізовано нормативно-правові акти, які визначають основні засади регіональної політики в Україні. Виявлено відмінності регіональної політики зарубіжних держав та України. Проаналізовано особливості формування та запровадження національних стратегій сталого розвитку зарубіжних держав (Польща, Бельгія, Швеція). Наголошено на необхідності реалізації державної регіональної політики України на основі просторового планування відповідно до стандартів регіональної політики зарубіжних держав.

Рассмотрено формирование нового подхода относительно целей, приоритетов, инструментов и механизмов реализации государственной региональной политики Украины. Проанализированы нормативно-правовые акты, которые определяют основные принципы региональной политики в Украине. Выявлены различия региональной политики зарубежных стран и Украины. Проанализированы особенности формирования и внедрения национальных стратегий устойчивого развития зарубежных стран (Польша, Бельгия, Швеция). Отмечена необходимость реализации государственной региональной политики Украины на основе пространственного планирования в соответствии со стандартами региональной политики зарубежных стран.

In the article the formation of a new approach to the objectives, priorities, instruments and mechanisms for the implementation of the state regional policy of Ukraine. Analyzes regulations that define the basic principles of regional policy in Ukraine. The differences between the regional policy of foreign countries and Ukraine. The features of the formation and implementation of national strategies for sustainable development of foreign countries (Poland, Belgium, Sweden). The necessity of realization of state regional policy of Ukraine-based spatial planning in accordance with the standards of the regional policy of foreign countries?.

Сьогодні в Україні вдосконалення потребує система управління економічним розвитком, яке має здійснюватися в таких напрямах: стимулювання саморозвитку територій, підвищення на регіональному рівні інтересів до вирішення локальних соціально-економічних проблем, розробка нових підходів до використання та акумулювання соціально-економічних ресурсів території. У кризових ситуаціях, що склались у всіх сферах національної економіки України протягом 2014 - 2015 рр., нова державна регіональна політика має поєднувати пошук самостійних дій регіону та цілеспрямоване державне регулювання з обов'язковою політикою взаємодії з ним. Створення ефективного механізму державного управління у сфері регіонального розвитку має враховувати механізми саморозвитку регіону. Викладено основні напрями формування механізму саморозвитку регіону в умовах децентралізації управління. Запропоновано концептуальну схему взаємозв'язку децентралізації управління національною економікою через процеси саморозвитку регіону з урахуванням його соціальних ресурсів. Наведено потенціальні варіанти управління процесами саморозвитку регіону на засадах акумулювання людського капіталу в умовах децентралізації управління. Необхідність удосконалення системи управління економікою шляхом децентралізації на нинішньому етапі розвитку Української держави є очевидною. Від того, як здійснюватиметься державне регулювання регіонального розвитку, залежать якість і швидкість економічних перетворень як у регіонах зокрема, так і в країні в цілому. Стратегічною метою економічних перетворень в Україні має бути модернізація економіки регіонів, яка передбачає використання нових механізмів державного регулювання для вирішення першочергових регіональних соціально-економічних проблем.

Проаналізовано поточні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів та основні загрози регіональному розвитку в сучасних умовах. Розкрито стан і проблеми інституціонального забезпечення економічної безпеки регіонів України. Сформовано підходи до інституціонально-правового та інституціонально-організаційного забезпечення регіональної економічної безпеки України. Визначено пріоритетні завдання інституціонального забезпечення економічної безпеки регіонів України на сучасному етапі.

Обгрунтовано визначальну роль децентралізації як пріоритетного напряму в посиленні ринкових механізмів забезпечення економічної безпеки регіонів. Проаналізовано основні нормативно-правові зміни у системі міжбюджетних взаємовідносин в Україні за 2015 - 2016 рр., оцінено особливості надання базових дотацій та субвенцій. Розроблено принципи впровадження основних засад фіскальної децентралізації в Україні, які можуть бути використані органами місцевого самоврядування у напрямі найефективнішої реалізації реформи децентралізації влади.

Розкрито причини затребованості децентралізації влади, осмислено необхідність реалізації регіональної політики в Україні на основі європейських цінностей з метою подолання кризових станів в економіці, фінансововалютній системі. Обгрунтовано, що відповідальним для еліти регіонів є забезпечення ринкових відносин новітніми технологіями в процесі реалізації нових програм та підбору управлінських кадрів інноваційного мислення.

Висвітлено історичні й етнокультурні засади регіонального розвитку України. Проаналізовано особливості регіональної політики в галузі будівництва пенітенціарних комплексів. Розглянуто проблеми збереження об'єктів історико-архітектурної спадщини за умов глобалізації суспільства. Показано вплив індустріально-бюрократичної трансформації в Україні на еволюцію соціально-класової структури населення м. Київ наприкінці XIX - на початку XX ст. Розкрито гендерні аспекти регіонального розвитку та містобудування. Розглянуто дискурсивний (горизонтальний) тип влади як соціальний конструкт гендерної нерівності. Увагу приділено проблемам децентралізації влади в Україні.

Проаналізовано діяльність Державного фонду регіонального розвитку в 2015 - 2016 рр. та запропоновано підходи з удосконалення його функціонування. Обгрунтовано необхідність посилення інвестиційної спрямованості використання коштів фонду. Це має особливе значення в умовах децентралізації управління, коли відповідальність за ефективність освоєння ресурсів має переміщуватися на місцевий та регіональний рівень. Розглянуто формулу розподілу коштів між регіонами України та надано пропозиції щодо її гармонізації з інвестиційними потребами регіонів.

Проаналізовано основні документи нормативно-правової бази фінансового забезпечення розвитку соціальної сфери регіонів України. Надано пропозиції щодо подальшого удосконалення положень законодавства в частині впровадження механізмів використання податково-бюджетних інструментів для забезпечення стабільного розвитку соціальної сфери регіонів України та реалізації державних зобов'язань з надання соціальних послуг.

Досліджено сучасне нормативно-правове забезпечення децентралізації та реформи місцевого самоврядування в Україні. Визначено основні напрями активного реформування створеної нормативної бази, зроблено висновок про те, що процеси децентралізації в практичній площині вимагають виважених, поступальних і системних кроків. Запропоновано прийняття на державному рівні відповідної комплексної програми з чітким визначенням заходів, виконавців, термінів виконання, обсягів і джерел фінансування цих заходів та запровадження моніторингу результативності.

Актуальність запропонованої статті полягає в тому, що в економічних умовах сьогодення організація системи управління на регіональному рівні, яка б забезпечувала можливості розвитку як окремих територіальних громад, так і всієї держави, набуває все більшого значення. Як свідчать численні наукові дослідження, зростаюча динаміка руху капіталів, людських та фінансових ресурсів, інформації, знань посилює територіальну концентрацію економічної діяльності й супроводжується підвищенням диспропорційності в розвитку країн, регіонів, населених пунктів. У контексті децентралізації влади визначення поняття "регіон" має особливе значення з урахуванням необхідності розроблення стратегічних рішень, які спрямовані на регіональний розвиток. Зазначено, що поняття "регіон" вживається в різних галузях знань з метою виділення територіальних частин за певними ознаками. Проведений аналіз дав можливість виокремити два різних підходи до визначення поняття "регіон", які необхідно враховувати в публічному управлінні регіональним розвитком.

Розкрито змістову сутність фінансової конкурентоспроможності регіону, запропоновано поняття цієї категорії. Визначено та систематизовано основні групи чинників фінансової конкурентоспроможності регіону як об'єкта публічного управління. Доведено важливість наукового обгрунтування теоретичних і методологічних засад управління фінансовою конкурентоспроможністю регіону, розробки заходів впливу на неї саме на засадах багаторівневого управління. Визначено суб'єкти управління фінансовою конкурентоспроможністю регіону. Розкрито специфіку та певні особливості фінансової конкурентоспроможності регіону як державно-управлінської категорії. Проаналізовано структуру фінансової конкурентоспроможності регіону та підходи до системного дослідження цього явища. Запропоновано головні стратегічні завдання щодо підвищення рівня фінансової конкурентоспроможності регіонів як ключової умови якості життя та діяльності в регіоні.

Досліджено генезу існуючих теоретичних підходів до проблем інституціоналізму, його впливу на використання конкурентних позицій регіонів. Для подолання інституційних пасток доведено необхідність формування інститутів у сфері транскордонного співробітництва та європейської інтеграції, міжрегіональних зв'язків. Окреслено напрями прискореного розвитку інноваційної інфраструктури, створення ринку обієктів інтелектуальної власності, удосконалення механізмів формування державного замовлення, доступу до ресурсів міжнародних фінансових організацій за умов децентралізації управлінських функцій.