Розглянуто структуру національної нормативно-правової бази цивільної авіації України, що регулює діяльність у сфері продажу авіаперевезень.

Розглянуто правову природу договору перевезення вантажу повітряним транспортом, сформульовано основні теоретичні положення даного договору у цивільному праві. Висвітлено особливості правового становища сторін договору, права та обов'язки учасників вантажного перевезення. Обгрунтовано висновки щодо особливостей цивільної відповідальності під час виконання повітряних вантажоперевезень. Наведено рекомендації щодо регулювання договору перевезення вантажу повітряним транспортом у законодавстві України.

Висвітлено історико-теоретичні аспекти державно-правового регулювання розвитку вітчизняної аерокосмічної галузі, конституційні та адміністративно-правові засади повітряного та космічного права. Увагу приділено методам вивчення космічного права, адміністративно-правовому регулюванню у сфері цивільної авіації України, забезпеченню громадського порядку та безпеки на авіатранспорті та в аеропортах під час Євро - 2012, питанням фінансування суб'єктів повітряного транспорту. Розкрито особливості розслідування злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, зокрема авіаційного та автомобільного, проаналізовано цивільно-правові питання регулювання перевезень. Розглянуто проблеми формування та перспективи розвитку повітряного та космічного права, господарсько-правового регулювання відносин у сфері використання повітряного простору. Акцентовано на проблемах законодавства України з питань правового забезпечення використання безпілотних літальних апаратів в контексті міжнародного досвіду. Значну увагу приділено правовим засадам співробітництва Україна - НАТО в авіаційній та ракетно-космічній сферах.

Висвітлено питання правового регулювання повітряних перевезень за участю фактичного перевізника. Проаналізовано поняття фактичного перевізника, розглянуто підстави й умови виконання ним перевезення, джерела регулювання відносин за його участю, розкрито особливості колізійного регулювання таких відносин. Увагу приділено питанням відповідальності за порушення зобов'язань за участю фактичного перевізника й окремим способам вирішення спорів з повітряних перевезень. Проаналізовано доктринальні джерела, внутрішнє законодавство України, міжнародні договори, джерела права інших держав, що регулюють повітряні перевезення, а також судову практику з даних питань. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України та правильного застосування наявних правових норм, що регулюють повітряні перевезення за участю фактичного перевізника.

Освещены вопросы правового регулирования воздушных перевозок с участием фактического перевозчика. Проанализировано понятие фактического перевозчика, рассмотрены основания и условия выполнения им перевозки, источники регулирования отношений с его участием, раскрыты особенности коллизионного регулирования таких отношений. Уделено внимание вопросам ответственности за нарушения обязательств с участием фактического перевозчика и отдельным способам решения споров по воздушным перевозкам. Проанализированы доктринальные источники, внутреннее законодательство Украины, международные договоры, источники права других государств, регулирующие воздушные перевозки, а также судебная практика по данным вопросам. Обоснованы предложения по усовершенствованию действующего законодательства Украины и правильному применению существующих правовых норм, регулирующих воздушные перевозки с участием фактического перевозчика.

Досліджено питання порівняльно-правової характеристики суб'єктів права і суб'єктів правовідносин. Окрему увагу присвячено дослідженню поняття галузь повітряного права та суб'єктів повітряного права.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)211.95

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведен краткий аналитический обзор действующих источников воздушного права России и Украины. Описан круг общественных отношений, подлежащих регулированию нормами воздушного законодательства. Сравнены предметы правового регулирования воздушного права России и Украины.

Звернено увагу до вивчення зарубіжного досвіду правового регулювання діяльності авіації загального призначення (АЗП). Здійснено спробу знайти можливі сфери його використання для підвищення ефективності правового регулювання діяльності АЗП в Україні.

На основі аналізу нормативних та літературних джерел з'ясовано сутність і призначення форм і методів організаційно-правового забезпечення безпеки польотів, проведено характеристику, надано класифікацію і визначено особливості їх застосування.

Висвітлено питання взаємозв'язку повітряного та кримінального права України. Акцентовано увагу на суперечливих моментах, коли законодавчі приписи Повітряного кодексу України не відповідають усталеним положенням теорії кримінального права. З позиції доктрини кримінального права здійснено критику деяких положень чинного Повітряного кодексу України.

Розглянуто важливість належної підготовки фахівців у сфері повітряного і космічного права. Наголошено, що науково-практичні конференції не тільки визначають актуальні напрями нових наукових досліджень в цій сфері, виявляють прогалини в законодавстві, а й значно підвищують якість правової освіти.

Досліджено норми Повітряного кодексу України, що регламентують поняття і статус авіаційного персоналу. Проаналізовано їх кореляцію з нормативними положеннями актів Державної авіаційної служби України. На підставі аналізу зроблено висновок про відсутність у нормативно зафіксованій структурі авіаційного персоналу великої групи суб'єктів, що виконують однотипні з ним функції. Цю частину персоналу запропоновано визначити як "інший персонал, діяльність якого безпосередньо пов'язана з використанням цивільної авіації". Єдність правової природи функцій авіаційного персоналу та іншого персоналу, діяльність якого безпосередньо пов'язана з використанням цивільної авіації, дозволило визначити як "персоналу цивільної авіації". На цій підставі сформульовано пропозицію про доцільність використання в авіаційно-правовій сфері поняття і терміну "персонал цивільної авіації" замість поняття і терміну "авіаційний персонал".

Розглянуто адміністративно-правову характеристику службовців у сфері цивільної авіації. Проаналізовано нормативне і доктринальне розуміння категорій "персонал" і "адміністративно-правовий статус". Досліджено адміністративно-правовий статус авіаційного персоналу, його структура і властивості. Особливу увагу зосереджено на статусних властивостях державних службовців.

Розглянуто особливості нормативно-правового забезпечення формування європейської авіаційної мережі (ЄАМ). Виявлено основні тенденції розвитку ЄАМ, надано модель її подальшого вдосконалення з урахуванням результатів оптимального розміщення авіахабів.

Проблема кібертероризму носить глобальний характер і досить гостро постає у сучасному інформаційному суспільстві. Провідні держави світу все більше уваги приділяють кіберзахисту власних критичних інфраструктур. У галузі цивільної авіації рівень критичності значно підсилюється підвищеним ступенем комунікації та взаємодії між наземними системами і повітряними суднами, а впровадження сучасних інформаційних та комунікаційних технологій з одного боку підвищує ефективність діяльності цивільної авіації, а з іншого - породжує цілу низку нових уразливостей та потенційних загроз. Існуючі розробки не в повній мірі враховують сучасні вимоги, задекларовані в керівних документах щодо безпеки авіації, та специфіку діяльності цивільної авіації. Виходячи з цього, на базі керівних документів щодо безпеки міжнародної цивільної авіації, запропонована базова модель формування вимог до забезпечення кібербезпеки авіаційної галузі. Крім того, формалізовано вітчизняні вимоги щодо забезпечення кібербезпеки цивільної авіації, що дозволить сформувати відповідну державну авіаційну систему кібербезпеки України. У подальших роботах планується розробка ефективних методів та засобів щодо забезпечення сформованих у цій роботі вимог.

Визначено правові аспекти повітряного транспортування вагітних, народження дітей на борту повітряного судна та особливості визначення їх громадянства. Зроблено висновок, відповідно до якого національне законодавство містить прогалини та неузгодженості з міжнародним законодавством у регулюванні зазначених питань.

Проведено історико-правову характеристику поняття "повітряні лінії", здійснено його порівняння, згідно норм міжнародного та національного законодавства, з поняттями "повітряна траса", "повітряне сполучення". Зроблено висновок, що повітряна лінія виступає конкретним маршрутом авіаційного сполучення між визначеними пунктами.

Мова йде про дискусійні питання, що обговорювались під час Всеукраїнської науково-практичної конференції "Аеро - 2015. Повітряне і космічне право". Визначено основні проблеми розвитку повітряного і космічного права та окреслено шляхи їх подолання. Доведено важливість впровадження наукових досліджень у навчальний процес.

Розглянуто сутність і основні напрями забезпечення принципів (завдань) ментальної і організаційної сумісності як умова адаптації повітряного законодавства України до законодавства ЄС. Доведено, що подальші кроки розвитку організації управління в авіаційній галузі - це подальше зміцнення саме громадських начал в управлінні, орієнтація управління на програмно-цільові методи.

Найбільшого поширення договори чартеру набули у сфері морських і повітряних перевезень. Проте, незважаючи на те, що договори морського та повітряного чартеру мають однакову правову природу, вони мають низку відмінностей. Це пояснюється зокрема тим, що технічні та економічні характеристики повітряних перевезень істотно відрізняються від характеристик морських. Розглянуто юридичну характеристику договору чартеру повітряного судна, його особливості та місце в системі договірного права.