Розглянуто землю як основу безпечної життєдіяльності населення України. Охарактеризовано державне регулювання земельних відносин. Наведено методи оцінювання земель. Приділено увагу організації охорони земель в Україні. Обгрунтовано систему права на землю. Висвітлено аграрну політику України за умов реформування земельних відносин.

Викладено сутність поняття екології землекористування в умовах нових земельних відносин. Розкрито концептуальні засади екологізації землекористування в Україні на сучасному етапі його розвитку та законодавчо-нормативні проблеми екологічних відносин прав власності та прав користування землею. Роглянуто методологічні засади формування сталого землекористування як основи його екологізації та методи й інструменти урахування екологічного чинника в земельній політиці. Висвітлено екологічні показники Європейської економічної комісії ООН для країн Східної Європи і Центральної Азії у сфері землекористування та міжнародний досвід оцінки шкоди, заподіяної земельним та іншим природним ресурсам. Досліджено тенденції розподілу використання земельних ресурсів за формами власності; соціальними, економічними та екологічними інтересами; господарським їх використанням; функціональним та дозволеним їх використанням; екологічною спрямованістю; оцінено тенденції екологічної стабільності землекористування та агроекологічну придатність сільськогосподарських земель за методом ФАО. Обгрунтовано сучасні методи та інструменти державного адміністрування (регулювання) і оцінено ефективність проектів землеустрою, відшкодування збитків, заподіяних землям і грунтам; адміністрування екологічної регламентації та нормування використання й охорони земель.

Розглянуто проблеми, пов'язані з формуванням та ефективним функціонуванням інституту обмежень у використанні земель й обтяжень прав на земельну ділянку. Зокрема, розкрито теоретико-методологічні основи їх формування, надано науково-обгрунтовані пропозиції з удосконалення нормативно-правового забезпечення для їх ефективного функціонування. В частині землеустрою запропоновано методологічні підходи до формування меж обмежень у використанні земель. Для зручності застосування у землевпорядній практиці удосконалено чинну класифікацію обмежень у використанні земель за типами й видами. Запропоновано методичні підходи до оцінки недоодержаних доходів та відшкодування втрат і збитків, спричинених обмеженням у використанні земель. Змістовно викладено особливості планування та проектування територіальних обмежень у використанні земель в схемах та проектах землеустрою. Наведено порядок реєстрації територіальних обмежень у використанні земель, земельних ділянок у складі Державного земельного кадастру.

На основі досліджень авторів викладені теоретико-методологічні та методичні основи стандартизація і нормування у землеустрої, організація робіт із стандартизації та нормування і вимоги до змісту нормативних документів. Викладено наукові основи системи екологічного нормування режиму землекористування як основи для стандартизації. Розкрито зміст і методику розробки концепцій і галузевих програм створення єдиної системи нормативно-правових актів у сфері землеустрої як організаційно-правової бази екологізації землекористування, системи стандартизації та нормування у сфері охорони земель. Розглянуто міжнародні, європейські та міждержавні стандарти, національні та галузеві системи стандартів, система стандартів із захисту довкілля, система стандартів та нормативів у землеустрої, сфері охорони земель та екології землекористування, державного земельного кадастру.