На основі комплексного аналізу адміністративно-правової відповідальності іноземців та осіб без громадянства в Україні. Виявлено теоретичні та практичні проблеми, пов’язані із правовою реалізацією суб'єктами публічного адміністрування своїх повноважень у зазначеній сфері. Розроблено науково-обгрунтовані рекомендації щодо підвищення ефективності функціонування системи суб'єктів держави у сфері суспільних відносин, пов’язаних з порушеннями іноземцями та особами без громадянства адміністративного законодавства України, притягнення їх до адміністративної відповідальності та організація профілактичної роботи з ними. Визначено адміністративно-правові засади перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні. Особливу увагу приділено питанням адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства в системі адміністративного примусу та юридичної відповідальності.

Надано огляд основних характеристик міграційної кризи, з якою стикнулися країни ЄС в 2014 - 2016 рр., а також ініціатив щодо її подолання та результатів їх імплементації. Зазначено, що міграційна криза в Європі впливає на умови міграції українців. Оскільки Україна безпосередньо межує з ЄС, масове прибуття біженців може стосуватися і її. Вимоги з боку ЄС до спроможності України регулювати міграційні процеси, як однієї з умов євроінтеграції, закономірно зростають. Стурбованість викликає активізація трудової міграції з України, передусім молоді, спеціалістів, а також збільшення числа українців - порушників правил в'їзду та перебування в країнах ЄС. З іншого боку, чисельність виявлених на території України нелегальних мігрантів також зросла. Посилення контролю на середземноморських кордонах ЄС обумовлює ризик переорієнтації частини нелегального міграційного потоку на маршрут територією України. Враховуючи складну соціально-економічну ситуацію навіть незначне збільшення чисельності шукачів притулку може перетворитися для країни на серйозну проблему. У зв'язку з цим необхідно розробити перспективні заходи реагування на виклики кризи. Варто посилити увагу до вдосконалення міграційної політики та законодавства України, що видається необхідним і з міркувань національної безпеки, і в контексті євроінтеграції.

Досліджено конституційно-правовий статус іноземців в Україні та країнах ЄС. Сформульовано визначення конституційно-правового статусу іноземців, з'ясовано та досліджено його елементи. Проаналізовано законодавство України, Польщі, Федеративної Республіки Німеччини та деяких інших країн - членів ЄС, яке регулює конституційно-правовий статус іноземців. Висвітлено особливості законодавчого регулювання прав та обов'язків іноземців, а також гарантій їх прав і свобод в окремих країнах.

Розглянуто політику керівництва Чехословаччини щодо іммігрантів у 20 - 30-х рр. ХХ ст. Простежено процес її трансформації впродовж зазначеного періоду та вплив на становище української еміграції, особливо працевлаштованих у Чехословацькій республіці українських робітників та інженерів. Значну увагу приділено розвитку "Російської акції допомоги" і проблемі визначення правового та соціального статусу українських емігрантів. Обгрунтовано думку про те, що погіршення становища українських емігрантів у 30-х рр. ХХ ст. дало поштовх їх об'єднанню у професійні організації та прийняттю чехословацького громадянства.

Розглянуто історію формування нормативно-правової бази регулювання міжнародної міграції на глобальному рівні. Проаналізовано феномен двоїстого характеру міграційної політики на глобальному рівні, зумовлений розбіжністю інтересів різних учасників системи міжнародних відносин. Надано рекомендації щодо вдосконалення державної політики у сфері регулювання міграційних процесів.

Висвітлено основи етнонаціональної політики та правового становища українців у Польській державі в 1918 -1939 рр. Проаналізовано конституційне законодавство Другої Речі Посполитої щодо засад національної політики та ставлення польських урядових чинників та адміністрації до українців. Висвітлено діяльність українського представництва у польських законодавчих органах та участь українців у суспільно-політичному житті держави.

Здійснено комплексне дослідження конституційно-правового статусу іноземців в Україні та країнах ЄС. Сформульовано визначення конституційно-правового статусу іноземців, з'ясовано та досліджено його елементи, а також проаналізовано співвідношення таких категорій, як "правовий статус", "правовий статус особи", "правовий статус іноземців", "конституційний статус особи", "конституційно-правовий статус особи", "конституційно-правовий статус іноземців", "конституційний статус іноземців", "спеціальний статус іноземців" та "індивідуальний статус іноземця". Проаналізовано та здійснено порівняння законодавств України, Польщі, Федеративної Республіки Німеччини та деяких інших країн-членів ЄС, яке регулює конституційно-правовий статус іноземців. Досліджено стан наукової розробки проблеми конституційно-правового статусу іноземців Висвітлено особливості законодавчого регулювання прав та обов’язків іноземців, а також гарантій їх прав і свобод в окремих країнах. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює конституційно-правовий статус іноземців.

Розкрито зміст понять "правовий захист" та "правова охорона". З'ясовано правову природу та проаналізовано складові елементи правового механізму забезпечення цивільних прав іноземців у нотаріальному процесі. Надано юридичну кваліфікацію суспільним відносинам щодо захисту цивільних прав та інтересів, виявлено особливості регулювання цивільних відносин з іноземним елементом в нотаріальному процесі. Досліджено охорону та захист цивільних прав іноземців у сфері спадкування. Охарактеризовано механізм забезпечення нотаріусом цивільних прав іноземців на тимчасово окупованій території України. Визначено недоліки цивільного, міжнародного приватного, нотаріального законодавства та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення положень чинних міжнародних договорів України, Цивільного кодексу України, Законів України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України".

Досліджено поняття та зміст трудової міграції, її сутнісні ознаки. Розкрито чинники, що сприяють формуванню сучасних трудових міграційних потоків. З'ясовано вплив трудової міграції на стан національних економік, та зосереджено увагу на проблемних питаннях трудової міграції для України.

Проаналізовано особливості захисту трудових прав громадян України, які працевлаштовані за кордоном. У результаті виявлено, що правовий статус громадянина України за кордоном залежить від низки факторів, викладених у дослідженні.

На основі сучасних методологічних підходів історико-правової науки, вивчення наукової літератури, нормативно-правових документів, архівних матеріалів проаналізовано правове регулювання етнонаціонального становища та суспільної діяльності українців у Польщі в 1918 - 1939 pp. Досліджено організацію системи органів державної влади Польщі та вироблення нею загальнодержавної програми щодо національних меншин, зокрема українців. У національній політиці Польської держави щодо українців встановлено та вивчено такі етапи: від утворення держави в 1918 р. до встановлення "санаційного" режиму у 1926 р. (здійснювалася політика "національної асиміляції" українців); від 1926 р. до 1935 р.: правління Ю. Пілсудського та його соратників; реалізація "Волинської програми" Г. Юзевського (період "державної асиміляції" українців); 1935 - 1939 pp.: насадження "польськості"; переміщення українського населення в середину країни, регулювання громадянської активності та ін.

Висвітлено теоретичні засади формування та розвитку міграційного права як галузі в системі національного права України. Проаналізовано окремі міграційно-правові інститути. Викладено основну інформацію про наявну законодавчу та нормативно-правову базу, яка регламентує діяльність служб і кожного працівника у сфері міграційно-правових відносин.

Викладено теоретичні основи адміністративно-правового регулювання міграційних відносин. Розкрито особливості реалізації міграційної політики України в сучасних умовах. Простежено розвиток міграційного права як підгалузі адміністративного права, а також європейської міграційної політики. Висвітлено досвід окремих зарубіжних країн щодо адміністративно-правового регулювання у сфері міграційної політики. Проаналізовано тенденції формування міграційного законодавства України, показано перспективи її розвитку в XXI ст. Запропоновано розробити та затвердити Державну міграційну програму України, метою якої є регулювання міграційних потоків для подолання наслідків їх стихійного розвитку, створення умов для безперешкодної реалізації прав мігрантів, а також забезпечення гуманного ставлення осіб, які шукають захисту на території України.

Концентрація українських заробітчан в спеціальних трудових нішах вторинного ринку праці неодноразово привертала увагу як вітчизняних так і іноземних науковців, адже українці репрезентують освічену і кваліфіковану робочу силу. Розглянуто причини залученості українців до низькокваліфікованих і низькооплачуваних секторів економіки Іспанії. Як показують результати дослідження, серед основних причин такої трудової ситуації українців постає сегментація ринку праці Іспанії, низька трансферність (відповідність) навичок українців, їх залежність від соціальної мережі співвітчизників, а також транснаціоналізм, що спонукає переглянути цілі міграційного проекту.

Розглянуто правові та організаційні аспекти депортації іноземних громадян з території України. Проаналізовано новели вітчизняного законодавства про міграцію, правовий статус іноземців, біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. На підставі дослідження адміністративної практики висвітлено комплекс актуальних проблем у сфері правового забезпечення депортації іноземних громадян та осіб без громадянства.

Досліджено фактори, що впливають на державну міграційну політику, а також її основні принципи та функції. Визначено, що пріоритетним є вдосконалення державного регулювання імміграційних процесів.

Розглянуто теоретичні підходи до визначення поняття "інформаційне забезпечення", з'ясовано функції інформаційного забезпечення державного регулювання міграційних процесів та запропоновано напрями підвищення ефективності їх державного регулювання.

Запропоновано здійснювати комплексне державне регулювання міграційних процесів на цільовій основі. Визначено критерії державної підтримки цільових груп мігрантів.

Проаналізовано організаційно-правове забезпечення діяльності міграційних служб зарубіжних країн, а також визначено орієнтири розвитку міграційної політики України. Розкрито особливості міграційної ситуації в сучасній Україні, проаналізовано її стан та перспективи розвитку. Охарактеризовано механізм адміністративно-правового забезпечення міграційної політики України, досліджено його концептуальну сутність, а також проаналізовано його елементний склад. Розкрито роль Державної міграційної служби України як основної передумови розвитку міграційної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Досліджено генезис міграційного законодавства зарубіжних країн, визначено етапи їх вдосконалення та реформування, а також проаналізовано конкретні історичні передумови, що впливали на формування міграційної політики в деяких зарубіжних країнах. Вивчено джерела міграційного законодавства зарубіжних країн та визначено пріоритетні цілі їх міграційної політики. Систематизовано основні тенденції розвитку міграційного законодавства зарубіжних країн і оцінено можливості їх впровадження в міграційне законодавство України.

Досліджено адміністративне провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту. Особлива увага приділяється меті, завданням та принципам даного провадження, виокремлюються його стадії. Розкрито зміст основних категорій провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту: "суб’єкти", "строки", "докази" та "доказування". Здійснено аналіз стадій провадження про визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем та особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту. Запропоновано зміни та доповнення до нормативно-правових актів, якими урегульовано порядок визнання іноземного громадянина та особи без громадянства біженцем або особою, що потребує додаткового та тимчасового захисту.