Досліджено генезис, доктринальні підстави, юридичну природу, зміст і умови здійснення юрисдикції міжнародних кримінальних судів і трибуналів, виявлено основні тенденції та оптимальний механізм її розвитку. Розглянуто юрисдикцію Нюрнберзького та Токійського трибуналів, а також міжнародних трибуналів щодо колишньої Югославії та Руанди, Спеціального суду для Сьерра-Леоне, постійного міжнародного кримінального суду. Розкрито сутність поняття юрисдикційного режиму, визначено його базові принципи, серед яких виділено вимоги легітимності, цілісності та єдності. Показано специфіку двох видів міжнародної кримінальної юрисдикції: загальнообов'язкової, здійснюваної ім'ям світового співтовариства, та мультинаціональної (договірної), що реалізується на підставі угоди держав, що засновують міжнародний суд. Доведено, що за сучасних умов з метою протистояння культурі безкарності світовому співтовариству необхідно використовувати обидва механізми міжнародної кримінальної юрисдикції.

Розглянуто проблеми міжнародних інституціональних правових засобів реалізації міжнародного гуманітарного права. Увагу приділено функціонуванню міжнародним трибуналам AD HOC. Приділено увагу механізму створення та функціонування Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинених на території колишньої Югославії з 1991 р.