Навчальний посібник підготовано на основі комплексного порівняльно-правового дослідження світового та вітчизняного досвіду конституціоналізму, функціонування інститутів конституційного права. У посібнику розкрито питання становлення та розвитку конституціоналізму в зарубіжних державах, правового статусу особи, форми правління, конституційно-правового статусу органів публічної влади, а також сучасних проблем національного конституційного права окремих країн.

Досліджено теоретичні та методологічні засади конституційного процесу (КП) в Україні. Визначено поняття КП у сучасній науці конституційного права, розглянуто його як фактор демократизації держави. Позиціоновано принципи соціальної державності в сучасному КП, вивчено принципи правової держави в контексті забезпечення КП. За допомогою ретроспективного конституційно-правового аналізу досліджено КП в Україні XX - поч. XXI ст. Розглянуто конституційні акти національно-визвольних змагань 1917 - 1921 рр., конституційні акти радянського періоду та проаналізовано КП незалежної України. Висвітлено КП через призму трансформації інститутів державної влади та місцевого самоврядування. Проаналізовано розвиток парламентаризму, розглянуто питання реформування системи виконавчої влади. Досліджено конституційно-правові аспекти розвитку інституту глави держави. Охарактеризовано процес модернізації системи судових і правоохоронних органів. Проаналізовано конституційно-правовий розвиток основ місцевого самоврядування. Досліджено актуальні проблеми КП в сучасній Україні. Виявлено політичні та правові детермінанти КП. Розглянуто значення та роль органів конституційної юрисдикції у КП, особливості їх реформування. Вивчено проблеми стабільності конституційного законодавства. Проаналізовано КП у контексті євроатлантичної інтеграції України.

Дисертацію присвячено дослідженню природи, еволюції становлення, змісту і системи охорони конституції, а також особливостям її практичної реалізації в умовах сучасної демократичної держави. Розкрито генезу, поняття охорони конституції, чинники, якими обумовлюється ефективність системи охорони конституції, а також роль і значення українського народу, Верховної Ради України, Президента України, уряду, органів конституційного контролю, місцевого самоврядування, судів України, громадянського суспільства як суб'єктів охорони Конституції України, на основі конституційно-порівняльного аналізу з аналогічними суб'єктами охорони конституції в зарубіжних країнах. Проведено порівняльний конституційно-правовий аналіз змісту вітчизняного законодавства та положень національних законодавств зарубіжних, переважно європейських, країн щодо засобів (гарантій) охорони конституції. Виявлено тенденції сучасних конституційних процесів, обґрунтовано пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання інституційно-організаційних засобів і заходів (гарантій) охорони Конституції України.

Уперше у вітчизняній політичній науці здійснено спробу комплексного й цілісного дослідження аспектів щодо реалізації державної молодіжної політики (ДМП) в межах соціального гуманітарного та політичного векторів. Проаналізовано стан наукової розробки теми, методологічні підходи та концептуальні засади вивчення векторів ДМП. Досліджено сутність сучасної європейської ДМП через вивчення її нормативно-правової основи, порівняльний аналіз векторів ДМП, характеристику інститутів та інструментів ДМП країн Європейського Союзу. Охарактеризовано сучасний стан ДМП України за допомогою аналізу законодавчого підгрунтя, діяльності інститутів та реалізації ДМП за визначеними векторами, проблем реалізації ДМП України. Запропоновано стратегію вдосконалення ДМП України в контексті європейської практики. Зокрема розроблено перспективний план розвитку векторів ДМП України, а також рекомендації та пропозиції удосконалення МП на регіональному рівні.

Розглянуто доктринальні підходи європейських і вітчизняних науковців до принципів створення та діяльності інститутів влади в Європейському Союзі (ЄС) та Україні. Встановлено сутність, ознаки та систему принципів інститутів ЄС і фактори, що визначають її особливості. Надано характеристику імплементації норм європейського права в національний правопорядок як процесу, що обумовлює уніфікацію принципів владних структур ЄС та України. Охарактеризовано принципи організації та діяльності вітчизняних органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, сучасний стан їх правового регулювання та надано рекомендації з удосконалення адміністративного законодавства України у визначеній сфері на підставі та у відповідності до європейський стандартів.

Уперше у національній юридичній науці здейснено конституційно-порівняльне дослідження передвиборної агітації на виборах президентів України та США. На матеріалах досвіду США обгрунтовано недоцільність нормативного визначення поняття "передвиборна агітація" на виборах Президента України. Сформульовано пропозиції щодо необхідності удосконалення законодавства України щодо передвиборної агітації за кількома напрямами. Рекомендовано рецепцію досвіду США у сфері інституціонального забезпечення передвиборної агітації щодо розширення кола повноважень Центральної виборчої комісії з покладенням на неї інкорпорації виборчого законодавства та створенням в її структурі управління з нагляду за фінансуванням передвиборної агітації. Сформульовано пропозиції щодо законодавчої регламентації передвиборної агітації на виборах глави держави, яка здійснюється традиційними засобами. Запропоновано удосконалення законодавчої регламентації передвиборної агітації на виборах глави держави в Інтернеті.

Висвітлено природу правового механізму лобіювання, його особливості у правових системах загального, континентального, європейського міждержавного типів і в Україні. Виявлено ознаки лобіювання, уточнено його поняття та структуру. Проаналізовано такі елементи лобіювання, як мета, суб'єкт, об'єкт, сама активність, засоби, результат. Визначено поняття правових засобів лобіювання, наведено їх класифікацію. Встановлено ознаки правового механізму лобіювання, сформульовано його дефініцію. Проаналізовано правову доктрину, джерела права, судову практику, правові традиції, локальні нормативні акти, чинну практику та традиції лобіювання у правових системах загального (США, Канада, Велика Британія, Ірландія, Австралія), континентального (Франція, Німеччина, Литва, Угорщина, Польща, Грузія, Австрія, Словенія), європейського міждержавного (ЄС, Рада Європи) типів, виявлено подібні ознаки й особливості їх правового механізму лобіювання. Розглянуто стан, особливості та проблеми правового механізму лобіювання в Україні. Сформульовано пропозиції до змісту вітчизняного закону про лобіювання.

Дисертація присвячена комплексному порівняльно-правовому дослідженню фінансування політичних партій в Україні та країнах ЄС. З'ясовано й охарактеризовано основні історичні етапи становлення та розвитку фінансування політичних партій в Україні. Досліджено основні моделі фінансування політичних партій і проаналізовано принципи такого фінансування. Сформульовано визначення понять ''фінансування політичних партій'', ''державний контроль у сфері фінансування політичних партій'' та ''обмеження у фінансуванні політичних партій''. Висвітлено основні проблеми й особливості нормативного регулювання приватного та державного фінансування політичних партій в Україні та в окремих країнах ЄС. Визначено та досліджено основні елементи державного контролю за фінансуванням політичних партій. Окреслено та проаналізовано основні види обмежень у фінансуванні партій. За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює фінансування політичних партій.

Комплексно досліджено конституційно-правове регулювання прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні та країнах ЄС. Проаналізовано доктринальні та нормативні джерела цих прав. Визначено наукову періодизацію історичних етапів становлення та розвитку прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Сформульовано визначення понять "право на свободу пересування", "реєстрація місця проживання" й "обмеження прав на свободу пересування і вільний вибір місця проживання". Окреслено основні аспекти співвідношення прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання з іншими конституційними правами та свободами. Висвітлено особливості законодавчого регулювання обмежень цих прав у законодавстві окремих країн. Наведено наукову класифікацію обмежень права на свободу пересування та права на вільний вибір місця проживання. Зосереджено увагу на проблемах реалізації зазначених прав на тимчасово окупованих територіях України. На підставі проведеного дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Досліджено конституційні засади і інституційний досвід захисту основоположних прав і свобод дитини в Україні та Польщі. Обгрунтовано зміст категорії "захист прав дитини". Проаналізовано нормативно-правовий і організаційний механізми захисту прав дитини в Україні та перспективи їх удосконалення, з огляду на позитивний зарубіжний досвід. Висвітлено особливості конституційного регулювання прав дитини в Конституції та законах Польщі, а також діяльність Захисника прав дитини. Зроблено висновок про перспективність віднесення інституту дитячого омбудсмана до системи парламентського контролю у сфері прав людини.

Проаналізовано норми Конституції Республіки Македонія та Конституції України, що визначають статус, порядок формування, діяльності парламентів цих країн, а також їх взаємодію з іншими органами державної влади. Висвітлено спільні та відмінні риси Зборів Республіки Македонія та Верховної Ради України. Звернено увагу на можливість позбавлення депутата парламенту Македонії за прогули, наділення виборців правом законодавчої ініціативи, обов'язковість для парламенту Македонії рішень референдуму, конституційний захист прав етнічних меншин, обмеження спікера парламенту щодо голосування у разі виконання ним обов'язків президента країни. Зроблено висновок про доцільність урахування досвіду парламентаризму Македонії у вітчизняному державотворенні, меншу, порівняно з Україною, кількість депутатів, необхідну для ініціювання вотуму недовіри уряду.

Досліджено джерела, специфіку та генезу нормативної регламентації конституційно-правового статусу глави держави в Україні та зарубіжних країнах, розкрито методологію наукового пізнання його статусу. Проаналізовано видову різноманітність компетенції глави держави як основоположного елемента конституційно-правового статусу глави держави. Обгрунтовано пропозиції, спрямовані на вирішення наявних проблем у цій сфері правовідносин. Вивчено архітектоніку зносин глави держави з органами державної влади, розкрито суть і форми таких зносин. Охарактеризовано підстави, види і наслідки юридичної відповідальності глави держави в Україні та зарубіжних країнах.

Комплексно досліджено форми захисту конституції на сучасному етапі в порівняльно-правовому аспекті. Обгрунтовано необхідність внесення змін до чинного законодавства, пов'язаних з урахуванням зарубіжного досвіду у сфері застосування окремих форм захисту конституції. Обгрунтовано перелік форм захисту конституції, який включає в себе конструктивні (особливий порядок внесення змін до конституції та її прийняття, заборона звуження та спотворення основних прав законом), блокуючі (вето президента, вето верхньої палати парламенту, народне вето тощо), репресивні (заборона політичних партій та інших об'єднань, позбавлення прав, люстраційні обмеження, конституційна відповідальність тощо), контрольно-наглядові (попередній і наступний конституційний контроль, а також конституційний нагляд та офіційне тлумачення конституції) та надзвичайні (право на повстання, надзвичайне законодавство, надзвичайний і воєнний стан) форми захисту. Висловлено пропозицію про використання в науці конституційного права термінів "захист конституції" та "форми захисту конституції" замість термінів "охорона конституції" та "форми охорони конституції".

Розкрито природу порівняльного державознавства (ПДЗ). Проаналізовано методологію ПДЗ. Показано концептуальне значення ПДЗ. Визначено тенденції розвитку ПДЗ. Надано порівняльний аналіз співвідношення ПДЗ і порівняльного правознавства. Проаналізовано проблеми взаємодії та взаємозв'язку ПДЗ із загальнотеоретичними науками. Виявлено співвідношення ПДЗ з міжнародним публічним і міжнародним приватним правом. З'ясовано значення та роль ПДЗ як навчальної дисципліни й її місце в системі юридичної освіти. Розкрито організаційно-методичні основи викладання ПДЗ.

Комплексно досліджено місце та роль конституційного правосуддя (КП) в Україні та Литовській Республіці. Охарактеризовано та проаналізовано основні доктринальні підходи до визначення КП в Україні та Литовській Республіці. Запропоновано власні вдосконалені визначення понять "правосуддя" та "конституційне правосуддя". Досліджено генезис розвитку КП в Україні та Литовській Республіці, визначено основні етапи його становлення та розвитку. Розглянуто в порівняльному аспекті повноваження, організаційно-правові форми діяльності та проблемні питання актів конституційних судів в Україні та Литовській Республіці. Досліджено сучасні проблеми КП в Україні, а також перспективи та напрями їх вирішення. Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання організації та діяльності Конституційного Суду України.

Здійснено комплексний порівняльно-правовий аналіз конституційного права на об'єднання у політичні партії в Україні та країнах ЄС. Проаналізовано доктринальні та нормативні джерела даного права. Визначено та проаналізовано основні історичні етапи становлення та розвитку права на об'єднання в політичні партії в Україні. Окреслено та проаналізовано основні форми реалізації конституційного права на об'єднання у політичні партії, а також його співвідношення з іншими конституційними правами та свободами. Сформульовано визначення понять "конституційне право на об'єднання у політичні партії", "гарантії права на об'єднання у політичні партії" й "обмеження права на об'єднання у політичні партії". Висвітлено особливості конституційно-правового регулювання обмежень зазначеного права у законодавстві окремих країн. Здійснено класифікацію обмежень конституційного права на об'єднання в політичні партії. На підставі проведеного дослідження сформульовано висновки й обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює конституційне право на об'єднання в політичні партії.

Розкрито поняття, ознаки, види столичного міста. Розглянуто конституційно-правову регламентацію столиці на основі опрацювання конституційного законодавства європейських держав. Визначено поняття, ознаки та елементи конституційно-правового статусу столиці. Здійснено аналіз особливостей організації, компетенції, гарантії діяльності та відповідальність столичної публічної влади в Україні та європейських державах. Сформульовано положення та висновки, обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення статусу та функціонування столичної публічної влади в місті Києві на основі досвіду європейських держав.

Комплексно досліджено теоретико-правові засади виборчих систем України й ЄС в контексті порівняльно-правового аналізу. З'ясовано, що на формування та функціонування виборчої системи безпосередньо впливають такі політико-правові чинники: політичний, де визначальним є тип політичного режиму, внутрішньо-національний, під яким розуміється національне електоральне законодавство, та міжнародний - міжнародно-правові акти. Висвітлено головні змістовні та функціональні процедури організації та проведення виборів, які підпадають під регулювання конституцій та спеціальних законів щодо виборів в державах-членах ЄС. Здійснено порівняльно-правовий аналіз основних норм виборчого права держав-членів ЄЄ та України. Досліджено основні відмінності між нормами виборчого законодавства держав-членів ЄС, які застосовуються під час виборів до Європейського Парламенту. Здійснено порівняльно-правовий аналіз норм виборчого законодавства, які регулювали проведення виборів до Верховної Ради України за період з 1989 - 2004 рр. З'ясовано відповідність законів щодо виборів народних депутатів зазначеного періоду принципам міжнародного виборчого права. Охарактеризовано сучасний стан виборчої системи до Верховної Ради України, відповідно до базових політико-правових чинників процесу її формування та функціонування, описано основні напрями впровадження норм виборчого законодавства держав-членів ЄС до виборчого законодавства України.

Здійснено комплексне дослідження теоретичних та практичних аспектів конституційно-правового статусу дитини в Україні й Угорщині. Сформульовані основні підходи до розуміння таких категорій, як "дитина", "права дитини", "правовий статус дитини", "механізм захисту прав дитини" тощо. Проведено класифікацію основних прав дитини відповідно до національного та міжнародного законодавства. Визначено роль Уповноваженого з прав дитини та інших органів у правовому механізмі захисту основних прав і свобод дитини. З'ясовано проблеми, пов'язані з неефективністю нинішнього правового механізму захисту прав дитини, запропоновано відповідні шляхи їх вирішення. На підставі аналізу законодавства Угорщини визначено проблеми щодо реалізації прав дитини в Україні. 3 метою реформування наявних на сьогодні засобів (способів) захисту основних прав і свобод дитини в Україні сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми конституційно-правового статусу уряду в Україні та ФРН у порівняльно-правовому аспекті. Зокрема досліджено поняття та структуру конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України та Федерального уряду Німеччини, проблеми детермінації та класифікації урядів, а також місце вищого органу виконавчої влади України та ФРН в системі органів державної влади. Окремо приділено увагу дослідженню конституційно-правового статусу голови та членів уряду в Україні та ФРН. Значну увагу приділено дослідженню правових і політичних факторів, що впливають на діяльність уряду України та Німеччини, проблематику правового регулювання та засад їх діяльності. Охарактеризовано сучасний стан і порядок формування урядів, досліджено конституційно-правові аспекти компетенції Кабінету Міністрів України та Федерального уряду Німеччини, а також конституційно-правову відповідальність уряду та його членів.