В умовах, в яких знаходиться Україна після вторгнення росії, де ворог має набагато більше ресурсів, проблеми управління оборонними ресурсами для сектору безпеки й оборони є дуже актуальними. У подальшому наявність високоякісної оборонної продукції буде стримуючим фактором, зменшуючи ймовірність конфлікту і тим самим знижуючи соціальні та економічні витрати, пов'язані з веденням війни. Окремим напрямком забезпечення обороноздатності країни є оборонні закупівлі, які діють як економічний мультиплікатор, створюючи робочі місця та стимулюючи інвестиції в суміжні сектори. Однак ефективність цього мультиплікатора часто є предметом дискусій серед економістів. Економіка порівняльних переваг припускає, що країни, які спеціалізуються на виробництві певної оборонної продукції, більш ефективні у вибраному напрямку озброєння, але це призводить до складної мережі взаємозалежностей з країнами партнерами по іншим напрямкам озброєння. Зважаючи на це, життєвий цикл оборонної продукції є вирішальним фактором у визначенні її економічної життєздатності. Швидкий технологічний прогрес може зробити обладнання застарілим, що вимагатиме подальших інвестицій і потенційно може призвести до відволікання і так обмежених державних фінансів. Економії в коштах можна досягти за рахунок стандартизації обладнання в різних видах, родах Збройних Сил України. Витрати на оборону конкурують з іншими суспільними благами, такими як освіта та охорона здоров'я. Багато країн фінансують свої оборонні витрати за рахунок позик, що має наслідки для фіскальної політики та довгострокової економічної стабільності. Оборонне партнерство часто приносить економічні вигоди, в тому числі торговельні угоди й прямі іноземні інвестиції. Проте вони також можуть призвести до економічних санкцій або торговельного ембарго у випадках геополітичної напруженості. Таким чином, управління оборонними ресурсами є багатогранним предметом, який перетинається з різними сферами оборонного сектору, в тому числі державними фінансами, міжнародною торгівлею і промисловістю. Розуміння цих складнощів є важливим для прийняття обгрунтованих політичних рішень, які забезпечують баланс між національною безпекою і економічним добробутом громадян України.

Висвітлено проблеми розвитку законодавства України у сфері оборони на шляху до європейської та євроатлантичної інтеграції. Визначено особливості гармонізації вітчизняного законодавства у сфері національної безпеки і оборони. Розкрито пріоритети розвитку законодавства про оборону, про гарантії соціального та правового захисту військовослужбовців і членів їх сімей, а також про організацію та розвиток правоохоронної діяльності у сфері оборони відповідно до стандартів, які існують в Організації Північноатлантичного договору. Запропоновано шляхи вирішення проблем законодавчого врегулювання організації та діяльності сектору безпеки й оборони відповідно до цілей, пріоритетів і завдань, визначених Стратегією воєнної безпеки України. Розглянуто правовий моніторинг як засіб упорядкування законодавства у сфері оборони та безпеки України. Увагу приділено особливостям гібридної війни проти України та протидії гібридним загрозам.

Викладено детальний опис інтеграційного методу розв'язання багатокритеріальних задач оцінювання спроможностей сил оборони, що включає використання онтологічної моделі даних, метод аналізу ієрархій та засоби графової візуалізації процесів порівняння альтернатив. Наведено опис експериментального зразка програмного інструментарію, який реалізує запропонований метод, результати його апробації на реальному прикладі та короткий огляд спеціального програмного забезпечення для оборонного планування.

У даній роботі авторами розглянуто одну з суттєвих складових воєнної безпеки держави - воєнно-технологічну безпеку, або воєнну безпеку у воєнно-технологічній сфері. Показано, що суть воєнно-технологічного компонента воєнної безпеки полягає в забезпеченні паритету не сили, а безпеки. Особливу увагу надано питанням світового досвіду з інтенсифікації інноваційної діяльності в оборонному комплексі держави. Показано, що повноцінне врахування загальносвітових тенденцій з розвитку інноваційної сфери оборонно-промислового комплексу та критичне використання позитивного досвіду розвинених країн, насамперед США, становить безперечний практичний інтерес для розвитку вітчизняного ОПК. Звичайно, при цьому необхідне повне врахування особливостей інноваційної сфери України, її інноваційної культури та основних конкурентних переваг. Матеріали дослідження можуть бути корисними для фахівців оборонної галузі України на первинних етапах формування заходів з забезпечення сучасного рівня воєнної безпеки держави.

Обговорено питання підготовки кадрів для потреб сил сектору безпеки і оборони в сучасних умовах, міжвідомчої взаємодії в межах реалізації заходів із забезпечення національної безпеки і оборони. Розглянуто проблеми удосконалення системи протидиверсійного захисту об'єктів критичної інфраструктури. Висвітлено шляхи вдосконалення рівня тактико-спеціальної, вогневої, медико-тактичної підготовки військовослужбовців під час виконання службових та бойових завдань. Викладено питання психологічного забезпечення військовослужбовців під час виконання оперативно-службових завдань у зоні проведення бойових дій, впровадження складових стратегічних комунікацій в діяльність сил сектору безпеки і оборони.

Розкрито сутність гібридної війни, стратегічні цілі та наміри РФ, її ''національні інтереси''. Висвітлено досвід застосування силових і ненасильницьких методів врегулювання сепаратистських конфліктів у світі. Проаналізовано еволюцію сучасної російської нетрадиційної війни. Основну увагу сконцентровано на російській нетрадиційній війні проти України. Розкрито російські тактику, методи і процедури в Криму та Східній Україні. Подано характеристику основних видів озброєння незаконних збройних формувань і російських військових, що застосовуються в зоні конфлікту.

Вивчено процес виникнення та розвитку інформаційних загроз безпеці України у воєнній сфері. Мета дослідження - аналіз деструктивних впливів на національний інформаційний суверинитет, пошук ефективних шляхів протидії і механізмів захисту. Задачі: на основі структурно-функціонального аналізу моделі міжнародного інформаційного простору (МІП) визначити загрози та потенційні небезпеки інтеграції України у міжнародний інформаційний простір, змоделювати процес проведення інформаційних атак, що здійснюються у МІП, та розробити оптимальний порядк профілактичних заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного суверинитету у воєнній сфері. Використовуваними є методи системного аналізу та статистичної обробки даних. За умов глобальної інтеграції та жорсткої міжнародної конкуренції МІП стає ареною зіткнень і боротьби різновекторних національних інтересів. У зв'язку з цим дослідження реальних та потенційних загроз негативних впливів на Україну у міжнародному інформаційному просторі та створення дієвої системи з ахисту і протидії дискредитації України на міжнародному рівні набувають значимої актуальності. Застосування "м'якої" сили у сучасних інформаційних технологіях надає змогу реалізувати власні інтереси у МІП. Контент-моніторинг МІП має бути спрямований на виявлення інформаційно-психологічних операцій, об'єктами впливу яких можуть бути: інформаційно-технічні та аналітичні системи, бази даних та інформаційні ресурси, психіка людини, настрої суспільства та імідж Збройних сил і держави в цілому. Основними профілактичними заходами щодо забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного суверинитету у воєнній сфері є своєчасне виявлення, класифікація та котроль факторів дестабілізації, ідентифікація загроз та розробка і виконання заходів щодо їх нейтралізації. Ефективне здійснення заходів захисту національного інформаційного суверинитету та протидії дискредитації України на міжнародному рівні неможливе без виховання інформаційної культури суспільства у цілому, і у майбутніх офіцерів зокрема. Висновки: проведено дослідження моделі міжнародного інформаційного простору з метою аналізу деструктивних впливів та пошуку шляхів протидії дискредитації України на міжнародному рівні. На основі аналізу умов і чинників, які впливають на процес виникнення та розвиток інформаційних загроз, визначено таку динаміку розвитку інформаційного деструктивного впливу: "чинник інформаційної загрози - проява інформаційної загрози" реалізація загрози (інформаційний вплив) "результати впливу". В якості профілактичного заходу щодо забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного суверинитету у воєнній сфері пропонується контент-моніторінг МІП. Розглянуто шляхи реалізації основних етапів контент-моніторингу МІП із своєчасного виявлення та ефективної протидії інформаційно-психологічним операціям. Крім того, зазначено необхідність виховання інформаційної культури майбутніх офіцерів у фокусі проблем інформаційної безпеки України та протидії деструктивним інформаційним впливам.

Розглянуто теоретико-методологічні засади воєнно-економічного аналізу життєвого циклу озброєння та військової техніки під час формування та реалізації воєнно-технічної політики України. Наведено пропозиції щодо підвищення воєнно-економічної ефективності створення, серійного виробництва, модернізації, експлуатації та ремонту озброєння та військової техніки Збройних сил України.

Проаналізовано проблемні питання формування та реалізації воєнно-технічної політики України за сучасних умов кризових явищ та ресурсних обмежень. Визначено шляхи удосконалення воєнно-технічної політики держави для реалізації цілей та завдань оборонної реформи в Україні, а також забезпечення розвитку оборонно-промислового комплексу з урахуванням не тільки воєнної політики, а й державної промислової, наукової, інвестиційної та інноваційної політики. Запропоновано заходи щодо удосконалення законодавчої бази з реалізації проектів розробок та організації виробництва озброєння, військової та спеціальної техніки в межах воєнно-технічної політики.

Внаслідок впровадження прогресивних інформаційних технологій у всі сфери суспільної діяльності соціальні Інтернет-сервіси (СІС) перетворилися на один з найбільш популярних засобів масової комунікацій. Використання СІС для проведення інформаційних операцій може мати наслідками прояви національної ворожнечі, зростання протестних настроїв і перехід віртуальної спільноти до хаотичної динаміки взаємодії. Неконтрольоване поширення таких явищ у реальне життя суспільства становить загрозу інформаційній безпеці держави (ІБД). Тому розроблення ефективної і дієвої методології побудови системи забезпечення ІБД СІС для протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам є актуальним теоретико-прикладним завданням. Запропонована методологія зводиться до трьох етапів -моніторинг текстового контенту в СІС, виявлення і оцінювання ознак загроз, прийняття рішення щодо заходів з протидії виявленим загрозам ІБД у СІС. Виявлення ознак загроз ІБД реалізовано на основі встановлення частинних ознак їх прояву-організаційних, змістовних, маніпулятивних і побудови профілів інформаційної безпеки акторів. З метою протидії виявленим загрозам синтезується синергетичне управління для забезпечення керованого переходу віртуальної спільноти до заданого стану ІБД. Ефективність розробленої методології досягається виробленням своєчасних заходів з виявлення і оцінювання загроз ІБД, використанням природних особливостей взаємодії акторів для синтезу управляючого впливу і штучно-керованого переходу до визначеного стійкого стану ІБД у СІС, що є особливо актуальним для України.

Проаналізовано міжнародний досвід взаємодії правоохоронних органів у сфері охорони державного кордону. Розглянуто питання формування іншомовної компетентності під час підготовки керівних кадрів сектору безпеки й оборони. Розкрито значення професійної діяльності адвоката в Україні. Визначено місце та роль Управління державної охорони України в системі правоохоронних органів України. Подано інформацію про організацію та тактику діяльності поліції за умов введення надзвичайного стану. Висвітлено особливості підбору кандидатів на військову службу до підрозділів Управління державної охорони України. Досліджено проблему розмежування відповідальності за заготівлю, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції з іншими суміжними злочинами. Визначено роль інтернет-громадськості в забезпеченні інформаційної безпеки України. Встановлено вплив рецидивної злочинності на забезпечення НБ в Україні. Окреслено перспективи розвитку НБ та оборони України. Розглянуто проблемні питання управління сектором безпеки й оборони України. Висвітлено методологічні аспекти організації охорони й оборони стаціонарних об'єктів. Проаналізовано досвід становлення спецслужб Ізраїлю.

Визначено основні напрямки забезпечення національної безпеки (НБ) держави. Розглянуто відповідальність майбутнього фахівця як умову реалізації стратегії забезпечення НБ. Подано інформацію про взаємодію правоохоронних органів під час забезпечення безпеки закордонних представництв України. Описано основні форми взаємодії прикордонників (ДІПС) і дільничних офіцерів Національної поліції в підтримці безпеки та порядку. Наведено класифікацію заходів із підтримки та відновлення міжнародного миру та безпеки. Розглянуто сучасні проблеми реформування державної кримінально-виконавчої служби України в системі НБ. Розкрито сутність юридичних категорій "охорона", "захист" та "оборона", а також особливості їх використання в законодавстві України. Проведено порівняльно-правове дослідження ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод і норм кримінального законодавства України. Висвітлено питання вдосконалення бюджетного законодавства та його впливу на механізм забезпечення фінансової безпеки держави. Визначено напрями та шляхи вдосконалення військової освіти в контексті НБ України. Проаналізовано тероризм як сучасне явище, що загрожує людству. Досліджено психологічні засади терористичної віктимності в контексті забезпечення НБ. Увагу приділено трансформації загроз НБ України в науково-технологічній сфері під впливом зовнішньополітичних факторів. Розглянуто інструменти формування суспільної думки для досягнення інформаційної переваги за кордоном.

Розглянуто проблему взаємовідносин у трикутнику "Україна - Європейський Союз - Росія" та пошуку відповідей на протистояння агресору. Констатовано, що наразі вірогідність "великої війни" зберігається, і РФ до неї активно готується. За цих умов є ризик того, що громадська думка в європейських державах почне вимагати від політичних лідерів шукати компроміси з агресором, у т.ч. - за рахунок інтересів України (зменшуючи підтримку нашої держави). Стратегічний аналіз і стратегічна діяльність є довгостроковими чинниками, які можуть забезпечити Україні здатність ефективно протистояти агресору, який часто виявляється поганим стратегом, але добрим тактиком. Зважаючи на обмеженість українських ресурсів порівняно з агресором, пропонується будувати стратегічну діяльність України на засадах асиметричності та проактивності. Запропоновано посилити діяльність України як на міжнародному рівні (протидія російській пропаганді, сприяння реформуванню СБ ОНН, розширення співробітництва з НАТО), так і на внутрішньому (переосмислення економічної політики держави в розрізі поточних військово-політичних умов, посилення захисту та розвитку інфраструктури, готовність у нормативно-правовому та практичному сенсах до введення військового стану, розвиток інноваційних видів озброєнь). Запропоновано утворити "науковий хаб" для проведення стратегічного аналізу для потреб держави.

Розглянуто проблемні питання експорту військових технологій як одного з пріоритетів воєнно-економічної політики України, проаналізовано світові тенденції у сфері трансферту військових технологій, висвітлено чинники, які стримують розвиток експорту військових технологій в Україні, а також зазначено ключові причини неефективної діяльності спецекспортерів у цій сфері. Запропоновано рекомендації щодо стимулювання розвитку трансферу (у т.ч. експорту) військових технологій у контексті поглиблення співпраці України з державами Європейського Союзу і НАТО.

Розкрито законодавчі засади публічного адміністрування сферою оборони в Україні й особливості регулювання підзаконних актів з цього питання. Визначено сутність адміністративно-правового статусу Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних сил, Сухопутних військ, Повітряних сил, Військово-Морських сил України, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів Збройних сил України. З'ясовано специфіку кадрового, фінансового й інформаційно-аналітичного забезпечення оборонної сфери України.

Розкрито історичні аспекти розвитку воєнної політики держав ОДКБ. Вказано на причини російського воєнно-політичного домінування на пострадянському геополітичному просторі. Наголошено на російських намірах забезпечувати подальше домінування в регіоні.

Розглянуто досвід оборонного будівництва за умов гібридної війни та уточненню пріоритетів подальшого укріплення оборони держави. Висвітлено основні підсумки та перспективні напрями діяльності Міністерства оборони України в інтересах протидії зовнішній агресії та зміцнення обороноздатності держави. Проаналізовано досвід організації та забезпечення оборони України за умов гібридної війни, визначено проблемні питання, що виникли під час проведення антитерористичної операції на сході України. Окреслено пріоритети та основні напрями оборонного будівництва України в контексті реалізації Стратегії національної безпеки України та Воєнної доктрини України. Викладено авторські погляди на концептуальні та програмні засади подальшої розбудови національної оборони з урахуванням міжнародного аспекту безпеки України. Підкреслено важливість подальшого розвитку сектору безпеки і оборони України як цілісної системи. За результатами проведеного аналізу надано рекомендації щодо головних напрямів військового будівництва України за умов стратегічного курсу на поглиблення партнерських відносин з оборонними відомствами інших держав. і Використано консультативні матеріали Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи високого рівня.

Окреслено основні напрями інституційної структуризації та нормативного забезпечення воєнної політики України. Запропоновано напрями, пов'язані з удосконаленням архітектоніки владних органів держави та з вимогою систематизації й підвищення якості законодавчого поля держави.

Проаналізовано забезпечення обороноздатності держави в процесі комерціалізації об'єктів права інтелектуальної власності.

Розглянуто теоретико-правові аспекти становлення державної політики у сфері військово-правових відносин. Акцентовано увагу на сучасному правовому регулюванні у сфері збройних конфліктів. Вказано на необхідності оновлення правового регулювання внутрішньодержавних і міжнародних відносин у сфері військових дій.