Здійснено загальнотеоретичне юридичне дослідження взаємозв'язку держави та права, який базується на концепції "симфонія влад". Запропоновано визначення "симфонії влад" як гармонійної взаємодії, але не з метою злиття світської та церковної влад на основі цінностей моралі, православ'я, права, а з метою досягнення суспільного миру, злагоди та благополуччя, відродження та утвердження духовності. Висвітлено основні моделі відносин християнської церкви та держави. Доведено, що "симфонія влад" є характерною тільки для православної цивілізації. Проаналізовано вітчизняну традицію втілення у життя концепції "симфонії влад", а також правові засади державно-церковних відносин держави та церкви у сучасній Україні.

Розкрито суть релігійних організацій як учасників цивільного обороту. Досліджено проблему стосовно ознак, за якими повинно охарактеризовуватися соціальне утворення, щоб визнаватися релігійною організацією, щодо правових моделей запровадження для участі цих організацій у цивільних відносинах, а також організаційно-правової форми юридичних осіб, за якої вони можуть створюватися. Досліджено процес виникнення цих організацій, цивільно-правову природу статуту як локального акта, а також суть релігійної організації як юридичної особи. Розкрито зміст спеціальної правоздатності релігійних організацій, а саме: майнові та немайнові права, які його визначають (право на найменування, право на здійснення культової та позакультової та підприємницької діяльності). Визначено різновиди релігійних організацій та проведено розмежування релігійних і громадських організацій. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері регулювання правового становища релігійних організацій.

Комплексно досліджено правове становище православного парафіяльного духовенства, яке володіло певними правами та повноваженнями. Вивчено формування нормативно-правової бази імперії, яка регламентувала взаємини парафіяльного духовенства, держави та світських громадян, їх генезис на територіях, розташованих у давній час у межах України. Уперше запропоновано характеристику порядків, методів, ролі та засобів забезпечення кількісного складу повітів Київської митрополії у XIX ст. на підставі виданих загальноімперських законів. Узагальнено конкретно-історичний досвід поведінки та діяльності самодержав'я щодо централізації та бюрократизації церковного апарату та послаблення Київськими владиками інституту протопопій, які виступали представниками соціальних прав духівництва.

Досліджено основні етапи та особливості розвитку православного канонічного права (ПКП) в різні історичні періоди української державності. Проаналізовано вплив ПКП на формування національної правової системи, на процеси правотворчості та правозастосування. Доведено, що за сучасних умов розвитку юридичної науки та освіти ПКП є перспективною галуззю правових знань, яка дозволяє дослідити коріння національної правової системи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.09(4УКР)-625 + Х2(4УКР)414-629.1

Рубрики:

Православ'я в окремих країнах

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано культурно-освітянську діяльність Православної церкви на території Правобережної України наприкінці XVIII - на початку XIX ст., висвітлено її суттєвий вплив на формування духовності суспільства. На підставі вивчення законів, указів, розпоряджень російського самодержавства, Синоду, органів єпархіальної влади визначено мету політики самодержавства в релігійній сфері на Правобережній Україні. З'ясовано, що заходи російського самодержавства, спрямовані на підтримку Православної церкви, позбавляли українське духівництво самостійності, узалежнювали його від держави, сприяли поширенню великоросійських ідей у регіоні. Охарактеризовано стан розвитку духовної освіти на Правобережній Україні, розглянуто заходи, спрямовані на підтримку та підвищення морального рівня духівництва, розширення його прав і привілеїв, покращання матеріального становища.

Проанализирована культурно-образовательная деятельность Православной церкви на территории Правобережной Украины в конце XVIII - начале XIX ст., освещено ее существенное влияние на формирование духовности общества. На основе изучения законов, указов, распоряжений российского самодержавия, Синода, органов епархиальной власти определена цель политики самодержавия в религиозной сфере на Правобережной Украине. Установлено, что мероприятия российского самодержавия, направленные на поддержку Православной церкви, лишали украинское духовенство самостоятельности, делали зависимым от государства, способствовали распространению великороссийских идей в регионе. Охарактеризовано состояние развития духовного образования на Правобережной Украине, рассмотрены особенности реализации политики российского самодержавия, направленной на поддержку и повышение морального уровня духовенства, расширение его прав и привелегий, улучшение материального состояния.

На основі широкого кола джерел, сучасної української, зарубіжної та емігрантської історіографії досліджено одне із мало вивчених питань репресій 1930-х рр. проти православної церкви - позазаконні методи отримання свідчень проти духовенства органами державної безпеки. Основу дослідження склали архівні кримінальні справи репресованих священиків Сумщини. На прикладі даного дослідження можна прослідкувати ситуацію у СРСР в цілому, адже сучасна Сумщина входила до складу трьох областей УРСР, а подібна практика притаманна усій тогочасній більшовицькій системі.

Cпираючись на архівні документи й матеріали та спеціальну наукову літературу, проаналізовано правове становище та морально-етичний стан православних церковно- та священнослужителів "Південно-Західного краю" в другій половині ХIХ ст.

Приведены результаты общетеоретического исследования отношений государства и церкви, в основе которых лежит концепция "симфонии властей". Доказано, что симфоническая модель отношений является характерной только для государства и православной церкви. Раcскрыты концептуальные основы традиции воплощения в жизнь "симфонии властей". Обоснована необходимость использования концепции "симфонии властей" в реформировании отношений государства и церкви.

Уперше в Україні досліджено фактори впливу православного віровчення на сучасну кримінально-правову політику в українському правовому просторі. Обгрунтовано значення релігійно-правової доктрини в українській кримінальній політиці. Встановлено міру та ступінь, в яких християнська православна релігія здійснювала вплив на кримінально-правову політику у вітчизняному праві на різних етапах історичного розвитку держави та права. З’ясовано вплив християнських ідей людинолюбства та милосердя на становлення інститутів вітчизняного кримінального права. Визначено систему соціокультурних детермінант окремих інститутів українського кримінального права в їх прив'язці до моральності та теологічних догм православ'я. Аргументовано ефективність і доцільність поширення альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності та заходів некаральної дії, заснованих на ідеях православного віровчення з метою забезпечення позитивної динаміки виправлення та ресоціалізації осіб, які вчинили злочини. Обгрунтовано концепцію причин девіантної поведінки з точки зору біблейського вчення щодо гріха. Охарактеризовано поняття духовної безпеки суспільства та доведено необхідність посилення її кримінально-правової охорони.