Висвітлено основи правової, соціально-виховної, психологічної роботи з жінками, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Увагу приділено аналізу становлення ідей гендерної рівності та забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, особливостям розвитку гендерної політики в Україні на сучасному етапі, досвіду призначення та відбування кримінального покарання жінками в країнах західної та східної Європи. Висвітлено особливості злочинності та її профілактики, правового становища жінок, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення та позбавлення волі, а також порядок і підстави їх звільнення. Наведено методику вивчення особистості засудженої та формування мотивації до зміни поведінки. Проаналізовано фактори, що викликають психологічну напругу в житті засуджених жінок, запропоновано техніки подолання стресу.

Освещены основы правовой, социально-воспитательной, психологической работы с женщинами, отбывающими наказания в виде лишения свободы. Уделено внимание анализу становления идей гендерного равенства и обеспечения равных прав и возможностей женщин и мужчин, особенностям развития гендерной политики в Украине на современном этапе, опыту назначения и отбывания криминального наказания женщинами в странах западной и восточной Европы. Освещены особенности преступности и ее профилактики, правового положения женщин, находящихся в местах предварительного заключения и лишения воли, а также порядок и основания их освобождения. Приведена методика изучения личности осужденной и формирования мотивации к изменению поведения. Проанализированы факторы, вызывающие психологическое напряжение в жизни осужденных женщин, предложены техники преодоления стресса.

Розглянуто історико-правові проблеми становлення, розвитку та практичної діяльності системи органів й установ виконання покарань України як складової частини карально-охоронного механізму. Установлено, що Головне тюремне управління виникло та зміцнилось як орган виконавчої влади державного апарату царської Росії, основу діяльності якого становили організаційні функції стосовно налагодження діяльності з забезпечення одноманітних умов виконання кримінальних покарань на всій території імперії, зокрема в Україні. Вивчено правові засади діяльності системи виконання кримінальних покарань за часів перебування при владі Тимчасового уряду, Української Центральної Ради, Гетьманату та Директорії. З часом, у радянський період існування, перебуваючи у підпорядкуванні НКВС, поєднавши у своїй компетенції правоохоронні та репресивно-каральні функції, система виконання покарань вийшла з фактичного підпорядкування органів влади й перетворилась на знаряддя вирішення соціально-політичних і економічних проблем в Україні шляхом беззастережних репресивних заходів.

Розкрито витоки становлення та розвитку діяльності органів і установ виконання покарань (УВП) в Україні наприкінці ХІХ - середині ХХ ст., головні передумови створення Головного тюремного управління (ГТУ) як центрального органу управління тюремною системою Російської імперії, його структуру та функції в період підпорядкування МВС Росії (1879 - 1885 рр.). Висвітлено історико-правові засади діяльності підрозділів ГТУ в Україні у 1879 - 1925 рр. Обгрунтовано нормативно-правове забезпечення діяльності органів і УВП (1925 - 1941 рр.), зокрема, кодифікація кримінального та виправно-трудового законодавства України, нормативно-правове регулювання діяльності органів і УВП після ухвалення Виправно-трудового кодексу УСРР (1925 - 1929 рр.), завдання та нормативно-правові засади діяльності органів та УВП у період перших п'ятирічок та в передвоєнний період (1929 - 1939 рр.), історико-правову оцінку діяльності органів виконання покарань України в 1925 - 1941 рр.

Показано роль Державної пенітенціарної служби України у боротьбі зі злочинністю. Надано загальну характеристику її структури, розкрито мету та завдання діяльності органів та установ виконання покарань за чинним законодавством і міжнародними стандартами. Розглянуто еволюцію та філософію становлення та розвитку концепції прав людини. Надано класифікацію міжнародних документів з питань захисту прав людини, зокрема осіб, засуджених до кримінальних покарань та ув'язнених. Охарактеризовано міжнародні та національні/вітчизняні механізми захисту прав людини. Проаналізовано теоретичні та прикладні проблеми реалізації міжнародних стандартів з питань прав людини у сфері виконання кримінальних покарань та шляхи їх розв'язання.

Визначено особливості процесів соціальної адаптації та соціальної реабілітації засуджених інвалідів за умов примусового позбавлення волі в контексті вимог міжнародно-правових документів в галузі захисту прав засуджених та інвалідів.

Досліджено історико-правові аспекти виникнення та розвитку міжнародно-правових стандартів у сфері забезпечення захисту прав осіб, засуджених до позбавлення волі. Розкрито поняття, зміст та призначення міжнародно-правових стандартів ООН та Ради Європи у сфері забезпечення захисту прав осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Сформульовано загальні принципи класифікації міжнародно-правових стандартів у сфері забезпечення захисту прав осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, та визначено критерії їх класифікації. Досліджено відображення у кримінально-виконавчому законодавстві України вимог і рекомендацій міжнародно-правових стандартів у сфері забезпечення захисту прав засуджених до позбавлення волі. Розроблено пропозиції з удосконалення кримінально-виконавчого законодавства України, галузевих нормативно-правових актів у сфері забезпечення захисту прав засуджених до позбавлення волі.

Розглянуто методологічні проблеми дослідження суб'єкта злочинів, передбачених ст. 390 Кримінального Кодексу України, проведено аналіз обов'язкових та спеціальних (додаткових) ознак, які притаманні суб'єктам деяких складів означених злочинів. Окреслено законодавчі проблеми встановлення характеристик суб'єкта означених злочинів та висловлені конкретні пропозиції щодо усунення наявних законодавчих протиріч та колізій.