На конкретному історичному матеріалі висвітлюються закономірності суспільного прогресу, розкривається процес становлення та розвитку знань про державу і право у країнах Стародавнього світу, у середньовічному суспільстві, у Західній Європі в XV - на початку ХІХ ст. Простежуються основні етапи розвитку політичних і правових вчень у Росії. Значну увагу приділено з'ясуванню джерел політико-правової думки в Україні, особливостям її формування в контексті європейської цивілізації.

Висвітлено закономірності суспільного прогресу. Проаналізовано процес становлення та розвитку знань про державу і право, розкрито сутність держави і права. Особливу увагу приділено джерелам політико-правової думки в Україні, розглянуто особливості її формування в контексті європейської цивілізації.

Освещены закономерности общественного прогресса. Проанализирован процесс становления и развития знаний о государстве и праве, раскрыта сущность государства и права. Особое внимание уделено источникам политико-правовой мысли в Украине, рассмотрены особенности ее фомирования в контексте европейской цивилизации.

Розкрито теоретичні та практичні аспекти, пов'язані з проблемами реалізації органами досудового слідства їх основної кримінально-процесуальної функції - розслідування кримінальної справи. Досліджено гносеологічну природу виникнення функцій органів досудового слідства, визначено їх місце в системі інших функцій кримінального процесу. Обгрунтовано положення про те, що поряд з основною кримінально-процесуальною функцією розслідування на слідчого покладено виконання додаткових функцій (правозахисної, координаційної, кримінологічної). Запропоновано зміни до законодавчих актів України в аспекті даної проблеми.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х891.7-97 + Х893.722.013

Рубрики:

Органи розслідування

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано, що основними критеріями оцінки співрозмовності як умови правомірності необхідної оборони є: цінність об'єкта суспільно небезпечного посягання; співвідношення засобів, що застосовуються за нападу, і засобів, застосованих тим, хто обороняється, тощо.

Розглянуто філософські, історичні та теоретичні проблеми правової відповідальності. Проаналізовано онтологічні, антропологічні, методологічні аспекти відповідальності в праві. Охарактеризовано інститут відповідальності в його історичному зрізі. Обгрунтовано суть відповідальності в контексті сучасного праворозуміння. Зазначено, що правова відповідальність є найефективнішим засобом забезпечення правопорядку, провідним інститутом правової системи, який покликаний утверджувати в українському суспільстві фундаментальні принципи свободи та справедливості.

Вперше в сучасній юридичній науці України проведено комплексне дослідження меж необхідної оборони при посяганнях на статеву свободу та статеву недоторканість особи. У контексті природного походження права особи на необхідну оборону обгрунтовано, що необхідна оборона є вольовою, свідомою та схвалюваною державою і суспільством дією людини, яка детермінована соціально-позитивними мотивами та цілями, а також природними (інстинктивними) реакціями людини. Відповідно до природно-правового підходу доведено, що заподіяння шкоди при необхідній обороні не є метою дій особи, яка захищається, а є способом досягнення мети. Обгрунтовано доцільність закріплення умов виключення відповідальності за наявності обставин, що виключають злочинність діяння, у КК України. На підставі аналізу наукових підходів, чинного законодавства та практики його застосування, зокрема тенденції незастосування судами норми про необхідну оборону при посяганнях на статеву свободу та статеву недоторканість особи, які обумовили притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що реалізовували своє природне право на самозахист, запропоновано пропозиції з вдосконалення кримінального закону.

Вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне монографічне дослідження, присвячене правозахисній функції прокуратури як інституту сучасної української держави. Вперше обгрунтовано тезу, що правозахисна функція є інтегрованим напрямом діяльності прокуратури як інституту сучасної держави. Сформульовано таке її визначення: правозахисна функція прокуратури - це напрямок діяльності прокурорської системи, яка є інституціоналізованою формою правозахисної функції держави, і в рамках якої на підставі законодавства здійснюється захист прав, свобод і законних інтересів громадянина і суспільства. Використано парадигмальний підхід для дослідження правозахисної функції сучасної демократичної держави та прокуратури як найважливішої ланки в її механізмові, що сприятиме подальшій систематизації теоретичних і методологічних конструкцій, розроблених науковою думкою у цій сфері державної діяльності, а також отриманню нового наукового знання з одного і того ж об'єкта у рамках різних правових парадигм. Показано, що нормативний аспект функціонування прокуратури є вираженням її генеральної правозахисної функції, що обумовлено тісним зв'язком прокуратури з правовою системою та її позитивним впливом на всі компоненти останньої - правотворчість, правозастосування, законність і правопорядок, систему профілактики правопорушень, юридичну інфраструктуру захисту прав громадян тощо. Доведено, що здійснення прокуратурою правозахисної функції базується на традиціях правового розвитку та культурної ідентифікації України.

Розглянуто нормативно-правову базу впровадження та забезпечення гендерної рівності в Україні. На підставі аналізу відповідних нормативно-правових актів визначено ефективність правових механізмів, спрямованих на її врегулювання. На підставі порівняння відповідних державних програм визначено недоліки та прорахунки у цій сфері, напрями подальшого вдосконалення правового регулювання забезпечення гендерної рівності в Україні.

На основі узагальнення конститутивних ознак обставин, що виключають злочинність діяння, це поняття визначено як сукупність умов, за наявності яких усвідомлені вольові діяння, подібні до злочину за об'єктивними ознаками, обумовлені суспільно-позитивними (нейтральними) мотивами і цілями та не заборонені законодавством України, що виключає кримінальну відповідальність. Запропоновано відповідну норму закріпити у статті 36 КК України. Виокремлення спільних ознак та загального поняття обставин, що виключають злочинність діяння, дозволить у кожному конкретному випадку визначати належність тієї чи іншої обставини до цього інституту. За наявності об'єктивних передумов, достатніх правових основ, значної поширеності певних діянь, і відповідності їх ознак тим конститутивним ознакам, які включені у загальне поняття, цей інститут може бути розширений.

Подано результати досліджень, що відображають стан філософії права в Україні після відродження цієї галузі знань за умов незалежної держави. Приділено увагу історії розвитку філософії права та її видатним постатям. Наведено основні філософсько-правові категорії й терміни, інформацію про найважливіші напрями, школи, вчення, методологічні підходи. З філософсько-правової перспективи здійснено спробу стислого аналітичного викладення поглядів на взаємодію права з іншими формами суспільної свідомості: мораллю, політикою, релігією тощо.

Досліджено розвиток науки логіки в Україні на основі праць професора Києво-Могилянської академії, відомого діяча української духовної культури кінця XVII - першої половини XVIII ст. Проаналізовано структуру, проблеми та термінологію курсу "Логіка" авторства С. Яворського.

Досліджено розвиток науки логіки в Україні на основі праць професора Києво-Могилянської академії, відомого діяча української духовної культури наприкінці XVII - першої половини XVIII ст. Проаналізовано структуру, проблеми та термінологію курсу "Логіка" авторства Ф. Прокоповича.

Розглянуто актуальну тему притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітніх, зокрема вікову межу настання кримінальної відповідальності. Оскільки це делікатна проблема і законодавець не застрахований від помилок. Проаналізувавши законодавство зарубіжних країн, автор дійшов висновку про те, що переважно вік кримінальної відповідальності диференціюється відповідно до принципу розуміння. Відповідно до нього неповнолітній несе відповідальність з визначеного віку, тільки якщо буде встановлено, що він діяв з розумінням. При цьому законодавець зазвичай встановлює нижню вікову межу (абсолютної безвідповідальності) і верхню (абсолютної відповідальності). Питання про кримінальну відповідальність вирішується судом, виходячи з рівня психічної зрілості дитини, що є проявом індивідуального підходу до кожного конкретного індивіда. Така законодавча практика заслуговує на схвалення, адже вирішувати питання кримінальної відповідальності неповнолітніх лише за "календарно-віковим" мірилом - надто спрощений підхід.

Проаналізована стаття 116 КК України для теоретичного вирішення питання про те, чи можливо уникнути стану сильного душевного хвилювання особі, яка захищає своє життя, здоров'я, статеву свободу, а також оцінки відношення законодавця до поведінки потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони. Автор вважає, що негативний вплив стресових станів на свідомість і діяльність людини обумовлює необхідність ретельно аналізувати психологічний стан людини при розслідуванні і судовому розгляді справ про перевищення меж необхідної оборони, навіть якщо не виникає підозр, що протиправні дії вчинені в стані афекту.

Висвітлено одну з найбільш актуальних та складних проблем юридичної науки - кримінально-правову характеристику необхідної оборони. Досліджено наукові джерела, чинний кримінальний закон, законопроекти, судову практику, що формулюють нові теоретичні полження, уточнено зміст окремих понять, що мають значення для науки, практики, а також для вдосконалення законодавчого регулювання правомірності дій у стані необхідної оборони. Визначено концептуальні властивості кримінально-правового вчення про необхідну оборону у сучасних умовах, а також її особливості у разі захисту від посягання на статеву свободу та статеву недоторканість особи.

Подано 831 криміналістичний термін з криміналістичної техніки, криміналістичної тактики, криміналістичної методики та різних видів криміналістичних експертиз. Довідник базується на досягненнях вітчизняної і світової криміналістики. Терміни трактуються відповідно до норм чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства України, інших нормативних актів.

Проаналізована стаття 116 КК України для теоретичного вирішення питання про те, чи можливо уникнути стану сильного душевного хвилювання особі, яка захищає своє життя, здоров'я, статеву свободу, а також оцінки відношення законодавця до поведінки потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони. Автор вважає, що негативний вплив стресових станів на свідомість і діяльність людини обумовлює необхідність ретельно аналізувати психологічний стан людини при розслідуванні і судовому розгляді справ про перевищення меж необхідної оборони, навіть якщо не виникає підозр, що протиправні дії вчинені в стані афекту.

Досліджено проблему меншості жінок у науці, акцентовано на впливі гендерних стереотипів на вибір професії, роду та виду діяльності. Наголошено, що жінки вкрай рідко стають об'єктом спеціальних філософських досліджень. Проаналізовано праці Аристотеля, його ідеї щодо організації полісу та його громадян, висловлювання античних мислителів про жінок.

Досліджено постать громадської та політичної діячки О. Басараб, яка стала найяскравішим символом боротьби за Українську державу в середині 20-х років XX ст. Доля О. Басараб уособлює всю жорстокість тогочасного польського судочинства щодо українських революціонерів.