Розглянуто історію релігій у контексті соціально-політичних процесів, які відбувалися в Україні від найдавніших часів до кінця ХХ ст. Виконано історико-правовий аналіз процесів зародження та поширення християнства, виникнення та діяльності етноконфесійних громад на теренах Галичини та Прикарпаття. Викладено питання утворення Московської митрополії та Московського патріархату, утворення єпархії та її розвитку за єпископа Юліана Пелеша (1885 - 1891 рр.), релігійного життя за умов радянської влади (1939 - 1941 рр.). Розкрито ідеологічно-правові засади забезпечення свободи совісті в 1960-х рр.

Рассмотрена история религий в контексте социально-политических процессов, происходивших в Украине с древнейших времен до конца ХХ в. Выполнен историко-правовой анализ процессов зарождения и распространения христианства, возникновения и деятельности этноконфессионных обществ на территории Галиции и Прикарпатья. Изложены вопросы образования Московской митрополии и Московского патриархата, образования епархии и ее развития при епископе Юлиане Пелеше (1885 - 1891 гг.), религиозной жизни в условиях советской власти (1939 - 1941 гг.). Раскрыты идеолого-правовые основы обеспечения свободы совести в 1960-х гг.

Висвітлено релігійну та суспільно-політичну ситуацію на Прикарпатті в 1939 - 1944 рр. Розкрито сутність радянського антирелігійного законодавства. Досліджено вплив установлення радянської влади в регіоні на конфесійне життя. Розглянуто політичні засади мотивів ліквідації УГКЦ й охарактеризовано релігійну ситуацію на Прикарпатті напередодні Львівського собору. Показано реакцію збройного підпілля ОУН - УПА на ліквідацію УГКЦ та його вплив на духівництво та віруючих щодо переходу в православну віру. Простежено особливості боротьби місцевих органів влади та силових структур з "залишками уніатства" у 1946 - 1959 рр. Проаналізовано наслідки науково-атеїстичної пропаганди у 1960-х рр. Показано зміни у ставленні влади до релігії та конфесійних об'єднань за умов сталінського тоталітарного режиму, "хрущовської відлиги", період "побудови розвинутого соціалізму" та "перебудови". Здійснено порівняльний аналіз впливів релігії і традицій на свідомість громадянства Прикарпаття у період суцільної атеїзації.

Освещена религиозная и общественно-политическая ситуация в Прикарпатье в 1939 - 1944 гг. Раскрыта сущность советского антирелигиозного законодательства. Исследовано влияние процесса установления советской власти в регионе на деятельность конфессий. Рассмотрена политическая база мотивов ликвидации УГКЦ и охарактеризована религиозная ситуация в Прикарпатье накануне Львовского собора. Показана реакция вооруженного подполья ОУН - УПА на ликвидацию УГКЦ, рассмотрено его влияние на духовенство и верующих относительно установления православной веры. Проанализированы особенности борьбы местных органов власти и силовых структур с "остатками униатства" в 1946 - 1959 гг. Рассмотрены последствия научно-атеистической пропаганды в 1960-х гг. Показаны изменения отношения власти к религии и конфессионным объединениям в условиях сталинского тоталитарного режима, "хрущовской оттепели", период "построения развитого социализма" и "перестройки". Проведен сравнительный анализ влияния религии и традиций на сознание общественности Прикарпатья в период тотальной атеизации.

Проаналізовано періоди становлення (1939 - 1941 рр.) і відновлення (1944 - 1946 рр.) діяльності органів НКВС і Робітничо-селянської міліції на території Станіславської (з 1962 р. - Івано Франківської) області. Показано процеси організаційно-структурних змін, добору та підготовки їх кадрів. Охарактеризовано форми та методи організації роботи даних органів з охорони громадського порядку. Увагу приділено створенню добровільних громадських формувань з охорони порядку, їх участі у боротьбі зі злочинністю, дитячою бездоглядністю і безпритульністю, збройними формуваннями ОУН - УПА, а також участі у депортаційно-репресивних процесах. Проаналізовано соціально-матеріальні умови життя працівників міліції, причини порушення частиною з них законності та службової дисципліни.

Проанализированы периоды становления (1939 - 1941 гг.) и возобновления (1944 - 1946 гг.) деятельности органов НКВД и Рабоче-крестьянской милиции на территории Станиславской (с 1962 г. - Ивано Франковской) области. Показаны процессы организационно-структурных изменений, подбора и подготовки их кадров. Охарактеризованы формы и методы организации работы данных органов по охране общественного порядка. Уделено внимание созданию добровольных общественных формирований по охране порядка, их участию в борьбе с преступностью, детской беспризорностью и бездомностью, вооруженными формированиями ОУН - УПА, а также участию в депортационно-репрессивных процессах. Проанализированы социально-материальные условия жизни сотрудников милиции, причины нарушения частью из них законности и служебной дисциплины.

Наведено нормативно-правові акти, що регулюють порядок організації, проведення, оформлення матеріалів і реалізації результатів перевірок юридичних осіб органами податкової служби. Визначено види відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

Визначено особливості взаємозв'язку та взаємообумовленості понять права та моралі. Проведено теоретико-правовий аналіз визначень інституту благодійництва та благодійної діяльності. Розглянуто соціальне забезпечення вразливих верст населення як морально-етнічної цінності суспільства. Приділено увагу моральному потенціалу засобів масової інформації. Визначено роль громадян в управлінні державними справами через вибори та референдуми. Висвітлено моральний і правовий аспект клонування людини. Проаналізовано вплив християнства на формування правової системи Київської Русі. Розкрито морально-етичні аспекти діяльності правоохоронних органів. Розглянуто взаємовідносини релігійних організацій та органів місцевого самоврядування. Висвітлено морально-релігійні основи дошлюбних взаємовідносин. Визначено взаємозв'язок моральних і духовних цінностей.

Розглянуто законодавчу базу і релігійну політику радянської влади щодо свободи совістей й віросповідань в західних областях Української РСР у першій половині 60-х рр. XX ст.

Мета дослідження - визначення правових підстав і аргументів інкорпорації Галичини СРСР у 1939 р. місця "Пакта Молотова-Ріббентропа", а також особливостей радянізації новоприєднаних територій. Визначаються також ідеологічні та історичні причини інкорпорації новоприєднаних територій радянською державою, специфіка геополітичної ситуації в тогочасній Європі, правове трактування процесу "возз'єднання". Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення теоретичного та джерельного матеріалу і подальшого формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались принципи об'єктивності та системності, а також загальнонаукові, спеціально-юридичні та спеціально-історичні методи наукового пізнання: аналізу, синтезу, компаративний, функціонально-юридичний, системно-історичний. Результати. Встановлено, що процес інкорпорації західноукраїнських земель до складу УРСР відбувся на підставі "Пакту Молотова-Ріббентропа". З юридичної точки зору Німеччина та СРСР не порушували чинних на той час норм міжнародного права. Крім того, окупацію Галичини обгрунтовували з історичної та ідеологічної точок зору. Незважаючи на жорстку політику радянізації, репресії та депортації, мали місце і позитивні наслідки, відроджено підстави соборності українських земель. Починаючи з жовтня 1939 р., впроваджувалися радянські норми права та нову адміністративно-територіальну систему, яка опиралася на силові органи та норми кримінального права, що кваліфікували усіх противників влади як "ворогів народу". Наукова новизна. Вперше прослідковано правові засади формулювання інкорпорації західноукраїнських земель до складу СРСР, ідеологічні, юридичні та історичні аргументи радянської влади, які використовувалися для нападу на Польщу. Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у подальших історико-правових дослідженнях, підготовці спецкурсів.

Мета дослідження - вивчення історичного досвіду запобігання безпритульності і бездоглядності дітей-сиріт, а також характеристика правових норм, що гарантують захист дітей-сиріт в умовах війни. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення теоретичного та джерельного матеріалу і подальшого формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались принципи об'єктивності та системності, а також загальнонаукові, спеціально-юридичні та спеціально-історичні методи наукового пізнання: аналізу, синтезу, компаративний, функціонально-юридичний, системно-історичний. Результати. Проблему дітей-сиріт варто розглядати крізь призму аналізу історичного досвіду виникнення такого явища та боротьби з ним; причин виникнення безпритульності та бездоглядності дітей-сиріт; процедуру взяття під опіку, усиновлення й виховання дітей-сиріт; інформаційну політику держави у сфері захисту дітей-сиріт. Дотримання прав дитини є основоположним завданням держави та громадянського суспільства. Особливо актуалізується ця проблема в умовах війни, коли дитина завжди є найменш захищеною. Статистичні відомості про кількість дітей, що осиротіли внаслідок війни (починаючи з 2014 року), кількість дітей, що насильно вивезені на територію Росії, внутрішнє переміщення дітей-сиріт з територій де ведуться бойові дії, свідчить про гостроту проблеми і необхідність консолідації суспільства для вирішення цієї проблеми. Наукова новизна. Проаналізовано історичні аспекти запобігання дитячої безпритульності, визначено причини виникнення такого явища; вказано на зміни, що відбулися в національному законодавстві стосовно процедури взяття під опіку, усиновлення й виховання дітей-сиріт. Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у подальших історико-правових дослідженнях, підготовці спецкурсів.

Досліджено особливості депортаційно-репресивних процесів на території західних областей УРСР у контексті суспільно-політичних подій та явищ, що відбувалися в 1939-1953 рр. Здійснено комплексний аналіз нормативно-правових актів щодо проведення депортаційно-репресивних процесів на території західноукраїнських земель. Проаналізовано документи і матеріали архівних установ, раніше невідомих або маловідомих історико-правовій науці, частину з яких уперше введено в науковий обіг. Охарактеризовано мінливості правових підходів стосовно класифікації «ворогів народу» і карної політики, а також особливості здійснення депортаційно-репресивних заходів у період радянізації краю та нацистської окупації.

Проведено історико-правове дослідженню правових заходів радянської влади з подолання дитячої безпритульності та бездоглядності в західних областях УРСР у 1940–1950-х рр. Систематизовано виявлені джерела, в тому числі раніше неопубліковані, в яких розкрито практичні аспекти діяльності закладів опіки безпритульних та бездоглядних дітей у західних областях УРСР у 1940–1950-х рр. Визначивши правові аспекти інкорпорації західноукраїнських областей до складу УРСР у 1939 р., виокремлено характерні риси політики радянізації регіону та впровадження радянської системи права. Порівняльна характеристика історико-правових причин виникнення дитячої безпритульності та бездоглядності в міжвоєнні десятиліття на території радянської України та Польщі, до складу якої входили західноукраїнські землі, дозволила визначити специфічні риси боротьби з цим соціальним явищем і його відображення в аксіологічних підходах до сімейних цінностей, прав людини і дитини, процесу виховання неповнолітніх безпритульних та бездоглядних осіб, а також дітей, які вчиняли адміністративні та кримінальні правопорушення. Прослідковано ґенезу становлення правової бази регулювання діяльності інститутів піклування, патронування та усиновлення, які були важливими складовими впливу держави і суспільства на неповнолітніх безпритульних. Окрему увагу звернено на роботу міліцейських закладів тимчасового утримання безпритульних та бездоглядних дітей – приймальників-розподільників, їх еволюції в умовах воєнного часу і післявоєнної відбудови та перетворення на установи виховного характеру. Визначено специфічні риси радянського законодавства, що регулювало процедуру формування та діяльності дитячих кімнат міліції, які накопичували первинну інформацію про затриманих дітей, сприяли оперативному пошуку родичів неповнолітніх чи передання їх в приймальник-розподільник. На основі статистичних відомостей та нормативно-правових актів розкрито особливості функціонування дитячих будинків, що були основним типом державних інституцій допомоги дітям, які втратили батьків чи потребували опіки. Висвітлено форми діяльності спеціальних комісій, комсомольських, профспілкових та жіночих організацій у сфері протидії та боротьби з дитячою безпритульністю в УРСР загалом та західних областях зокрема. Залучення громадськості до боротьби з дитячою безпритульністю та бездоглядністю було ефективним і свідчило про поступову відмову від виключно карального змісту законодавства та утвердження превентивних заходів.