Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)120.17 + Х839(4УКР)112 + Х839(4УКР)211.121.11

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено комплексне дослідження сучасних кримінально-правових та кримінологічних проблем протидії хуліганству. Здійснено кримінально-правовий аналіз складу хуліганства через призму дискусійних положень його ознак; досліджено кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки цього складу кримінального правопорушення. Визначено ключові критерії відмежування хуліганства від дрібного хуліганства. Розглянуто питання щодо розмежування хуліганства і суміжних складів кримінальних правопорушень. Надано кримінологічну характеристику хуліганства, на підставі чого розроблено комплекс заходів щодо запобігання цьому виду кримінальних правопорушень. Сформульовано рекомендації в аспекті вдосконалення кримінального законодавства. Окреслено кримінологічну детермінацію хуліганства та засоби запобігання цьому явищу, визначено причини та умови вчинення хуліганства. Схарактеризовано поняття жертва хуліганства та її роль у вчиненні злочину. Наведено основні напрями запобігання хуліганству в Україні.

Дисертація є комплексним і системним науковим дослідженням сучас¬них кримінально-правових та кримінологічних проблем протидії хуліганству. В роботі охарактеризовано об’єкт хуліганства та розкрито сутність поняття «громадський порядок». Визначено об’єктивну сторону хуліганства, зокрема: проаналізовано поняття «особлива зухвалість» та «винятковий цинізм», запропоновано замінити їх ознакою «особлива нахабність»; здійснено класифікацію знарядь вчинення хуліганства та надано їх визначення. Охарактеризовано суб’єктивні ознаки хуліганства. Здійснено аналіз кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак складу хуліганства та визначено доцільність їх законодавчого закріплення у цьому складі кримінального правопорушення. Виявлено практичні проблеми кваліфікації хуліганства. Визначено ключові критерії відмежування хуліганства від дрібного хуліганства; розглянуто питання щодо розмежування хуліганства і суміжних складів кримінальних правопорушень та розроблено основні критерії такого розмежування. Надано кримінологічну характеристику хуліганства. Здійснено кримінологічну характеристику особистості злочинця-хулігана та сформовано його сучасний кримінологічний портрет. Розкрито причини й умови вчинення хуліганства. Охарактеризовано жертву хуліганства та її роль у вчиненні злочину, створено її типовий віктимологічний портрет та сформовано типологію жертв аналізованого злочину. Розроблено комплекс заходів запобігання хуліганству на загальносоціальному та спеціально-кримінологічному рівнях. Сформулювано рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства.

Здійснено комплексне та системне дослідження адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні. Доведено, що в Україні повинен бути запроваджений інститут омбудсмена, із самостійним, незалежним статусом, відповідно до цього статусу втрачається ознака "уповноваженості", що розширює права цього органу та надає можливість організації складної та багаторівневої системи спеціалізованих омбудсменів із представництвами на регіональних рівнях для широкого та швидкого реагування на виявлені порушення прав та свобод людини. На основі результатів дослідження інституту омбудсмена запропоновано авторську класифікацію інституту омбудсмена. Запропоновано систематизувати та удосконалити правовий статус чинного інституту захисту прав людини (омбудсмена) в Україні. Відзначено, що принципи діяльності інституту омбудсмена в Україні - це фундаментальні закономірності та ідейні засади, визначені в нормативно-правових актах України, що визначають зміст та особливості діяльності інституту омбудсмена, спрямованої на захист прав людини. Стверджено, що державна політика у сфері захисту прав людини - це система стратегічних підходів, програм, заходів та законодавчих ініціатив, спрямованих на гарантування, забезпечення прав і свобод людини та громадянина відповідно до конституційних та міжнародних стандартів. Визначено поняття та елементи механізму адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні. Виокремлено особливості адміністративно-правових відносин, які регулюють інститут омбудсмена в Україні. Відзначено, що ефективність адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні - це матеріалізоване відображення кількісних та якісних показників виконання омбудсменом своїх завдань та функцій, моніторинг діяльності омбудсмена, рівень задоволеності суб’єктів звернення діяльністю омбудсмена та швидкістю і результативністю вирішення питання. Виокремлено напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні.