Розкрито сутність вербального біхевіоризму як напряму психології, що досліджує мовленнєве подразнення психіки людини і відповідну поведінкову реакцію, а також власне мовленнєву поведінку індивіда. Теоретично обгрунтовано правові засади застосування методології вербального біхевіоризму у діяльності органів внутрішніх справ (ОВС), зокрема у процесах правової комунікації, з метою формування та регулювання правового світогляду й правомірної поведінки працівника ОВС як соціального суб'єкта. Досліджено герменевтику інформаційного насильства у контексті діяльності ОВС. Розроблено вербально-біхевіористські моделі впливу на формування правомірної поведінки працівника ОВС у правовому полі соціокультурного простору.

Раскрыта сущность вербального бихевиоризма как направления психологии, исследующего речевые раздражения психики и ответную поведенческую реакцию, а также собственно речевое поведение индивида. Разработаны теоретические основы применения методологии вербального бихевиоризма в деятельности органов внутренних дел (ОВД), в частности в процессах правовой коммуникации, с целью формирования и регулирования правового мировоззрения и правомерного поведения сотрудника ОВД как социального субъекта. Исследована герменевтика информационного насилия в контексте деятельности ОВД. Разработаны вербально-бихевиористские модели влияния на формирование правомерного поведения сотрудника ОВД в правовом поле социокультурного пространства.

Наведено тлумачення 346-ти основних категорій, понять і термінів з філософії, філософії права, юридичної психології, юридичної герменевтики, філософії комунікативістики, енциклопедії права та юридичної антропології у контексті формування правомірної поведінки методами вербального біхевіоризму за умов правової комунікації. Розкрито сутність таких понять, як автореференція, девіантна поведінка, ігрове насильство, інформаційно-психологічний тиск, необіхевіоризм, ноосфера, правова реальність, психокорекційна діяльність.

Приведено толкование 346-ти основных категорий, понятий и терминов из философии, философии права, юридической психологии, юридической герменевтики, философии коммуникативистики, энциклопедии права и юридической антропологии в контексте формирования правомерного поведения методами вербального бихевиоризма в условиях правовой коммуникации. Раскрыта сущность таких понятий, как автореференция, девиантное поведение, игровое насилие, информационно-психологическое давление, необихевиоризм, ноосфера, правовая реальность, психокоррекционноя деятельность.

Висвітлено історію становлення сучасної концепції прав людини. Наведено результати філософсько-комунікативного аналізу правової основи соціальної сутності людини. Розглянуто предмет, систему, методологію, статус і функції антропології права. Розкрито антропологічні та моральні підстави соціальних прав людини. Проаналізовано герменевтико-антропологічну сутність правотлумачної діяльності органів конституційної юстиції України, Німеччини, США.

Освещена история становления современной концепции прав человека. Приведены результаты философско-коммуникативного анализа правовой основы социальной сущности человека. Рассмотрены предмет, система, методология, статус и функции антропологии права. Раскрыты антропологические и моральные основы социальных прав человека. Проанализирована герменевтико-антропологическая сущность правотолковательной деятельности органов конституционной юстиции Украины, Германии, США.

Висвітлено проблеми теорії держави та права, зокрема, предмет, завдання, місце у системі юридичних наук, зв'язок з іншими дисциплінами. Розкрито зміст понять держави, її форм і механізму, процесу застосування норм права. Запропоновано концепції футорології, деякі наукові концепції сучасної держави. Розглянуто теорію постіндустріального суспільства як глобальну методологічну парадигму. Розкрито герменевтичні аспекти тлумачення та застосування права, проблемні аспекти вдосконалення правотворчості на сучасному етапі побудови правової держави в Україні, методологічні аспекти співвідношення держави та права.

Освещены проблемы теории государства и права, в частности, предмет, задачи, место в системе юридических наук, связь с другими дисциплинами. Раскрыто содержание понятий государства, ее форм и механизма, процесса применения норм права. Предложены концепции футорологии, некоторые научные концепции современного государства. Рассмотрена теория постиндустриального общества как глобальная методологическая парадигма. Раскрыты герменевтические аспекты толкования и использования права, проблемные аспекты усовершенствования правотворчества на современном этапе строительства правового государства в Украине, методологические аспекты соотношения государства и права.

Розкрито сутність основних понять, принципів, методів та засобів вербального біхевіоризму як однієї з провідних методологій формування правомірної поведінки працівника ОВС у контексті сучасних філософсько-правових концепцій. Узагальнено теоретичні засади застосування вербального біхевіоризму в діяльності органів внутрішніх справ. Проведено дослідження правовідносин, правової комунікації та поведінки працівників ОВС. Проаналізовано взаємозв'язок вербального біхевіоризму, герменевтики, комунікативної філософії та юридичних дисциплін у формуванні правомірної поведінки. Розкрито правові засади соціальної сутності людини у вербально-біхевіористському та герменевтичному вимірах. Визначено роль вербального біхевіоризму у формуванні правового світогляду працівника ОВС як одного з чинників запобігання злочинності. Досліджено герменевтику інформаційного насильства у сфері діяльності ОВС. Визначено сутність закону як вербального регулятора поведінки соціального суб'єкта. Розроблено вербально-біхевіористський метод виявлення правомірної та протиправної поведінки соціального суб'єкта. Обгрунтовано шляхи вирішення філософських проблем формування правомірної поведінки працівника ОВС.

Висвітлено питання формування та реалізації правосвідомості, подано її загальнотеоретичну характеристику у контексті правового виховання, правової культури і додержання професійної дисципліни в середовищі правників. Визначено людську гідність як детермінанту правосвідомості, особливий вимір відображення потреб та інтересів особи. Проаналізовано вплив на правосвідомість природного права на основі традицій, релігії, природи та волі людини, механізми впливу на даний процес правової комунікації як вербального регулятора правової поведінки. Увагу приділено девіантній правосвідомості, причинам і мотивації девіантної поведінки особи, а також її запобіганню.

Освещены вопросы формирования и реализации правосознания, дана его общетеоретическая характеристика в контексте правового воспитания, правовой культуры и соблюдения профессиональной дисциплины в среде юристов. Определены человеческое достоинство как детерминанта правосознания, особое измерение отражения потребностей и интересов личности. Проанализированы влияние на правосознание природного права на основе традиций, религии, природы и воли человека, механизмы влияния на данный процесс правовой коммуникации как вербального регулятора правового поведения. Внимание уделено девиантному правосознанию, причинам и мотивации девиантного поведения личности, а также его предотвращению.

Висвітлено трансформаційні перетворення перехідного суспільства, проблеми поділу влади, змісту права, методологічні питання глобалізації сучасного суспільства. Проаналізовано взаємозв'язок держави і права з політикою, співвідношення юридичної науки та освіти з юридичною практикою. Розглянуто проблеми реформування методології вітчизняної юриспруденції, фундаментальні методи дослідження проблем теорії держави і права. Увагу приділено проблемам вдосконалення державного правління, устрою і режиму в Україні, правових форм діяльності держави у контексті функціонування механізму правового регулювання, питанням реалізації стратегії реформування інститутів державної влади, методологічним аспектам співвідношення держави і права, процесу реалізації норм права.

Освещены трансформационные преобразования переходного общества, проблемы деления власти, содержания права, методологические вопросы глобализации современного общества. Проанализированы взаимосвязь государства и права с политикой, соотношения юридической науки и образования с юридической практикой. Рассмотрены проблемы реформирования методологии отечественной юриспруденции, фундаментальные методы исследования проблем теории государства и права. Внимание уделено проблемам усовершенствования государственного правления, строя и режима в Украине, правовых форм деятельности государства в контексте функционирования механизма правового регулирования, вопросам реализации стратегии реформирования институтов государственной власти, методологическим аспектам соотношения государства и права, процесса реализации норм права.

Розкрито роль теорії держави та права у формуванні політико-правового світогляду працівника ОВС, а також її взаємозв'язок з політикою. Визначено проблеми держави та права у сучасному глобалізованому світі. Показано значення порівняльного правознавства у формуванні світогляду правника, розкрито його природу, предмет та основні принципи, з'ясовано місце у системі юридичних і соціальних наук. Увагу приділено функціям порівняльного правознавства (гносеологічній, інформаційній, аналітичній, пропагандистській, критичній, інтегрованій, конвергенційній, освітній, науковій). Розкрито роль філософії права у формуванні фахівців для системи ОВС, а також значення юридичної деонтології у формуванні правосвідомості її працівників. Висвітлено філософсько-правові основи професійної комунікації працівників ОВС.

Розкрито проблему людини у філософсько-правовій концепції Б. Кістяківського. Визначено герменевтико-антропологічні засади правотлумачної діяльності Конституційного суду України. Охарактеризовано вплив імміграції мусульманського населення на правові системи європейських держав. Висвітлено історію семіотики права й її значення для антропологічно-правових досліджень. Обгрунтовано богословсько-аксіологічні засади сучасної православної концепції прав людини. Проаналізовано загальні ознаки та класифікацію міжнародних стандартів прав людини. Наведено класичні підходи до вирішення проблеми ідентефікації держави. Подано визначення походження дитини від колишнього подружжя. Показано принцип пропорційності в історичному аспекті. Визначено правову глобалізацію як тенденцію розвитку правових систем.

Розкрито концептуальне спрямування семіотики права як нової філософсько-правової парадигми. Надано поняття сигналу, коду, знаку, символу як стійких семіотичних відповідників правової дійсності. Проведено лінгвістично-семіологічний аналіз їх соціального змісту, виникнення, розвитку, функціонування та сприйняття правосуб'єктами у процесі правових відносин. З'ясовано прикладний аспект застосування семіотико-семіологічного підходу в правознавстві. Виявлено, на яких онто-, гносео-, аксіо-, антропо- та практеологічних засадах базується семіотика права, запропоновано її визначення як напряму філософії права. З'ясовано, які семіотичні форми буття та знакові моделі права сприяють його консолідації в єдине функціональне системне утворення. Показано, яким чином соціальний суб'єкт виявляється як знакова одиниця правової дійсності, що здатна творити право як семіологічно-функціональну граматику власних дій з проекцією на реалізацію норм права у правовідносинах.

Висвітлено історію виникнення, функціонування та розвитку соціології права. Показано місце соціального інституту права у соціальній системі суспільства, розкрито соціальний зміст права. Надано поняття про правову свідомість, правову культуру та правову поведінку, відомості про соціальну норму та соціальний контроль у праві. Розглянуто підходи до визначення поняття девіантної поведінки, особливості окремих соціальних девіацій і девіантної поведінки підлітків. Увагу приділено соціології злочинності, кримінального права, законодавства, судової та правоохоронної діяльності, правозастосування, корупції. Досліджено проблеми конфлікту в сучасних правових відносинах, з'ясовано особливості проведення соціологічних досліджень у праві.

Обгрунтовано новий науковий напрям - семіотику права як окрему парадигму філософії права, що концептуально охоплює всі основні філософські аспекти (онтологію, гносеологію, аксіологію, антропологію та праксеологію) права як суспільного феномена, який створений і діє на основі функціонально зорієнтованих сигналів, кодів, знаків соціальної дійсності. Правовий знак визначено як матеріальний носій інформації, що є зрозумілим для представника певної правової культури, в межах якої функціонує цей знак. Він має чітку прагматичну ознаку - відображення практичних інтересів людини у її поведінці (способі життя), діяльності (функціонуванні соціального суб'єкта) та способі мислення (оцінці об'єктів соціокультурного простору). Право подано як знакову інформаційно-комунікативну модель правової поведінки соціального суб'єкта, варіантів міжсуб'єктних і суб'єкт-об'єктних соціальних (зокрема правових) відносин, а також самої правової дійсності. Описано окремий тип семіотичної характеристики людини - homo semioticus, - що передбачає двояке розуміння людини (як основного суб'єкта створення знаків соціонормативного простору та як знакову одиницю цього простору).

Розглянуто теоретико-практичні, психолого-правові та соціальні проблеми конструктивної взаємодії населення та поліції. Розкрито питання професійної підготовки працівників поліції та професійного становлення курсантів у ВНЗ МВС. Охарактеризовано нормативно-ціннісні та мотиваційно-поведінкові моделі їх професійної діяльності. Розглянуто шляхи подолання корупції в системі МВС. Розкрито проблеми професійної деформації працівників правоохоронних органів. Увагу приділено психологічним особливостям підготовки майбутнього офіцера до взаємодії з неформальними лідерами військових підрозділів, аналізу професійно-психологічного профілю особистості працівників служби психологічного забезпечення правоохоронних органів, психолого-прикладним аспектам впровадження генетично-психологічного комунікативно-рефлексійного тренінгу в процесс підготовки працівників поліції.

Розкрито сутність, відображено структуру й описано генезу методології юридичної науки. Проаналізовано засадничі елементи діалектики, герменевтики, природного права та позитивізму, прагматизму, феноменології, структуралізму та постструктуралізму, структурно-функціонального аналізу, еволюціонізму, синергетики, цивілізаційного підходу як методологічних парадигм у дослідженні проблем розуміння держави, права та юридичної практики. Адаптовано ці концепції праворозуміння до галузевих юридичних наук, зокрема на прикладі найбільш закритої сфери правовідносин - оперативно-розшукової діяльності.

Проаналізовано складні теоретичні та практичні проблеми тлумачення як правового явища, зокрема юридичну природу, зміст і функції, засоби класифікації і вдосконалення способів тлумачення норм права, вихідні засади тлумачення права як юридичної діяльності, систему суб'єктів тлумачення правових норм і вимоги, які ставляться до них в Україні. Розкрито особливості тлумачення норм Конституції та законів України Конституційним Судом і висвітлено досвід зарубіжних країн у процедурі тлумачення правових норм.