Викладено основні теоретико-методологічні засади й алгоритм здійснення підготовки, написання й оформлення пакету документів у процесі планування дисертаційних робіт (ДР) з державного управління (ДУ). Охарактеризовано основні принципи системного підходу щодо ефективної діяльності аспірантів і здобувачів з планування ДР. Розглянуто сутність процесу планування дисертаційних досліджень у сфері ДУ та зміст його основних етапів.

Изложены основные теоретико-методологические основы и алгоритм осуществления подготовки, написания и оформления пакета документов при планировании диссертационных работ (ДР) по государственному управлению (ГУ). Охарактеризованы основные принципы системного подхода к эффективной деятельности аспирантов и соискателей по планированию ДР. Рассмотрены сущность процесса планирования диссертационных исследований в сфере ГУ и содержание его основных этапов.

Розглянуто проблеми становлення зовнішньоекономічної політики України та визначення геополітичних пріоритетів держави. Висвітлено особливості розвитку міжнародних відносин в країнах близького та далекого зарубіжжя, питання інтеграції України в європейські та світові структури. Проаналізовано сутність і зміст правового регулювання вітчизняної дипломатичної служби, розкрито напрями її розвитку в системі міжнародних відносин. Увагу приділено цілям і засобам дипломатії в реалізації нової регіональної політики країни.

Рассмотрены проблемы становления внешнеэкономической политики Украины и определения геополитических приоритетов государства. Освещены особенности развития международных отношений в странах ближнего и дальнего зарубежья, вопросы интеграции Украины в европейские и мировые структуры. Проанализированы сущность и содержание правового регулирования отечественной дипломатической службы, раскрыты направления ее развития в системе международных отношений. Уделено внимание целям и средствам дипломатии в реализации новой региональной политики страны.

Розглянуто питання науково-методичного забезпечення самоосвіти державних службовців протягом підвищення ними кваліфікації за Професійною програмою підвищення кваліфікації як важливої складової та невід'ємного елемента системи безперервної освіти у державній службі України.

Рассмотрены вопросы научно-методического обеспечения самообразования государственных служащих при повышении ими квалификации по Профессиональной программе повышения квалификации как важной составной части и неотъемлемого элемента системы беспрерывного образования в государственной службе Украины.

Розвинуто теоретичні та методичі підходи, розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання розвитку туризму на базі принципів комплексності та системності. Досліджено суть державного регулювання у сфері туризму на регіональному рівні. Обгрунтовано форми, методи й інструменти механізму державного регулювання й активізації діяльності суб'єктів туристичного господарювання у регіональній політиці розвитку даної сфери. Визначено роль і місце сфери туризму у національній економіці, її соціально-економічний вплив на суспільство та навколишнє середовище. Оцінено прямий і непрямий вплив державного регулювання на господарську діяльність підприємств сфери туризму. Вивчено можливості ефективного використання нових організаційних форм і методів державного регулювання дослідженої сфери у регіоні. Розроблено методичні рекомендації стосовно вдосконалення державного регулювання регіонального туризму на базі принципів комплексності та системності.

Досліджено теоретичні засади правового регулювання дипломатичної служби на підставі аналізу наукових праць українських і зарубіжних учених. Визначено роль дипломатичної служби у процесі прийняття політичних рішень. Проаналізовано принципи права у регулюванні адміністративних правових відносин, а також законодавчо-правової бази України у сфері зовнішньої політики. Розглянуто процес адміністративно-правової регламентації дипломатичної служби в Україні. Розроблено концептуальні засади правового регулювання як складової державної служби України. Удосконалено правову діяльність дипломатичної служби.

Уперше здійснено спробу класифікації судових органів Гетьманщини за територіально-предметним принципом, показано складний процес формування судової системи та судочинства Гетьманщини за умов політичної та соціальної нестабільності, тиску з боку московського царського уряду. Відзначено, що від 1648 р. в Україні почала створюватися система державних органів, наділених судовими функціями. Аргументовано, що судовий процес Гетьманщини був заснований на демократчних засадах змагальності, диспозитивності, виборності суддів, гласного й відкритого судового розгляду, колегіального вирішення справ та доступності судових засобів. Досліджено вплив на судочинство Гетьманщини українсько-московського договору 1654 р. Зроблено висновок, що під час розслідування та вирішення кримінальних справ у середині XVII ст. суди Гетьманщини застосовували переважно процесуальні норми звичаєвого права, однак за цього зберігалась чинність правової норми, що містилась у Литовському Статуті та збірниках магдебурзького права "Саксон" і "Порядок", які застосовувались відповідно до нових умов та місцевих особливостей.

Розглянуто поняття, завдання та стадії кримінального судочинства, розкрито сутність дізнання як форми досудового розслідування, визначено суб'єкти кримінального процесу. Охарактеризовано державну автомобільну інспекцію МВС України як підрозділ органу дізнання. Приділено увагу діям працівника Державтоінспекції на місці скоєння дорожно-транспортної пригоди. Висвітлено процес приняття рішення за заявами та повідомленнями про ці пригоди. Проаналізовано супроводження працівниками Державтоінспекції розслідування кримінальних справ та їх судового розгляду. Обгрунтовано гарантії забезпечення прав і законних інтересів учасників ДТП.

Наведено матеріали доповідей учасників конференції щодо актуального стану та перспектив розвитку соціально-гуманітарної сфери України, Росії, Білорусії. Розкрито особливості процесів управління соціальним розвитком. Розглянуто інституційну базу соціальної політики, її засоби та критерії розвитку. Обговорено проблеми соціального захисту та соціальної безпеки людини та суспільства. Висвітлено гуманізаційні аспекти соціального розвитку, питання гуманітарної політики щодо розвитку освіти, науки, культури, спорту й охорони здоров'я. Розкрито проблеми та перспективи розвитку соціально-політичного простору сучасності.

Приведены материалы докладов учасников конференции об актуальном состоянии и перспективах развития социально-гуманитарной сферы Украины, России, Беларуссии. Раскрыты особенности процессов управления социальным развитием. Рассмотрена институционная база социальной политики, ее средства и критерии развития. Обсуждены проблемы социальных защиты и безопасности человека и общества. Освещены гуманизационные аспекты социального развития, вопросы гуманитарной политики относительно развития образования, науки, культуры, спорта и охраны здоровья. Раскрыты проблемы и перспективы развития социально-политического пространства современности.

Висвітлено системні основи управлінської діяльності та визначено механізми управління соціальними процесами. Розглянуто ідеологічні парадигми управління, а також стилі та методи управлінської діяльності. Охарактеризовано особистість в системі управління соціальним розвитком. Приділено увагу духовним основам управління розвитком суспільства, розвитку кадрового потенціалу управлінської еліти й уніфікації управлінської діяльності в цілому. Визначено маркетологічні засади управлінської діяльності та поняття тренінгу як технології підготовки управлінської еліти.

Досліджено теоретико-методологічні засади формування державної енергетичної політики. Проаналізовано сучасний стан реалізації механізмів державного регулювання розвитку енергетики в Україні. Розглянуто інноваційні підходи до моделювання енергетичної стратегії України. Досліджено зарубіжний досвід регулювання енергетичних ринків. Вивчено напрями розвитку державної політики у сфері електроенергетики в Україні. Проаналізовано механізми підвищення прозорості видобувних галузей в Україні та світі. Вивчено новітні технології в енергетиці та інноваційні інструменти їх впровадження. Розглянуто інноваційні технології до фінансування енергозберігаючих та енергоефективних технологій в Україні та світі.

Розглянуто питання міжнародної співпраці між Україною та Польщею; узагальнено напрями дипломатичної взаємодії між ними та обгрунтовано принципи, за якими будуються добросусідські стосунки між цими двома державами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4УКР)611/612-621.165.101 + Х913.129(4УКР)6г

Рубрики:

Історія держави і права

Дипломатія і зовнішня політика окремих держав

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено механізми державного регулювання розвитку енергетики в Україні. Проаналізовано теоретико-методологічні засади формування державної енергетичної політики. Визначено та адаптовано наявні механізми тиражування інновацій в енергетичній сфері країни. Систематизовано та застосовано інноваційні методологічні підходи до розробки Енергетичної стратегії України. Надано рекомендації щодо формування оптимального вітчизняного паливно-енергетичного балансу. Охарактеризовано напрями державної політики реалізації ресурсного енергетичного потенціалу України. Надано оцінювання сучасного стану та напрямів удосконалення системи нормативно-правового та інституційного забезпечення регулювання вітчизняного енергетичного сектора. Запропоновано удосконалення моделі електроенергетичного ринку в державі. Обгрунтовано науково-практичні засади формування "технологічних платформ" у вітчизняній енергетичній сфері. Досліджено фінансові механізми реалізації програм з енергозбереження та енергоефективності.

Розглянуто складові кадрового менеджменту в органах судової влади з огляду реформування судової системи України. Обгрунтовано рекомендації з удосконалення кадрового менеджменту стосовно механізму судового адміністрування за рахунок формалізації та універсалізації інституціональної, організаційної, інформаційно-аналітичної, фінансової, технологічної та кадрової складових забезпечення судочинства.

Розкрито основні положення правової охорони та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності й особливості їх використання в рекламі. На основі норм основних міжнародних і національних нормативно-правових актів та Конституції України, Цивільного кодексу України розкрито загальні положення та структуру права інтелектуальної власності. Наведено правову характеристику окремих груп об'єктів інтелектуальної власності, змісту й обсягу майнових і немайнових прав. Розкрито особливості використання об'єктів інтелектуальної власності в рекламі. Розглянуто межі прояву свободи творчості та її здійснення. Подано інформацію про види об'єктів авторського права та суміжних прав, міжнародно-правові акти у зазначеній сфері. Розкрито питання реєстрації авторського права та правового режиму співавторства. Увагу приділено суб'єктам патентного права та змісту їх прав, правовому режиму засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг, правовій природі ліцензійних договорів, особливостям правового режиму художніх і наукових творів.

Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правового регулювання місцевих податків і зборів в Україні за умов євроінтеграції. Охарактеризовано місцеві податки та збори як складову частину податкової системи держави та визначено їх функції. Здійснено класифікацію місцевих податків і зборів в Україні. Визначено стан та охарактеризовано основні етапи реформування нормативно-правового регулювання місцевих податків і зборів в Україні. Розкрито ефективність адміністрування місцевих податків і зборів в Україні та сформульовано його поняття. З’ясовано зміст і проаналізовано види перевірок як способу податкового контролю платників місцевих податків і зборів в Україні. Розглянуто повноваження органів місцевого самоврядування та Державної фіскальної служби України щодо оподаткування місцевими податками та зборами й запропоновано напрями їх взаємодії за умов євроінтеграції. Узагальнено зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання місцевих податків і зборів, визначено можливості його використання в Україні. Розроблено шляхи гармонізації адміністративно-правового регулювання місцевих податків і зборів в Україні з правом Європейського Союзу та запропоновано основні напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання місцевих податків і зборів в Україні з урахуванням європейського досвіду.

Акцентовано увагу на тому, що, забезпечуючи принцип незалежності трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової, автори Конституції 1710 р., системі судочинства приділили найменше уваги, обмежившись декларуванням її незалежності від інших гілок влади, зокрема впливу гетьмана. Здійснено пошук джерел та характеризуються політико-правові погляди П. Орлика і козацької старшини, які визначали зміст Конституції. Акцентовано увагу на тому, що для козацького права було характерним видання нормативних актів конституційного характеру, котрі визначали права і зобов'язання сторін, які укладали такий акт. Характеризуючи систему судочинства, здійснено припущення про збереження усталеного в середині XVII ст. підходу стосовно поділу кримінальних злочинів на три ступені тяжкості, а також дотримання принципів гуманізму й демократизму у процесі судових спорів. Цивільне судочинство проаналізовано в контексті поєднання звичаєвих і писаних норм, для реалізації яких існувало кілька типів судових інстанцій, що здійснювали судочинство, виходячи із соціального і майнового стану підсудних. З огляду на те, що розділ VII Конституції 1710 р. визначав тільки створення Генерального суду і позбавляв гетьмана судових повноважень, здійснено висновок про ймовірне збереження принципів судочинства за винятком так званого "третейського суду", який безпосередньо підпорядковувався та очолювався гетьманом. Незважаючи на те, що прийнятий у 1710 р. конституційний акт не одержав практичної реалізації, він був вагомим джерелом національного права, а також став першим у світовій історії документом, в якому здійснювалося розмежування та унезалежнення виконавчої, законодавчої та судової гілок влади. Імплементація російського законодавства у сфері судочинства, починаючи з 1721 р., призвела до ліквідації традиційного для української правової думки та судової практики звичаєвого підходу вирішення судових спорів, у основі якого були морально-етичні та демократичні цінності.

Проведено історико-правове дослідження процесу становлення та розвитку системи судоустрою та судочинства на українських землях з другої половини ІХ - до початку ХХІ ст. Охарактеризовано та систематизовано стан наукового дослідження проблеми становлення інститутів судової влади на території України. Запропоновано основні методологічні підходи до розкриття змісту й характеру традиційних для української правової культури принципів організації системи судоустрою та судочинства. Схарактеризовано передумови та характер формування судової системи в додержавний період і час Київської Русі, визначено взаємозв'язок звичаєвих і писаних норм права та особливості їх реалізації у системі судочинства ІХ - ХІІ ст. Прослідковано закономірності та встановлено тенденції трансформації системи судоустрою та судочинства українських земель в умовах їх включення до складу Великого Князівства Литовського, Королівства Польського, а згодом Речі Посполитої. Визначено характер, основні принципи організації традиційно української системи судочинства в період утвердження Гетьманщини, а також зміст і тенденції реформ судоустрою у XVIII ст. Прослідковано та проаналізовано форми і спосіб ліквідації традиційно українського судоустрою після ліквідації Гетьманщини та впровадження російського імперського законодавства. Охарактеризовано закономірності трансформації судової системи на українських землях під впливом реформи судочинства 1864 р., визначено ступінь впливу цієї реформи на правосвідомість тогочасних українців. Установлено характерні риси та специфіку австрійської (австро-угорської) системи судоустрою та судочинства, яка реалізовувалася на західноукраїнських землях з кінця XVIII ст. до 1918 р. Здійснено порівняльний аналіз основних підходів в організації судової влади в умовах Національно-демократичної революції 1917 - 1921 рр. Охарактеризовано основні етапи становлення, розвитку і впливу на правосвідомість населення радянської системи судоустрою та судочинства, прослідковано динаміку трансформації суду від інквізиційного до владно-політичного. Розкрито специфіку формування системи судоустрою та судочинства Галичини, Буковини та Закарпаття в період їх включення до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини відповідно. Дано оцінку процесу дотримання прав людини в системі правосуддя УРСР періоду "відлиги", "застою" та "перебудови". Визначено тенденції, підходи до організації судової влади в Україні в умовах незалежності. Встановлено ступінь відображення у правосвідомості та правовій культурі сучасних українців розуміння суду і судової влади як елементів соціальної правової держави й основного механізму реалізації правосуддя.