Проведено комплексне дослідження проблематики участі третіх осіб у цивільно-правових зобов'язаннях. Розкрито сутність особи як центральної категорії поняттєвого апарату юриспруденції, вперше сформульовано сутнісні ознаки третіх осіб у зобов'язаннях, розроблено вчення про окремі види третіх осіб. Досліджено проблеми участі третіх осіб у речових, корпоративних, спадкових правовідносинах, а також відносинах інтелектуальної власності. Проаналізовано видові особливості третіх осіб у зв'язку з їх участю в окремих групах зобов'язань. Висвітлено питання виконання зобов'язання третіми особами, розкрито особливості зобов'язань на користь третіх осіб. Визначено підстави та форми участі третіх осіб у забезпеченні виконання зобов'язань. Проаналізовано питання, пов'язані з захистом третіх осіб у зобов'язаннях. Розглянуто загальні положення про захист прав третіх осіб, а також окремі способи його здійснення. Проаналізовано проблеми вибору та реалізації способів захисту третіх осіб у цивільно-правових зобов'язаннях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР) + Х002.73

Рубрики:

Державне право окремих країн

Правові відносини.Юридичні факти

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Надано поглиблену загальнотеоретичну характеристику окремих видів (юридичних фактів-подій, юридичних фактів-дій та фактичних складів). Досліджено проблеми й основні тенденції перспективного розвитку юридичних фактів у конституційному праві України шляхом визначення конкретних факторів, що впливають на їх розвиток. Надано пропозиції щодо вдосконалення профільного законодавства в даній сфері. Визначено поняття й ознаки "дефектних юридичних фактів" і запропоновано конкретні шляхи для подолання цього негативного правового явища.

Надано науково-практичні коментарі до цивільного кодексу України. Наведено загальні положення про зобов'язання, з'ясовано їх поняття та загальні умови виконання. Увагу приділено питанням забезпечення виконання зобов'язань та їх припинення. Проаналізовано правові наслідки. Розглянуто порушення зобов'язань. З'ясовано поняття договору, а також процес його укладання, зміни та розірвання.

Комплексно досліджено установчі документи юридичних осіб - статут, засновницький договір, меморандум, установчий акт. Обгрунтовано, що всі юридичні особи мають діяти на підставі єдиного установчого документа - статуту. З'ясовано юридичну природу статуту як локального нормативного акта, а модельного статуту - як нормативно-правового акта, якого достатньо для діяльності певних юридичних осіб. Ними можуть бути не лише товариства, а й установи. Зазначено необхідність розмежовувати установчі документи юридичної особи, документи щодо її заснування та документи, що подаються для державної реєстрації. Вважається за доцільне договір щодо створення повного та командитного товариств йменувати установчим, договори щодо заснування решти товариств - засновницьким. Обгрунтовано відсутність у повних і командитних товариствах корпоративних засад діяльності, оскільки відносини між їх засновниками за наявності договору є зобов'язальними. Виходячи з того, шо суб'єктами договірних правовідносин є сторони договору, а корпоративних - кожен учасник товариства та товариство, у повних та командитних товариствах ці правовідносини відсутні.

Комплексно досліджено установчі документи юридичних осіб. Розкрито сутність юридичної природи установчих документів юридичних осіб. Подано правову характеристику відносин, що виникають на підставі таких документів. Висвітлено особливості статуту, засновницького договору, установчого акту та меморандуму. Наведено аргументацію, що установчими документами всіх юридичних осіб мають бути статути.

Досліджено реалізацію різних проєктів, спрямованих на розвиток територіальних громад в Україні. В основу роботи покладено видання Інституту громадянського суспільства: «Локальна ідентичність як умова розвитку об’єднаних територіальних громад» 2016 року та навчальний посібник «Локальна ідентичність і об’єднані територіальні громади» 2017 року, які були розроблені за сприяння Програми Ради Європи «Децентралізація і територіальна консолідація в Україні». Проаналізовано різні теоретичні аспекти територіальної ідентичності, її важливість для розвитку та збереження громади як первинної одиниці місцевого самоврядування, зроблено спробу показати загрози від розмивання місцевої ідентичності чи навпаки її надмірного виокремлення серед інших ідентичностей. Наведено різні інструменти впливу на ідентичність, а також способи її формування на основі українського досвіду.