На основі соціологічних досліджень розкрито роль ЗМІ в українському суспільстві. Виявлено тенденції деякого падіння довіри населення до засобів масової інформації. Проаналізовано соціально-демографічні особливості респондентів, які довіряють ЗМІ. Зазначено, що для сьогоднішньої України характерною є більша орієнтація на місцеві періодичні видання, програми, радіоканали, особливо в так званих "опозиційних" регіонах - Криму, Дніпропетровську і на Донеччині. Спрогнозовано зміни у стратегії ЗМІ щодо політичної реклами на наступних виборах.

Проведено комплексне дослідження питань адміністративно-правової профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму. Проаналізовано стан дорожньо-транспортного травматизму в Україні, визначено фактори, що його детермінують. Розкрито сутність та особливості адміністративно-правової профілактики досліджуваного явища. Охарактеризовано форми, методи та заходи здійснення даного виду діяльності, проаналізовано досвід їх впровадження та визначено ефективність застосування. Встановлено критерії структуризації заходів запобігання дитячому дорожньо-транспортному травматизму, на підставі яких розроблено їх класифікацію. Описано систему суб'єктів профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму. Визначено особливості діяльності ДАІ у сфері забезпечення безпеки дітей у дорожньому процесі, наведено пропозиції щодо удосконалення її нормативно-правового регулювання. Розроблено проект Положення про профілактику дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Надано коментар адміністративних правопорушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення дорожнього руху, а саме статей 80, 81, 121, 121-1, 121-2, 122, 122-2, 122-4, 122-5, 123, 124, 124-1, 125, 126, 127, 127-1, 128, 128-1, 129, 130, 132-1, 133-1, 139, 140, 188-28 Кодексу України щодо адміністративних правопорушень, а також інших правопорушень, які можуть бути виявлені працівниками підрозділів Державтоінспекції МВС України під час нагляду за дорожнім рухом. Наведено норми, які регламентують загальні положення щодо притягнення до адміністративної відповідальності, застосування заходів забезпечення у справах щодо адміністративних правопорушень.

Предоставлен комментарий административных правонарушений правил, норм и стандартов, касающихся обеспечения дорожного движения, а именно статей 80, 81, 121, 121-1, 121-2, 122, 122-2, 122-4, 122-5, 123, 124 , 124-1, 125, 126, 127, 127-1, 128, 128-1, 129, 130, 132-1, 133-1, 139, 140, 188-28 Кодекса Украины об административных правонарушениях, а также других правонарушениях, которые могут быть выявлены работниками подразделений Госавтоинспекции МВД Украины во время надзора за дорожным движением. Приведены нормы, регламентирующие общие положения о привлечении к административной ответственности, применения мер обеспечения по делам об административных правонарушений.

Досліджено питання адміністративно-правової профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму. Проаналізовано стан такого травматизму, з'ясовано фактори, що його детермінують, сутність та особливості адміністративно-правової профілактики. Надано поняття та компетенцію суб'єктів профілактики цього негативного явища, охарактеризовано її форми, методи та заходи. З'ясовано особливості діяльності ДАІ у сфері забезпечення безпеки дітей у дорожньому процесі. Наведено основні заходи профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та шляхи удосконалення профілактичної діяльності в Україні на сучасному етапі.

Висвітлено діяльність Державтоінспекції МВС України щодо здійснення контролю за дотриманням посадовими особами підприємств, юридичними та фізичними особами вимог, правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху під час ремонту, реконструкції та будівництва автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, об'єктів дорожнього сервісу, руху великовагових та великогабаритних транспортних засобів і дорожнього перевезення небезпечних вантажів. Наведено основні положення стосовно порядку видачі технічних умов на розроблення проектів на будівництво, реконструкцію та ремонту сільських автомобільних доріг і вулиць населених пунктів, а також проектів і схем організації дорожнього руху на вказаних дорогах і вулицях. Розглянуто положення щодо розміщення, будівництва, реконструкції та ремонту автозаправних станцій, станцій технічного обслуговування автомобілів, комплексів дорожнього сервісу, інших капітальних споруд у межах відведення сільських автомобільних доріг та червоних ліній вулиць населених пунктів.

Освещена деятельность Госавтоинспекции МВД Украины относительно осуществления контроля за соблюдением должностными лицами предприятий, юридическими и физическими лицами требований, правил, норм и стандартов в сфере безопасности дорожного движения во время ремонта, реконструкции и строительства автомобильных дорог, улиц, железнодорожных переездов, объектов дорожного сервиса, движения тяжеловесных и крупногабаритных транспортных средств и дорожной перевозки опасных грузов. Приведены основные положения относительно порядка выдачи технических условий на разработку проектов на строительство, реконструкцию и ремонт сельских автомобильных дорог и улиц населенных пунктов, а также проекты и схемы организации дорожного движения на указаных дорогах и улицах. Рассмотрены положения о размещении, строительстве, реконструкции и ремонте автозаправочных станций, станций технического обслуживания автомобилей, комплексов дорожного сервиса, других капитальных сооружений в границах отвода сельских автомобильных дорог и красных линий дорог населенных пунктов.

Увагу приділено дослідженню адміністративно-правового аспекту проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) та удосконаленню його процесуального оформлення. Проаналізовано сучасний правовий матеріал з урахуванням останніх нововведень (2011 р.) з метою удосконалення адміністративного законодавства та практики його застосування зацікавленими суб'єктами. Показано, що правильні дії й якісне оформлення всіх матеріалів безпосередньо на місці ДТП - надійний фундамент для подальшого прийняття правомірного, законного й обгрунтованого рішення в справі, притягання до юридичної відповідальності винних у скоєнні ДТП осіб і запобіганні таких подій у майбутньому.

Досліджено методологічні, теоретико-правові та прикладні проблеми адміністративно-правових гарантій безпеки дорожнього руху. Визначено й охарактеризовано основні критерії класифікації адміністративно-правових гарантій безпеки дорожнього руху, а також розкрито зміст безпеки дорожнього руху та зроблено категорійний аналіз її складових як факторів, які впливають на безпеку під час дорожнього руху. Проаналізовано міжнародні норми, у яких відображені головні адміністративно-правові гарантії безпеки дорожнього руху. Узагальнено та систематизовано положення, що стосуються контролю та нагляду, профілактичної роботи, адміністративної відповідальності, забезпечення законності та дисципліни в діяльності адміністративно-юрисдикційних органів як адміністративно-правових гарантій безпеки дорожнього руху.

Поєднано дві теми, як-от: адміністративна відповідальність та ювенальна юстиція. Встановлено, що в системі ювенальної юстиції інститут адміністративної відповідальності набуває подвійного значення, виступаючи особливою правовою формою реакції держави на адміністративні правопорушення з боку дитини й засобом гарантування прав та інтересів дітей у правовідносинах, що виникають у сфері ювенальної юстиції.

Висвітлено теоретико-правові засади гарантій безпеки дорожнього руху: сутність безпеки дорожнього руху, юридичні гарантії як засіб забезпечення безпеки дорожнього руху. Розкрито поняття, ознаки та види адміністративно-правових гарантій. Розглянуто систему адміністративно-правових гарантій безпеки дорожнього руху. Охарактеризовано нормативно-правові та контрольно-наглядові гарантії у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Увагу приділено адміністративній відповідальності як засобу гарантування безпеки дорожнього руху.

Порушено окремі проблеми захисту прав неповнолітніх, що притягаються до адміністративної відповідальності, та наведено пропозиції щодо їх розв'язання. Розглянуто деякі суперечливі питання законодавства та судової практики в ювенальній юстиції.

Зазначено про відсутність в українському законодавстві чіткого визначення та єдиного розуміння поняття "принципу етичної поведінки" суб'єктів публічної служби. Констатовано, що нормативне закріплення етичних норм для різних категорій суб'єктів публічної служби в Україні відбувається здебільшого на підзаконному рівні та має галузевий характер. Установлено, що терміни "принцип етичної поведінки" і "правила етичної поведінки" є взаємообумовленими та взаємозалежними, але не тотожними поняттями.

У межах об’єкта та предмета дослідження заявлено, що інститут забезпечення прав дітей у концептуальному розумінні має будуватися з огляду на принцип субсидіарності. Створено уявлення про праксеологічний вимір, процеси еволюції ювенальної юстиції та її місце в системі забезпечення прав дітей. Сформовано уявлення про адміністративно-правовий механізм у сфері функціонування ювенальної юстиції, окреслено структуру та особливості його основних складових. З’ясовано призначення ювенальної превенції в системі забезпечення прав дитини та ювенальній юстиції. Наголошено, що окремі напрями реформування ювенальної юстиції (правосуддя, дружнього до дитини) мають досягатися завдяки поєднанню норм кримінального процесуального права та механізму адміністративно-правового регулювання забезпечення такої спеціалізації.

Комплексно вивчено проблеми ефективності застосування юридичної відповідальності за порушення, пов'язані з керуванням транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного й інших видів сп'яніння. Проведено ґрунтовний деліктологічний аналіз такого виду правопорушень. Досліджено суб'єктивні й об'єктивні детермінанти повторності керування транспортними засобами в стані сп'яніння. Розглянуто підстави та види юридичної відповідальності за керування транспортними засобами в стані сп'яніння в Україні та в інших країнах світу. Визначено основні проблеми ефективності застосування сучасної системи адміністративно-правових санкцій за такі делікти в Україні, на підставі чого окреслено основні шляхи їх правового вирішення. Уперше запропоновано доповнити українське законодавство адміністративним стягненням і кримінальним покаранням у вигляді позбавлення не лише спеціального права керування транспортними засобами, а й можливості його отримання; обґрунтовано доцільність запровадження кримінальної відповідальності за прояви системного керування транспортними засобами в стані сп'яніння тощо.

Викладено комплексне дослідження втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність, у якому надано кримінологічну характеристику, проаналізовано іноземний досвід запобігання та систематизовано детермінанти, які впливають на вчинення цього кримінального правопорушення. Проаналізовано стан наукового розроблення проблеми, здійснено системний аналіз кримінологічних та інших галузевих наукових джерел (кримінальне право, криміналістика, психологія), присвячених розкриттю змісту, значення, розслідування і запобігання цьому кримінальному правопорушенню. Доведено, що з методологічних позицій ця проблема повинна розглядатися як цілісна система послідовних, логічно узгоджених питань, що ієрархічно впорядковані та розкривають і доповнюють зміст одне одного. Розглянуто програми та рухи, які працюють у Австралії, Великобританії, Франції, Данії, Росії та деяких інших країнах, і дають змогу виховувати у неповнолітніх моральну стійкість щодо правопорушень. Акцентовано на такій особливості підліткової психіки, як підвищена сугестивність по відношенню до дорослих і авторитетів. У результаті дослідження сформульовано структуру та типологію злочинців (10 типів) і жертв (16 типів) кримінального правопорушення, передбаченого ст. 304 КК. Запропоновано авторські підходи щодо запобігання втягненню неповнолітніх у протиправну діяльність, зокрема через запровадження апробованих авторських тренінгів.

Громадський порядок і внутрішня безпека є обов'язковою умовою панування закону, судового захисту прав громадян, публічного адміністрування і, відповідно, відбудови звільнених (деокупованих) територій. Одним з першочергових завдань держави після деокупації українських регіонів стає відновлення правоохоронної системи на цих територіях. Мета статті - визначення засад, етапів і змісту відновлення правоохоронної та судової системи на постконфліктних (деокупованих) територіях України. Емпіричною базою дослідження стали аналітичні огляди, наукові публікації та моніторинг інформації про події в Україні в інтернет-виданнях і засобах масової інформації. Завдяки поєднанню загальнонаукових та спеціальних методів пізнання вдалося опрацювати зазначений емпіричний матеріал та отримати власні наукові висновки, що корелюються з метою та завданнями статті. Відновлення функціонування правоохоронної та судової системи на деокупованих територіях України є необхідним, але тривалим процесом. Він має здійснюватися на підставі певних принципів з огляду на міжнародний досвід і поетапність. Встановлено, що відновлення правоохоронної та судової систем на деокупованих територіях України відбувається за власним сценарієм без участі міжнародної поліцейської місії, відповідно до єдиної національної структури цих органів. Висновки: процес відновлення запропоновано поділити на три етапи, які залежно від конкретних регіонів матимуть два варіанти: стабілізаційний, конструктивний та адаптивний (для територій, окупованих військами агресора після 24.02.2022 р. та звільнених Збройними силами України шляхом контрнаступу; стабілізаційний, реконструктивний та адаптивний (для територій Донбасу та Криму, окупованих з 2014 р.). Кожний з наведених етапів має свої завдання, ресурси та особливості здійснення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)01 я73

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: ВС71470 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :