Проаналізовано місце загальної теорії держави і права в системі юридичних та інших суспільних наук, місце держави у політичній системі суспільства. Висвітлено методологію дослідження теорії держави і права, основні закономірності виникнення держави, особливості формування держави у різних країнах світу. Описано особливості становлення та формування концепції громадянського суспільства. Розкрито функції держави, демократії, загальну характеристику, функції та принципи діяльності органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Значну увагу приділено правам, свободі та обов'язкам людини і громадянина, економіці, політиці, правовій свідомості та культурі, системі права і законодавства, нормам, формам права, правовому регулюванню суспільних відносин.

Проанализированы место общей теории государства и права в системе юридических и других общественных наук, место государства в политической системе общества. Освещены методология исследования теории государства и права, основные закономерности возникновения государства, особенности формирования государства в разных странах мира. Описаны особенности становления и формирования концепции гражданского общества. Раскрыты функции государства, демократии, общая характеристика, функции и принципы деятельности органов законодательной, исполнительной и судебной власти. Значительное внимание уделено правам, свободе и обязанностям человека и гражданина, экономике, политике, правовому сознанию и культуре, системе права и законодательства, нормам, формам права, правовому регулированию общественных отношений.

Теоретично обгрунтовано та розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного регулювання продовольчого ринку в Україні. Обгрунтовано зміст і функції такого механізму за сучасних умов. Удосконалено принципи державного регулювання у цій сфері з використанням результатів вивчення досвіду організації світового ринку продовольства в Україні. Проаналізовано нормативно-правову базу становлення продовольчого ринку в Україні. Розроблено стратегію його державного регулювання. Обгрунтовано концептуальні засади даного регулювання.

Висвітлено загальну теорію держави і права в системі суспільних і юридичних наук. Розкрито загальну характеристику та функції органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Проаналізовано взаємодію місцевих державних органів і органів місцевого самоврядування. Описано функції права, механізм правового регулювання суспільних відносин. Визначено норми права (НП), чинники формування та розвитку системи законодавства, співвідношення норм міжнародного та національного права, стадії створення нормативно-правових актів, способи зменшення колізійності законодавства. Розглянуто питання застосування НП як специфічної форми його реалізації, тлумачення НП за обсягом їх правового змісту. Особливу увагу приділено правовій системі суспільства, становленню громадянського суспільства в Україні, правовому регулюванню статусу та діяльності політичних партій, верховенству права та законності, правовій культурі особистості та суспільства.

Освещена общая теория государства и права в системе общественных и юридических наук. Раскрыты общая характеристика и функции органов законодательной, исполнительной и судебной власти. Проанализировано взаимодействие местных государственных органов и органов местного самоуправления. Описаны функции права, механизм правового регулирования общественных отношений. Определены нормы права (НП), факторы формирования и развития системы законодательства, соотношения норм международного и национального права, стадии создания нормативно-правовых актов, способы уменьшения колизионности законодательства. Рассмотрены вопросы применения НП как специфической формы его реализации, толкования НП по объему их правового содержания. Особое внимание уделено правовой системе общества, становлению гражданского общества в Украине, правовому регулированию статуса и деятельности политических партий, верховенству права и законности, правовой культуре личности и общества.

Проаналізовано питання розвитку вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо врегулювання набуття права власності на знахідку, а також спеціальну літературу з відповідної проблематики. Детально досліджено визначення поняття знахідки у цивільному праві, а також встановлення співвідношення термінів "спосіб" і "підстава" набуття права власності на знахідку. Запропоновано значення терміна "знахідка": безхазяйна річ, яка була знайдена; виявлення загубленої речі - юридичний факт - вчинок; фактичне заволодіння річчю як однобічний набувальний акт - окупація; юридичний склад - заволодіння. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення низки норм чинного законодавства з питань врегулювання знахідки та набуття права власності на неї.

Досліджено вплив відмивання грошей на економічний розвиток країн. Проаналізовано негативний вплив на фінансові установи, реальний сектор економіки, зовнішньоекономічні операції та на офшорні фінансові центри. Зображено залежність між зміною вартості відмивання грошей і величиною злочинності. Обгрунтовано необхідність застосування політики протидії легалізації доходів, одержаних в злочинний спосіб.

Досліджено проблеми становлення та розвитку інституту карантинних установ півдня України на прикладі їх організації та діяльності в Таврійській губернії. З'ясовано, що історичні передумови створення карантинної служби в Російській імперії виникли в другій половині XVIII ст. з розширенням її кордонів. Правові засади діяльності карантинних установ закладено в 1786 р. з прийняттям положення про карантинний дім на о. Сескар, а також в карантинних статутах 1800, 1818, 1832 і 1841-го рр. Показано, що перші карантинні установи в Криму та на Півдні України виникли ще наприкінці XVIII ст. На початку XIX ст. відкрились та розбудувались карантини та карантинні застави в Одесі, Керчі, Феодосії, Севастополі, Херсоні, Очакові, Євпаторії, Маріуполі, Таганрозі, Тамані, Ялті тощо. В цей час сформовано Феодосійський і Керченський карантинні округи. Акцентовано увагу на те, що Карантинний статут 1866 р. був революційним документом та орієнтувався на європейський досвід і міжнародні угоди Росії. Він передав карантинну справу до рук медиків, спростивши та скоротивши систему карантинних установ.

Розглянуто питання організації фінансового моніторингу - досить нового методу науково-практичної активності, мета якого полягає в отриманні та обробці попереджувальної інформації про стан підприємства і тенденції його розвитку. З'ясовано сутність понять "стратегія" та "стратегічне управління"; наведено складові циклу прийняття рішень при реалізації стратегії підприємства. Зазначено, що саме фінансові показники оцінюють економічні наслідки вжитих заходів і є індикаторами відповідності стратегії загальному плану розвитку підприємства. У рамках цього обгрунтовується необхідність проведення фінансового моніторингу, обгрунтовуються його завдання та цілі. Налагодження фінансового моніторингу (який дає можливість відображення змін показників фінансового стану фірми не тільки стосовно їх відповідності раніше визначеним стратегічним орієнтирам, але й створює оперативний механізм реагування для ефективного управління довгостроковим розвитком підприємства) є напрямком подальшого аналізу. Зроблено висновок, що для реалізації стратегії сталого розвитку підприємства одним із ключових напрямків стратегічного управління має стати регулярний, дієвий і гнучкий механізм фінансового моніторингу для отримання адекватної оцінки фінансового стану та підтримки альтернатив стратегічної орієнтації.

Розглянуто поняття приватного та публічного права, принципи та функції цивільного права, джерела приватного права. Увагу приділено підставам виникнення, змінам і припиненню цивільних правовідносин. Подано інформацію про фізичні та юридичні особи, а також державу й інші публічні утворення як суб'єкти цивільних правовідносин. Наведено класифікацію об'єктів цивільних правовідносин. Подано характеристику правових наслідків недійсності правочинів. Розкрито поняття, особливості та зміст суб'єктивного особистого немайнового права фізичної особи. Описано наслідки спливу строку позовної давності. Розглянуто поняття відповідальності як засобу забезпечення належної реалізації цивільних прав та обов'язків. Викладено загальні положення про зобов'язання, описано підстави виникнення цивільно-правових зобов'язань. Окрему увагу приділено спадкуванню, зокрема видам, суб'єктам, об'єктам, особливим випадкам, а також особливостям оформлення права на спадщину та поняттю спадкового договору.

Комплексне дослідження аксіологічного змісту нормотворчості МВС України щодо координації діяльності Національної поліції. Визначено основні напрями дослідження нормотворчої діяльності й окреслено коло вчених, які здійснили вагомий внесок у її осмислення. Проаналізовано особливості законодавчого врегулювання нормотворчості МВС щодо координації діяльності Національної поліції. Сформовано аксіологічну модель відомчої нормотворчості МВС України щодо координації діяльності Національної поліції як систему цінностей - стандартів, принципів і норм оптимізації управління. Здійснено аналіз аксіологічного виміру нормотворчої діяльності МВС України як умови ефективного управління в правоохоронній сфері, та питанням взаємодії норм міжнародного та національного права у нормотворчій діяльності. Узагальнено значення принципів нормотворчості МВС щодо координації діяльності Національної поліції як необхідну умову ефективної нормотворчої діяльності. Розкрито особливості забезпечення законності нормотворчості МВС України щодо координації діяльності Національної поліції. Досліджено європейський досвід інституалізації суспільно значимих цінностей та стандартів у нормативно-правових актах та можливість його використання МВС України щодо координації діяльності Національною поліцією у контексті адаптації законодавства України до законодавства СС. Обґрунтовано пріоритетні напрями діяльності МВС України щодо координації діяльності Національної поліції як об’єктивацію цінностей соціальної, правової держави.