Викладено теоретичні засади кодифікації приватного права України. Розкрито концепцію та структуру проекту нового Цивільного кодексу України. Досліджено проблеми систематизації законодавства у сфері підприємництва. Висвітлено концептуальні основи кодифікації приватного права щодо суб'єктів та об'єктів цивільних прав, особистих немайнових прав фізичних осіб, речового права, права інтелектуальної власності, зобов'язального права, сімейного та спадкового права, міжнародного приватного права.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто актуальні проблеми законодавчого забезпечення та державної підтримки у сфері підприємницької діяльності. Проаналізовано основні напрямки реформування політичної системи та підприємнцитва в Україні. Висвітлено вітчизняний та зарубіжний досвід законодавчого забезпечення розвитку малого бізнесу. Обгрунтовано необхідність державної підтримки інноваційного підприємництва. Проаналізовано сучасний стан і основні фактори тінізації підприємницької діяльності в Україні. Показано механізм законодавчого регулювання розвитку підприємницьких структур, проаналізовано процес формування громадських організацій підриємництва в Україні. Розглянуто питання судового захисту малих підприємств.

Рассмотрены актуальные проблемы законодательного обеспечения и государственной поддержки в сфере предпринимательской деятельности. Проанализированы особенности реформирования политической системы и предпринимательства в Украине. Освещен отечественный и зарубежный опыт законодательного обеспечения развития малого бизнеса. Обоснована необходимость государственной поддержки инновационного предпринимательства. Проанализировано современное состояние и основные факторы тенизации предпринимательской деятельности в Украине. Показан механизм правового регулирования развития предпринимательских структур, проанализирован процесс формирования общественных организаций предпринимателей в Украине. Рассмотрены вопросы судовой защиты малых предприятий.

Охарактеризовано українські націєтворчі процеси кінця ХІХ - початку ХХ ст. Висвітлено проблему гендерної рівності в конституційному процесі доби української визвольної революції. Проаналізовано законодавчу діяльність Центральної Ради щодо впровадження єдиної структури однострою національних збройних сил України (березень 1917 - квітень 1918 рр.). Розкрито роль М.І.Туган-Барановського у формуванні українських фінансових установ за Центральної Ради.

Охарактеризованы украинские процессы формирования нации конца ХІХ - начала ХХ вв. Освещена проблема гендерного равенства в конституционном процессе периода украинской освободительной революции. Проанализирована законодательная деятельность Центральной Рады по внедрению единой структуры построения национальных вооруженных сил Украины (март 1917 - апрель 1918 гг.). Раскрыта роль М.И.Туган-Барановского в формировании украинских финансовых учреждений периода Центральной Рады.

Уперше розглянуто теоретико-методологічні засади політичного процесу, політичний аспект функцій Міністерства внутрішніх справ (МВС) України. Міліцію досліджено як гарант забезпечення прав і свобод людини та громадянина, а МВС України - у контексті забезпечення внутрішньої безпеки держави.

Впервые рассмотрены теоретико-методологические основы политического процесса, политический аспект функций Министерства внутренних дел (МВД) Украины. Милиция исследована как гарант обеспечения прав и свобод человека и гражданина, а МВД Украины - в контексте обеспечения внутренней безопасности государства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)612-328.1

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Викладено питання про верховенство права (ВП) як доктрину конституційної теорії та принцип юридичної практичної діяльності. Досліджено генеалогію ідеї ВП, становлення та сутність доктрини ВП як однієї з провідних у ліберальній течії юридичної наукової думки. Розкрито значення даної доктрини для теоретичного та практичного новітнього українського конституціоналізму на підставі теоретичної спадщини античних мислителів, середньовічної пам'ятки права - Великої Хартії 1215 р., класичних творів теоретиків європейського лібералізму епохи Просвітництва, доробку представників наукової школи природного права. Розкрито зміст юридичного принципу ВП на підставі доробку інституційних і експортних органів ООН, Ради Європи, Європейського Союзу та з урахуванням тлумачної діяльності Європейського Суду з прав людини у Страсбурзі.

Изложены вопросы о верховенстве права (ВП) как доктрины конституционной теории и принципа юридической практической деятельности. Исследована генеалогия идеи ВП, становление и сущность доктрины ВП как одной из ведущих в либеральном течении юридической научной мысли. Показано значение данной доктрины для теоретического и практического новейшего украинского конституанализма на основе теоретического наследия античных мыслителей, средневековой памятки права - Большой Хартии 1215 г., классических произведений теоретиков европейского либерализма эпохи Просвещения, достижений представителей научной школы природного права. Раскрыто содержание юридического принципа ВП на основе результатов деятельности институционных и экспортных органов ООН, Совета Европы, Европейского Союза и с учетом разъяснительной деятельности Европейского Суда по правам человека в Страсбурге.

Досліджено розвиток доктрини верховенства права (ДВП) упродовж ХХ ст. у конституційній теорії країн англосаксонської системи права - Великої Британії, Канади, США. Здійснено порівняльний аналіз ДВП та її відносних еквівалентів, що виникли та сформувалися в європейських країнах континентальних систем права - німецької доктрини Rechsstaat, французької доктрини Etat de Droit, італійської доктрини Stato di diritto, а також відповідних концепцій, що притаманні правним системам країн Північної Європи. Виконано аналіз діяльності політичних інститутів Ради Європи (Парламентської Асамблеї та Комітету міністрів), спрямованої на впровадження принципу верховенства права як одного зі складників тріади принципів спільної спадщини європейських народів у контексті європейського публічного порядку - плюралістичної демократії, верховенства права та прав людини.

Исследовано развитие доктрины верховенства права (ДВП) в течение ХХ в. в конституционной теории стран англосаксонской системы права - Великобритании, Канады, США. Осуществлен сравнительный анализ ДВП и ее относительных эквивалентов, которые возникли и сформировались в европейских странах континентальных систем права - немецкой доктрины Rechsstaat, французской доктрины Etat de Droit, итальянской доктрины Stato di diritto, а также соответствующих концепций, принадлежащих правовым системам стран Северной Европы. Выполнен анализ деятельности политических институтов Совета Европы (Парламентской Ассамблеи и Кабинета министров), направленной на внедрение принципа верховенства права как одного из слагаемых триады принципов совместного наследия европейских народов в контексте европейского публичного порядка - плюралистической демократии, верховенства права и прав человека.

Проаналізовано перебіг процесу зародження та розвитку українського конституціоналізму та новітнього конституційного процесу. Визначено чинники, що стоять на заваді впровадженню верховенства права (ВП) в українську політичну й юридичну культуру: спадщина російської культурної традиції, ленінський інструменталізм, радянське позитивістське правознавство, догматизм вітчизняної науки, зумовлений великою прихильністю до юридичного позитивізму. Запропоновано ВП як своєрідне та цілісно-інтегроване явище правовладдя сприймати як нормативний ідеал, до якого на підставі стандарту справедливості має прагнути українська юридична система, зокрема з позитивним правом, витвореним державою.

Проанализировано течение процесса зарождения и развития украинского конституционализма и новейшего конституционного процесса. Определены факторы, препятствующие внедрению верховенства права (ВП) в украинскую политическую и юридическую культуру: наследие российской культурной традиции, ленинский инструментализм, советское позитивистское правоведение, догматизм отечественной науки, обусловленный склонностью к юридическому позитивизму. Предложено ВП как своеобразное и целостно-ориентированное явление правовластия воспринимать как нормативный идеал, к которому на основе стандарта справедливости должна стремиться украинская юридическая система, в частности с позитивным правом, созданным государством.

Висвітлено життєвий шлях Голови Директорії та Головного Отамана військ Української Народної Республіки С.Петлюри в наукових працях його дослідників. Охарактеризовано постать воєнного діяча на сторінках української преси (1917 - 1920 рр.), висвітлено проблеми його військової діяльності в українській історіографії. Проаналізовано його вплив на формування особистості С.Скрипника, а також діяльність Комітету вшанування пам'яті С.Петлюри в Україні та за кордоном.

Освещен жизненный путь Председателя Директории и Главного Атамана войск Украинской Народной Республики в научных трудах его исследователей. Охарактеризована личность военного деятеля на страницах украинской прессы (1917 - 1929 гг.), освещены проблемы его военной деятельности в украинской историографии. Проанализированы его влияние на формирование личности С.Скрипника, а также деятельность Комитета почтения памяти С.Петлюры в Украине и за рубежом.

Проаналізовано головну перешкоду для сприйняття та тлумачення поняття верховенства права українською теорією конституційного права. Такою перешкодою, на погляд автора, виступає теперішня вітчизняна юридична доктрина, яка традиційно дотримується поглядів теорії нормативного позитивізму. Проте, як доводить теорія та практика західної юридичної традиції, правдиве з'ясування сутності верховенства права є можливим виключно в межах доктрини природного права.

Досліджено верховенство права як доктрину конституційної теорії та принцип юридичної практики. Розкрито значення цієї доктрини для теорії та практики новітнього українського конституціоналізму на основі теоретичної спадщини античних мислителів, середньовічної пам'ятки права Великої Хартії 1215 р., класичних авторів-теоретиків європейського лібералізму епохи Просвітництва, доробку представників наукової школи природного права, з використанням політико-юридичних документів стосовно Американської та Французької революцій XVIII ст., праць основоположника доктрини верховенства права англійського професора Алберта Вен Дайсі (XIX ст.), на підставі аналізу її розвитку у другій половині XX ст. у межах конституційної теорії англосаксонської та континентально-європейської систем права. Досліджено зміст юридичного принципу верховенства на основі доробку інституційних і експертних органів ООН (Міжнародної комісії юристів), Ради Європи, ЄС та з урахуванням тлумачної діяльності Європейського Суду з прав людини в Страсбурзі. Досліджено питання зародження верховенства права в Україні та труднощі цього процесу, зумовлені спадщиною російської культурної традиції, наслідками марксизму-ленінізму та догматизмом юридичного позитивізму радянського зразка. Запропоновано тлумачення верховенства права як засадничий принцип новітнього українського конституційного права, а також докорінно відмінний від панівного у вітчизняній науці погляд на природу українського засадничого акта - Конституції 1996 р.

Запропоновано нове вирішення наукової проблеми, яке виявляється у необхідності забезпечення ефективності виконання Україною обов'язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських торговельних суден шляхом вдосконалення адміністративно-правових засад виконавчо-розпорядчої діяльності відповідних органів виконавчої влади. Визначено міжнародно-правові та національно-правові підстави та наслідки набуття Україною правового статусу "держава прапору". Досліджено історичні, правові й організаційні підвалини створення та становлення національного класифікаційного товариства "Регістр судноплавства України", його правовий статус, функції та повноваження. Запропоновано зміни у складі центральних органів виконавчої влади України щодо технічного регулювання у галузі торговельного мореплавства та визначено їх функціональну компетенцію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Укр)430.13-523.1 + Х2(4Лит)436-523.1 + Т3(4Укр)43-5

Рубрики:

Історія держави і права

Історія

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено теоретико-практичні проблеми пов'язані з визначенням змісту суб'єктивних прав учасників правовідношення акціонерної власності, порядком здійснення таких проблем, а також формам і способам їх захисту. Виявлення правової специфіки об'єктів акціонерної власності вказує на неможливість розповсюдження на відносини, пов'язані з приналежністю, використанням та розпорядженням даними об'єктами, речово-правових конструкцій, зокрема, права власності у його класичному розумінні. За своєю природою зазначені правовідносини не можуть бути кваліфіковані ні речовими, ні зобов'язальними та посідають самостійне місце у класифікаційній системі. Наслідком цього є необхідність застосування та своєрідних способів захисту порушених прав акціонерної власності. Сформульовано пропозиції щодо внесення відповідних змін і доповнень до чинного законодавства України, рекомендації суб'єктам правозастосовної практики.

Розглянуто загальнотеоретичні дослідження питань уніфікації, що здійснено вищими судовими інстанціями в англо-американському типі правових систем, виявленню її особливостей. Констатовано важливість категорії уніфікації судової практики для загального права оскільки вона дозволяє виявити значимість та спрямованість однотипної практики на досягнення такої мети як ефективність правосуддя, відмежувати її від нормативно-правової уніфікації.

Досліджено історичну періодизацію становлення кримінально-правової охорони інформації, яка становила державну таємницю за часів СРСР. Узагальнено види інформації, за розголошення якої передбачалася кримінальна відповідальність в розглянутий історичний період. Розкрито види інформації, яка за своєю суттю становила не тільки державну, але також і військову таємницю, а також інформацію, яка була пов'язана з державною політикою і була секретною. Також автор проаналізував структуру і діяльність державних органів, завданням яких була охорона секретних відомостей.

Зазначено, що це перша книжка в Україні про те, де взагалі беруться людські права і як, пробившись із філософських джерел та вилившись у моральний наказ, вони беруться юридичною вагою та як на зміну виплеканій філософами доби Просвітництва приходить і в подальшому всесвітньо утверджується ідея людських прав як нормативне явище міжнародної та національних систем права. Написана за джерелами Західної філософської, політичної та правничої традиції, ця праця є запереченням панівного у вітчизняній юридичній теорії та практиці підходу до розуміння сутності людських прав, побудованого на традиції радянського і пострадянського нормативного позитивізму. Відповідно до Західної традиції права запропоновано висвітлення теми людських прав у формі лекцій з метою здобуття знань стосовно доктрин, принципів, інститутів, механізмів та процедур, що стоять на сторожі людських прав.

Визначено загальні закономірності уніфікації судової практики (СП), її особливості в континентальному, загальному, міжнародному типах правових систем і правовій системі України. Виявлено юридичну природу уніфікації СП і її результату - уніфікованої СП, сформульовано визначення їх понять і виокремлено стадії її здійснення. Охарактеризовано подібне та відмінне в уніфікації СП континентального, загального, міжнародного типів правових систем, виокремлено її особливості в них. Виявлено проблеми уніфікації СП в Україні, зокрема відсутність науково обгрунтованої вітчизняної теорії прецедентного права, в тому числі й уніфікації СП, легалізації понять "уніфікація судової практики" та "судовий прецедент" у національному законодавстві, а також регламентарного акту, який би визначав правила уніфікації СП в Україні. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення уніфікації СП, зокрема в контексті реформування сучасної судової системи України.

Досліджено кримінально-правові та кримінологічні засади охорони державної таємниці в Україні. Проаналізовано історію становлення та розвитку кримінально-правової охорони державної таємниці на українських землях від часів Київської Русі до сьогодення. Здійснено порівняльно-правову характеристику систем кримінально-правової охорони державної таємниці в деяких зарубіжних країнах (Естонія, Франція, Узбекистан, Туреччина, Молдова, Білорусь). Проаналізовано склад злочину - розголошення державної таємниці, передбачений ст. 328 Кримінального Кодексу (КК), проведено відмежування його від суміжних злочинів, а також здійснено кримінологічну характеристику цього злочину. Сформульовано нові положення, висновки та пропозиції, які в подальшому можуть бути використані для розвитку інституту кримінально-правової охорони державної таємниці в Україні. Запропоновано зміни до КК з метою вдосконалення його положень.