Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4УКР)-02

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Уперше в Україні наведено повний постатейний структурний аналіз норм Кримінального кодексу (КК) за допомогою схем. Висвітлено положення, закладені законодавством у кожну статтю Загальної та Особливої частин КК. Проаналізовано особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Розкрито зміст понять злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, статевої свободи та недоторканості особи, а також виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини та громадянина.

Впервые в Украине приведен полный постатейный структурный анализ норм Уголовного кодекса (УК) в схематическом виде. Освещены положения, заложенные законодателем в каждую статью Общей и Особенной частей УК. Проанализированы особенности уголовной ответственности и наказания несовершеннолетних. Раскрыто содержание понятий преступлений против основ национальной безопасности Украины, жизни, здоровья, половой свободы и неприкосновенности лица, а также избирательных, трудовых и других личностных прав и свобод человека и гражданина.

Висвітлено основні зміни, внесені до Кримінально-процесуального кодексу України законами України від 21 червня 2001 р. та 21 липня 2001 р. Проаналізовано нові кримінально-процесуальні норми. Розглянуто питання з провадження щодо перевірки вироків, постанов, ухвал суду, зокрема, апеляційного та касаційного провадження, перегляду судових рішень у порядку виключного провадження.

Освещены основные изменения, внесенные в Криминально-процессуальный кодекс Украины законами Украины от 21 июня 2001 г. и 21 июля 2001 г. Проанализированы новые криминально-процессуальные нормы. Рассмотрены вопросы проверки приговоров, постановлений, решений суда, в частности: апеляционного и кассационного производства, пересмотра судебных решений в порядке исключительного производства.

Наведено результати досліджень (іноземними мовами) з таких питань, як гендерний аспект у національних законодавствах, правовий захист свободи віровизнання та правові засади міжнаціональних відносин. Увагу приділено аналізу сучасного стану забезпечення гендерної рівності в українському суспільстві на законодавчому рівні, дослідженню особливостей законодавства Великобританії у сфері одностатевих відносин, зокрема, питанням фінансів, імміграції, всиновлення та виховання дітей в одностатевих родинах. Розкрито проблеми подвійного громадянства та захисту громадян від расової та національної дискримінації.

Приведены результаты исследований (на иностранных языках) по таким вопросам, как гендерный аспект в национальных законодательствах, правововая защита свободы веропризнания и правовые основы межнациональных отношений. Уделено внимание анализу современного состояния обеспечения гендерного равенства в украинском обществе на законодательном уровне, исследованию особенностей законодательства Великобритании в сфере однополых отношений, в частности, вопросам финансов, иммиграции, усыновления и воспитания детей в однополых семьях. Раскрыты проблемы двойного гражданства и защиты граждан от расовой и национальной дискриминации.

Комплексно досліджено питання щодо заходів безпеки у системі існуючих заходів протидії злочинним проявам. На засадах сучасної теорії кримінального права досліджено підстави застосування заходів безпеки, які базуються на положеннях норм міжнародного права, нормах національного та зарубіжного законодавства (США, Великої Британії, Іспанії, Швейцарії, ФРН, Голландії, Італії, Республіки Сан-Марино, Республіки Польща, Республіки Болгарії, Російської Федерації, Литовської Республіки). Обгрунтовано зміст понять "заходи безпеки", "суспільно небезпечний стан особи". Проаналізовано та систематизовано існуючі погляди на генезу кримінально-правової протидії злочинності шляхом переходу від абсолютної теорії кримінального покарання (кари, відплати) до відносної теорії з метою раціонального застосування не тільки кари та відплати (покарання) за вчинене, але й запобігання (заходів безпеки) та відновлення соціальної справедливості (компенсаційних заходів). Розкрито зміст кримінально-правових заходів безпеки у кримінальному праві. Запропоновано їх наукове визначення, систему та порядок застосування заходів безпеки у кримінальному праві України. Розроблено теоретичну модель формулювання інституту заходів безпеки у кримінальному праві України. Запропоновано законопроект щодо внесення змін до Кримінального кодексу України, в якому розкрито визначення, систему, порядок і умови призначення заходів безпеки поряд з покаранням або замість нього.

Висвітленно життєвий шлях і наукову діяльність відомого вітчизняного вченого, кандидата наук з державного управління, заслуженого юриста України, начальника Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, полковника міліції В.М. Бесчастного. Наведено бібліографічні описи його наукових, науково-практичних і навчально-методичних праць за період 2003 - 2009 рр.

Освещены жизненный путь и научная деятельность известного отечественного ученого, кандидата наук по государственному управлению, заслуженного юриста Украины, начальника Донецкого юридического института Луганского государственного университета внутренних дел им. Э.А. Дидоренко, полковника милиции В.Н. Бесчастного. Приведены библиографические описания его научных, научно-практических и учебно-методических работ за период 2003 - 2009 гг.

До видання включено інформацію про найбільш значущі наукові та навчальні видання Донецького юридичного інституту за час його існування, зокрема, монографії, наукові, науково-практичні та практичні посібники, збірники наукових праць, матеріалів конференцій, підручники, курси лекцій, навчальні, навчально-практичні посібники, наукові, науково-практичні та науково-методичні рекомендації, довідкові видання тощо. Бібліографічні описи супроводжуються анотаціями та фотографіями видань, в кінці подано систематичний покажчик.

Розкрито та проаналізовано правовий статус прокуратури України за сучасних умов, її структуру і засади діяльності. Висвітлено історію зародження та становлення прокуратури як специфічного елемента державного механізму, питання конституційного регулювання її діяльності у порівнянні з аналогічними інститутами закордонних країн. Визначено сутність та особливості реалізації цілей, завдань і функцій прокуратури за Конституцією України. Увагу приділено процесуальному статусу прокурора у разі підтримання державного обвинувачення в суді, у цивільному та господарському процесах. Розглянуто головні напрями реформування прокуратури України як незалежної правоохоронної системи.

Висвітлено теоретичні засади прийняття рішень у кримінальному судочинстві. Проаналізовано процесуальні документи, що складаються у стадії порушення кримінальної справи. Подано детальну інформацію про прийняття процесуальних рішень і проведення слідчих дій під час досудового розслідування кримінальних справ, а також про процесуальні документи, які складаються під час закінчення досудового розслідування. Розглянуто діяльність прокурора під час провадження у кримінальних справах, охарактеризовано процесуальні дії та рішення на судових стадіях кримінального процесу. Увагу приділено складанню процесуальних документів у разі міжнародно-правової допомоги у сфері боротьби зі злочинністю, а також документів, які складаються за умов відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

Обговорено проблеми впровадження кримінологічного моніторингу в протидію злочинності, незалежності експертизи в кримінальному судочинстві, міжнародного співробітництва під час кримінального провадження за новим Кримінальним процесуальним кодексом (КПК) України. Розглянуто проблеми регулювання слідчої та розшукової діяльності у контексті нового КПК, деякі аспекти застосування практики Європейського суду з прав людини в кримінальному судочинстві України, правові засади використання поліграфа.

Розглянуто підстави для оцінювання діянь, які є виявом спільних зусиль загального і спеціального суб'єктів за умов вчинення ними умисних злочинів, які можуть бути вчинені лише спеціальним суб'єктом. Обгрунтовано необхідність регламентації у Загальній частині Кримінального кодексу України правила кваліфікації злочинів із спеціальним суб'єктом. Сформульовано поняття "рольовий розподіл відповідальності співучасників злочину зі спеціальним суб'єктом", "диференціація кримінальної відповідальності співучасників злочину зі спеціальним суб'єктом". На підставі аналізу наукових підходів, чинного законодавства та практики його застосування запропоновано шляхи забезпечення належної диференціації відповідальності, а також індивідуалізації покарання таким співучасникам. Охарактеризовано пропозиції щодо вдосконалення кримінального закону та практики його застосування.

Досліджено теоретико-соціологічну інтерпретацію феномену ксенофобії, а також розроблено методологічні основи технологізації діяльності ОВС України у сфері протидії проявам ксенофобії. Проаналізовано основні наукові теорії та пояснення ксенофобії у міждисциплінарному вимірі. У межах інтерпретативного підходу запропоновано соціологічну концепцію осмислення ксенофобії як соціального явища. Удосконалено типологію форм прояву ксенофобії, розкрито специфіку "злочинів ненависті". Засобами емпіричної соціології досліджено аспекти українського молодіжного радикалізму. Розкрито зміст і структуру негативних соціальних уявлень прихильників ультраправого руху щодо маркованих Чужаків, підстави раціоналізації та проекти-сценарії, які забезпечують легітимацію насильницьких практик, характерні риси типових агентів, основні структурні форми, канали рекрутингу, мотиви та види активності ультраправого руху. Увагу приділено вивченню досвіду жертв ксенофобських практик і бар'єрів, які ускладнюють взаємодію з правоохоронними органами в контексті реагування на прояви ксенофобії. Проаналізовано світовий досвід поліцейського реагування на прояви ксенофобії та з його урахуванням запропоновано пакет соціальних технологій протидії проявам ксенофобії ОВС України.

Досліджено правові проблеми системи пенсійного забезпечення в Україні. Визначено правову природу та зміст поняття недержавного пенсійного фонду (НПФ), з'ясовано його місце та роль в пенсійній системі України. Проаналізовано засади правового регулювання створення, здійснення діяльності суб’єктів, що надають послуги у системі недержавного пенсійного забезпечення. Проведено порівняльний аналіз міжнародного та національного законодавства в сфері недержавного пенсійного забезпечення. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення сучасного регулювання правовідносин з надання недержавних пенсій. Вивчено особливості договорів, на підставі яких здійснюється діяльність НПФ, адміністратора НПФ, компанії з управління активами НПФ та зберігача активів НПФ; надаються послуги з акумулювання та інвестування пенсійних внесків.

Розглянуто питання нормативного регулювання повноважень військової й військово-морської прокуратур Російської імперії у закритті кримінальних справ і відданні обвинувачених до суду, а також практика застосування цього законодавства. Відзначено, що військові й військово-морські прокурори мали обмежені права, що було пов'язано з особливою роллю військових та морських начальників у кримінальному процесі. У визначених законом випадках прокурори зобов'язані були на вимогу військових начальників внести справу з обвинувальним актом до суду навіть всупереч своєму внутрішньому переконанню про відсутність підстав для цього. У разі незгоди прокурорів з думкою військових начальників про припинення кримінального переслідування справа могла дійти до вищих судових інстанцій.

Проведено аналіз теоретичних поглядів, нормативного регулювання та практики реалізації прокуратурою Російської імперії функції обвинувачення у місцевих судах після судової реформи 1864 р. Зроблено висновок про те, що обвинувальна функція прокуратури в цих судах виявлялася в обмеженому обсязі. Розглянуто такі елементи обвинувачення у місцевих судах, як порушення кримінального переслідування та опротестування вироків, оскільки підтримання обвинувачення у цих судах прокуратура не здійснювала. У процесі підготовки судової реформи обговорювалося питання про покладання на прокурора підтримання обвинувачення у мирових установах. Однак законодавець не прийняв цю пропозицію через нечисленність штату прокуратури, велику кількість мирових суддів і нескладність більшості підсудних їм справ. Наприкінці XIX ст. пропозиція про покладення на прокуратуру обвинувачення у місцевих судах знову обговорювалася на урядовому рівні, однак і тоді вона прийнята не була. Прокуратура не підтримувала обвинувачення в місцевих судах, а її право порушувати кримінальне переслідування в них було дискусійним. Таке право прокуратура одержала спочатку на підставі судової практики Правлячого Сенату, а потім - на підставі закону, який надав їй із 1884 р. право давати доручення поліції про порушення переслідування винних осіб перед мировим суддею, а з 1912 р. - право самостійно порушувати таке переслідування. Одним із проявів функції обвинувачення було право опротестовувати вироки. За законом прокуратура мала право лише касаційного опротестування вироків одноосібних суддів і не мала самостійного права апеляції. Ініціативу апеляційного опротестування закон надав поліції, а прокуратура була уповноважена погодитися або не погодитися з її пропозицією. У разі згоди з пропозицією поліції вважалося, що апеляцію подала прокуратура. Крім того, прокуратура мала право запропонувати поліції підготувати апеляцію. Незважаючи на те, що закон не передбачив безпосереднє право прокуратури на апеляцію, вона фактично вносила апеляції на підставі судової практики Правлячого Сенату, який визнавав за прокуратурою таке право.