Вивчено психологічні особливості формування професійної компетентності працівників органів внутрішніх справ (ОВС). Розглянуто існуючі підходи щодо даного питання. Подано психологічний аналіз сучасного стану проблеми формування належного рівня професійної компетентності. На підставі системного підходу виділено й обгрунтовано комплекс вимог до зазначеної компетентності та професіоналізму працівників. Побудовано психограму, яка містить характеристику якостей, що відповідають багаторівневій ієрархічній структурі психіки. Під час проведення дослідження застосовано комплекс методів професійного відбору, який відповідає структурі створеної професіограми та дозволяє визначати основні професійно важливі психологічні якості персоналу, а саме: мотиваційно-цільові, інтелектуальні, комунікативні, регуляторні, характерологічні. Створено модель діяльності керівника підрозділу ОВС.

Комплексне використання цільового програмування, експертної оцінки і таксономічного аналізу надало змогу оцінити якість державних програм боротьби з корупцією за такими критеріями, як: цілісність; узгодженість із нормативними актами; структура і зміст; наукова обгрунтованість, а також здатність вирішувати проблеми (реалізованість), на які вона спрямована, що має на меті покращання якості державних програмних документів. Проведений аналіз виявив низьку якість регіональних програм протидії та запобігання корупції в структурному та змістовному планах, ресурсному забезпеченні, механізмах реалізації та контролю, що негативно впливає на результативність упровадження механізму профілактики правопорушень і боротьби з корупцією. Оцінка якості цільових регіональних програм запобігання і протидії корупції в Україні на основі розробленого методичного підходу підтвердила недієвість сучасного програмного підходу до вирішення проблем зниження рівня корупції в країні.

Розроблено організаційний підхід до формування програмних заходів боротьби з корупцією з метою забезпечення економічної безпеки держави, що грунтується на засадах цільового програмування та дозволяє здійснювати вибір напрямів та форм боротьби з корупцією. Запропоновано методичний підхід до прогнозування впливу корупції на рівень економічної безпеки держави, який грунтується на когнітивному підході в моделюванні, що дозволяє визначити пріоритети у формуванні програмних заходів. Удосконалено методичне забезпечення до визначення якості регіональних програм боротьби з корупцією, який сполучує методи цільового програмування, експертного оцінювання та таксономічного аналізу, що дозволяє комплексно оцінити регіональні програми за критеріями: цілісність, узгодженість за рівнями ієрархії, структурна відповідність, наукова обгрунтованість та практична реалізованість. Наведено методичний підхід до оцінювання та зіставлення рівня економічної безпеки країн світу.

Висвітлено проблеми забезпечення безпеки національної економіки України та країн ЄС. Подано інформацію про класифікацію загроз національним екомномічним інтересам. Розглянуто методичний інструментарій оцінювання складових безпеки національної економіки. Розкрито проблеми ідентифікації рівнів розвитку безпеки національної економіки за складовими. Удосконалено методичні підходи до оцінювання якості державних заходів з запобігання та протидії корупції в Україні.

Мета роботи - удосконалення методичного інструментарію моніторингу реалізації державного регулювання економічної безпеки країни. Узагальнено підходи до визначення сутності поняття "економічна безпека країни". Оцінка рівня економічної безпеки країни є ключовим елементом моніторингу реалізації державного регулювання в цій сфері. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення методики оцінки економічної безпеки країни, алгоритм розрахунку якої містить чотири взаємопов'язаних компоненти (економічну, політичну, соціальну, духовну), передбачає використання методів аналізу (кореляційного, кластерного аналізу та методу таксономії), що дозволяє визначити рівень і диспропорцію розвитку і може слугувати основою для моніторингу реалізації державного регулювання економічної безпеки країни. Такий підхід до оцінки економічної безпеки країни дає можливість визначити місце (ранг), яке займає країна в загальній сукупності країн, динаміку зміни рангів за певний проміжок часу, виявити проблемні компоненти та здійснювати моніторинг дієвості державного регулювання економічної безпеки країни. В процесі дослідження визначено, що економічна сфера є головною проблемною компонентою забезпечення безпеки національної економіки для України. Проведений аналіз дозволив виявити найбільш проблемні часткові показники в економічній сфері для України: економічна глобалізація, нерівномірність економічного розвитку, рівень інфраструктури, рівень розвитку фінансового ринку, рівень економічної нестабільності, макроекономічна стабільність. Ці показники мають стабільну негативну динаміку та тенденцію до зниження, що потребує негайного втручання державних органів з метою забезпечення економічної безпеки країни.

З позиції синергетичної парадигми запропоновано концепцію формування економічної безпеки (ЕБ) країни, яка складається із сукупності пов'язаних між собою положень, що забезпечує можливість її обгрунтованого вибору для України в умовах інтеграції економіки. Визначено структурно-логічну схему наукового дослідження проблеми формування ЕБ країни, що створило передумови її теоретичного вирішення та практичного застосування при прийнятті управлінських рішень. Удосконалено методологію оцінювання рівня ЕБ країни, яка грунтується на ієрархічно побудованій системі показників (інтегрального, комплексних і часткових) і включає наступні складові: економічну, соціальну, політичну, духовну, що дозволяє визначити рівень і диспропорцію розвитку та може слугувати основою для формування ЕБ країни в умовах активізації інтеграційних процесів. Сформовано методологію визначення впливу корупції та неефективного державного управління на рівень ЕБ держави. Розроблено методичне забезпечення формування ЕБ України на підгрунті поєднання сценарного підходу з принципами системної динаміки. Вдосконалено процедуру стратегічного планування ЕБ країни. Оцінено якість державних програм запобігання та протидії корупції.

Мета роботи - визначення контекстуальних і часових закономірностей розвитку представлення в науковій літературі досліджень у сфері забезпечення обороноздатності країни із використанням бібліометричного та трендового аналізу. Відзначено певну дивергентність трендів наукового та користувацького інтересу до питань забезпечення обороноздатності країни. Формалізація контекстуальних особливостей поняття "обороноздатність країни", виокремлених за результатами бібліометричного аналізу, дозволила визначити, що все популярнішим стає аналіз впливу системи національної та колективної безпеки на обороноздатність країни, протистояння кіберзагрозам, вибору стратегії протидії військовим конфліктам і тероризму. Виявлено сім кластерів наукових досліджень, присвячених питанням забезпечення обороноздатності країни. Перший сфокусований на формуванні системи національної оборони; другий - на військовій медицині, медицині надзвичайних ситуацій; третій - на організації системи національної та колективної безпеки; четвертий - на обгрунтуванні стратегії протидії військовій агресії та тероризму; п'ятий - на забезпеченні кібероборони; шостий - на визначенні особливостей забезпечення обороноздатності окремих країн світу; сьомий - на виявленні взаємозв'язку між обороноздатністю країни та впровадженням інноваційних розробок. Набули подальшого розвитку теоретичні засади ідентифікації трендів наукових досліджень із питань забезпечення обороноздатності країни, що, на відміну від існуючих, базуються на результатах структуризації наявного дослідницького доробку (з використанням інструментарію VOSviewer v. 1.6.10 та GoogleTrends) за двома критеріями: рівень тісноти наукових досліджень та еволюційно-часовий вимір, що дозволило кластеризувати напрями міждисциплінарних досліджень.