Розглянуто питання політичної системи та інститутів громадянського суспільства в Україні. Досліджено можливості взаємодії держави та суспільства щодо реалізації політичних та соціальних прав і свобод людини. Проаналізовано процес формування і входження бізнес-еліти у владні структури та інститути громадянськго суспільства сучасної держави. Розкрито сутність взаємозв'язку політичних, економічних та соціальних реформ, що відбуваються в країні. Визначено реформування освітньої політики як чинник творення громадянського суспільства. Розглянуто проблеми становлення таких структур та інститутів у країнах Західної та Східної Європи.

Рассмотрены вопросы политической системы и институтов гражданского общества в Украине. Изучены возможности взаимодействия государства и общества по реализации политических и социальных прав и свобод человека. Проанализирован процесс формирования и вхождения бизнес-элит во властные структуры и институты гражданского общества. Раскрыта сущность взаимосвязи политических, экономических и социальных реформ, происходящих в государстве. Определено реформирование образовательной политики как фактор создания гражданского общества. Рассмотрены проблемы становления данных структур и институтов в странах Западной и Восточной Европы.

Досліджено проблему правового регулювання відповідальності суб'єктів трудових правовідносин за розголошення державної та комерційної таємниці та вироблено низку пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства та правозастосовної практики. Охарактеризовано розвиток правового регулювання інформації, її видів і доступу до неї. Розкрито зміст права на інформацію суб'єктів трудових правовідносин. Увагу акцентовано на характеристиці умови трудового договору та додаткової угоди про нерозголошення державної та комерційної таємниці (пакту про неконкуренцію). Розглянуто особливості правового регулювання відповідальності працівника за порушення законодавчих і договірних положень, встановлених з метою запобігання розголошенню державної та комерційної таємниці.

Розкрито особливості правового регулювання питань, пов'язаних зі збереженням інформації з обмеженим доступом і таємної інформації. Проаналізовано такі правові категорії, як інформація та дисциплінарний проступок з розголошення інформації з обмеженим доступом. Охарактеризовано правовідносини працівника та роботодавця, пов'язані зі збереженням інформації, що становить державну або комерційну таємницю, а також правові наслідки порушення працівником обов'язку зі збереження відповідної інформації.

Досліджено види вимагань, що вчиняють організовані групи за сучасних умов. Охарактеризовано структуру організованої групи вимагачів, визначено зміст тактичних операцій "Затримання організованої групи вимагачів" і "Виявлення організатора злочинної групи вимагачів і доказування його вини" як тактичних комплексів з ефективної нейтралізації організованої злочинної групи. Доведено, що протидія розслідуванню вимагань, вчинених організованими групами, здійснюється за створення угруповання, за вчинення вимагань, у процесі розслідування вимагань, за виконання обвинувального вироку суду.

Проаналізовано основні труднощі, з якими стикається слідчий під час розслідування ДТП, а також деякі недоліки в роботі слідчих у процесі розслідування. Увагу приділено психологічним засадам розслідування таких злочинів. Розглянуто психологічні закономірності формування показань учасників ДТП, психофізіологічні можливості водія, психологічні основи та прийоми проведення допиту, відтворення обстановки й обставин події, призначення судових експертиз. Проведено аналіз розслідування окремих видів ДТП, порядок призначення різних видів експертиз.

Проаналізовано наукові та законодавчі визначення поняття "право на інформацію" та його складові елементи. Зазначено та досліджено деякі особисті немайнові права, в яких присутня інформаційна складова. З аналізу доктринальних позицій щодо виділення інформаційного елемента в особистих майнових правах підведено підсумки дослідження відносно співвідношення права на інформацію та інформаційних прав в даній сфері.

Викладено загальні положення права інтелектуальної власності та охарактеризовано його основні інститути - авторське і патентне право. Розглянуто правове регулювання засобів індивідуалізації, а також правову охорону нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності з позицій вимог національного законодавства й основних міжнародних угод. Подано відомості щодо економічного змісту інтелектуальної власності, зокрема: умови комерційної реалізації її об'єктів, сутність і методику їх оцінювання, стратегічні аспекти управління об'єктами інтелектуальної власності на підприємстві.

Актуальність визначеної проблематики зумовлена значущістю питань, пов'язаних із вивченням правової свідомості в суспільстві, оскільки формування правосвідомості тісно взаємопов'язана з питаннями подальшої трансформації українського суспільства на демократичних засадах. Розглянуто правові та філософські аспекти поняття "правосвідомість". Проаналізувавши великий спектр визначень поняття правової свідомості, визначено власне розуміння даного терміну. Правосвідомість - це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення окремого громадянина зокрема та суспільства загалом до права, а також до діяльності, пов'язаної з правом. Зазначено щодо особливостей правосвідомості українського суспільства. Ними є: відсутність національної єдності; відсутність бажання та можливості боротьби за свої права; правовий нігілізм, у тому числі як реакція на беззаконня державних чиновників. Проаналізовано ставлення українського суспільства до деяких видів діяльності, пов'язаної з правом, що дало зрозуміти рівень розвитку правосвідомості в Україні. На підставі результатів певних соціологічних досліджень визначено особливості безпосередньо трансформації правосвідомості українського суспільства, а саме: поява певної національної єдності на тлі боротьби та демократичні цінності та людську свободу; поява великого бажання дотримання прав людини, та, безпосередньо, боротьба за ці права; поступове подолання правового нігілізму, що неминуче призодить до підвищення правової обізнаності, а звідси і правосвідомості.

Актуальність обраної проблематики викликана подіями, які відбуваються протягом усіх років побудови української суверенної та демократичної держави, спричинені усвідомленням особливостей політичних процесів, необхідністю реалізації реформ в державі та необхідністю настання результатів зазначених реформ. Розглянуто правові та філософські аспекти поняття "правосвідомість". Проаналізувавши великий спектр визначень поняття правової свідомості, визначено власне розуміння даного терміну. Правосвідомість - це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення окремого громадянина зокрема та суспільства загалом до права, а також до діяльності, пов'язаної з правом. Зазначено різноманітні підходи до визначення метаморфоз правової свідомості та їх видів. Ними є: правовий нігілізм; переродження правової свідомості; правовий ідеалізм; правовий інфантилізм. На підставі дослідження визначено необхідність урахування таких принципів для демократичного становлення держави як верховенство права, гуманізм, пріоритет прав і свобод людини та громадянина, справедливість, розподіл влади, законність тощо. Визначено, що на сучасному етапі побудови демократичної та правової держави необхідні системні зміни правової свідомості, який в Україні охоплює такі напрямки як: реформування соціально-економічного життя; зміна характеру правового регулювання в частині максимального наближення правових норм до інтересів громадян держави; підвищення авторитету державної влади; безумовне підпорядкування закону діяльності органів державної влади; повне оновлення судової влади; поширення правової освіти на всіх рівнях; цілеспрямована діяльність держави щодо утвердження гуманістичної правової ідеології, в якій домінують цінності демократії та правової державності.

Здійснено соціально-філософське дослідження феномену правової свідомості. Доведено, що правова свідомість є складним, багатогранним та внутрішньо суперечливим явищем, постійно пов'язана з категоріями права, моралі, моральності та справедливості. Підсумовано, що правова свідомість, яка грунтується на повазі до права і до його гуманістичних орієнтирів та принципів, сприяє можливості забезпечення сталого розвитку. Визначено два модуси (рівні) правової свідомості - праворозсудковість та праворозумність. Методичною основою дослідження стало кантівське тлумачення категорій «розсудок» та «розум». Праворозсудковості властиве шаблонне понятійне мислення, а праворозумний модус характеризується мисленням на рівні ідей і принципів та всебічним і об'єктивним дослідженням кожної одиничної ситуації правового буття з позицій загального. На основі досягнення праворозумного модусу правової свідомості стає можливим забезпечення сталого розвитку. Основним вектором трансформації правової свідомості суспільства від праворозсудковості в праворозумність є гуманізація суспільних відносин. Досліджуючи трансформацію правової свідомості від праворозсудковості до праворозумності через діалектику «реальності» та «дійсності», варто говорити також про рух від правової реальності до правової дійсності завдяки домінуванню у суспільстві правоздійснення над правореалізацією. Емпіричне дослідження дозволило зробити висновки про наявність в перетворених форм правової свідомості українського суспільства та необхідність кардинальних змін у правовому бутті. Обгрунтовано необхідність розгляду правової освіти як одного з головних факторів трансформації правової свідомості, оскільки в Україні ще не подолано дефіцит гуманістично-орієнтованих правових знань у громадян. Відзначено, що саме від того як громадяни держави розуміють право, безпосередньо залежить рівень дотримання законності в країні, а це, в свою чергу, є показником поступу суспільства до сталого розвитку.

Розроблено концептуальні положення та одержано результати, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання в галузі науки державного управління щодо розробки та функціонування механізмів державного управління міграційними процесами в Україні, їх логічний взаємозв’язок і правила взаємодії. З’ясовано, що формування і реалізація міграційної політики в Україні повинні ґрунтуватися на комплексному підході з урахуванням взаємодії всіх механізмів державного управління міграційними процесами, що сприятиме підвищенню його ефективності. З урахуванням перспектив розвитку України та міжнародного досвіду розроблено модель ефективного державного управління міграційними процесами в Україні, яке має бути соціально орієнтованим і реалізуватися через низку взаємопов’язаних і узгоджених між собою механізмів. Обґрунтовано, що насамперед потребує удосконалення нормативно-правовий механізм, зокрема згідно із системним підходом, і передбачає охоплення всіх істотних складових і чинників міграції. Відповідно на його основі здійснюється запуск інших механізмів державного управління міграційними процесами в загальному взаємозв’язку між собою. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення механізмів державного управління міграційними процесами в Україні, які мають бути комплексними та реалізовуватися на основі як тактичних, так і стратегічних цілей держави.

Увагу приділено теоретико-методологічним та практичним засадам забезпечення економічного розвитку та співробітництва регіонів України в умовах реформування місцевого самоврядування. Досліджено наукові засади, інституціональне забезпечення, інноваційний базис регіонального розвитку та співробітництва. Підведено підсумки реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влада в Україні. Розроблено концептуальні та методичні підходи до оцінки ефективності регіонального економічного розвитку та співробітництва, вивчено європейський та світовий досвід, на основі чого обгрунтовано пропозиції щодо запровадження відповідних механізмів та інструментів в практику управління економічним розвитком регіонів України. Визначено стратегічні пріоритети забезпечення територіально-виробничої функціональності громад. Досліджено наукове підгрунтя та інституціональне забезпечення регіонального економічного розвитку і співробітництва в умовах реформування місцевого самоврядування.