Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4Укр)14

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4Укр)112-02

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4Укр)9 + Т3(4Укр)6

Рубрики:

Державне право окремих країн

Історія

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Висвітлено конституційно-правові засади, норми та положення сучасної правової системи України. Проаналізовано тенденції імплементації міжнародно-правових стандартів у національному конституційному законодавстві, правові процеси входження держави у європейське співтовариство. Розкрито політико-правові наслідки конституційно-правової реформи та положення концепції реформування територіального устрою. Визначено тенденції розвитку системи органів публічної влади, їх компетенції та юрисдикції.

Освещены конституционно-правовые основы, нормы и положения современной правовой системы Украины. Проанализированы тенденции имплементации международно-правовых стандартов в национальном конституционном законодательстве, правовые процессы вхождения государства в европейское сообщество. Раскрыты политико-правовые последствия конституционно-правовой реформы и положения концепции реформирования территориального строя. Определены тенденции развития системы органов публичной власти, их компетенции и юрисдикции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)33 + Х911.3

Рубрики:

Державне право окремих країн

Захист прав людини

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено функціонування інституту львівського міського громадянства у XV - XVIII ст. З використанням реєстрів новоприйнятих громадян та інших джерел встановлено, що львівське міське громадянство поділялося на ремісниче та купецьке, міське та передміське. З'ясовано, що існували також етно-конфесійні (некатолицькі) модифікації львівського громадянства - українське та вірменське. Зазначено, що механізм одержання громадянства у Львові був простіший для корінних львів'ян та складніший для прибулого населення. Вивчено питання інтенсивності прийняття міського громадянства та показано, що поповнення львівської громади відбувалося високими темпами. За цього установлено перевагу прибулого населення у порівнянні з місцевим. Відзначено, що серед прибулих домінували вихідці з південної частини Речі Посполитої, українці та вірмени становили незначну частку новоприйнятих громадян. Показано, що професійний склад львівських міщан був досить розмаїтим - міське громадянство приймали як купці, так і широкі ремісничі кола.

Проведено комплексне теоретико-прикладне дослідження правового статусу області. Проаналізовано конституційно-правову природу області, історико-правові аспекти становлення та розвитку обласного поділу в Україні. Досліджено роль області щодо захисту спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ і міст, які є на території області, а також узгодження спільного інтересу цих громад із загальнодержавним інтересом. Розглянуто проблемні питання регіональної політики та питання реформування територіальної організації області. Значну увагу приділено ролі та значенню області у сучасній політико-правовій системі України, засадам та конституційно-правовим особливостям, а також традиціям формування і функціонування обласного поділу.

Обгрунтовано висновок про виокремлення в теорії криміналістики ситуації слідчої дії як наукової категорії, визначено суть і поняття ситуації слідчої дії, розроблено класифікації даних ситуацій. Розкрито суть ситуаційного моделювання перевірки показань на місці та визначено типові й конкретні види моделей ситуацій зазначеної слідчої дії. Розвинуто поняття перевірки показань на місці, визначено її криміналістичні особливості, запропоновано криміналістичну класифікацію перевірки показань на місці. Визначено суть та структуру тактичної комбінації "перевірка показань на місці" й удосконалено систему тактичних рекомендацій щодо її проведення. Розкрито суть ситуаційного підходу до перевірки даних показань та обгрунтовано взаємозв'язок і взаємозумовленість типових ситуацій зазначеної слідчої дії та тактики перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину. Удосконалено систему організаційних заходів, тактичних правил підготовки і прийомів проведення перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці за умов сприятливої та конфліктної ситуації. Розроблено концептуальні положення тактики перевірки показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину під час судового слідства, визначено процесуальні та криміналістичні особливості проведення перевірки показань на місці та обгрунтовано доцільність законодавчого визначення перевірки показань на місці судом. Побудовано систему тактичних правил і прийомів перевірки показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину за умов безконфліктної та конфліктної ситуацій судового слідства.

Висвітлено основні етапи життя, науково-дослідницької, педагогічної, виховної та громадської діяльності В.В. Копєйчикова - відомого вченого-правника, засновника української школи прав людини та їх забезпечення в діяльності правоохоронних органів, доктора юридичних наук, професора, члена Академії правових наук України, заслуженого діяча науки та техніки України. Наведено бібліографічні описи його наукових праць, а також відомості про учнів і послідовників наукової школи В.В. Копєйчикова, зокрема, М.М. Гуренко, О.Д. Тихомирова, О.В. Українчука.

Освещены основные этапы жизни, научно-исследовательской, педагогической, воспитательной и общественной деятельности В.В. Копейчикова - известного ученого-юриста, основателя украинской школы прав человека и их обеспечения в деятельности правоохранительных органов, доктора юридических наук, профессора, члена Академии правовых наук Украины, заслуженного деятеля науки и техники Украины. Приведены библиографические описания его научных работ, а также сведения об учениках и последователях научной школы В.В. Копейчикова, в частности, М.Н. Гуренко, А.Д. Тихомирове, О.В. Украинчуке.

Наведено доктринальне тлумачення конституційно-правових засад, норм і положень, які характерні сучасній правовій системі України. Проаналізовано тенденції імплементації міжнародно-правових стандартів у національному конституційному законодавстві та результати правових процесів, зумовлених входженням України у Європейське співтовариство. Розглянуто політико-правові наслідки конституційно-правової реформи та положення пропонованої концепції реформування територіального устрою. У контексті аналізу конституційно-правової реформи досліджено тенденції розвитку системи органів публічної влади, їх компетенції та юрисдикції.

Дано доктринальное толкование конституционно-правовых основ, норм и положений, характерных для современной правовой системы Украины. Проанализированы тендеции имплементации международно-правовых стандартов в национальном конституционном законодательстве и результаты правовых процессов, обусловленных вхождением Украины в Европейское сообщество. Рассмотрены политико-правовые последствия конституционно-правовой реформы и положения предлагаемой концепции реформирования территориального устройства. В контексте анализа конституционно-правовой реформы исследованы тенденции развития системы органов публичной власти, их компетенции и юрисдикции.

Висвітлено теоретико-методологічні основи дослідження народного представництва (НП), історичні етапи його розвитку в Україні. Досліджено виборчий процес як форму реалізації НП і НП як форму вираження суверенітету народу. Показано особливості здійснення компетенції органів НП в Україні. Розкрито механізм конституційно-правової відповідальності представницьких органів публічної влади. Розглянуто інститут відкликання та розпуску як специфічні інститути юридичної відповідальності, а також форми дострокового припинення повноважень окремих депутатів (відкликання) та представницьких органів державної влади чи органів місцевого самоврядування (розпуск). З'ясовано особливості функціонування НП в Україні за сучасних умов.

Розглянуто питання тактики окремих видів огляду, обшуку, допиту, пред'явлення для впізнання та відтворення обстановки й обставин події. Детально описано особливості огляду місць події за навності трупа, дорожньо-транспортної пригоди, заподіяння шкоди навколишньому середовищу, пожежі, комп'ютерної техніки, комп'ютерних мереж та електронних носіїв інформації. Наведено тактичні правила та прийоми обшуку та повторного обшуку, особливості використання науково-технічних засобів у ході обшуку. Охарактеризовано прийоми та комбінації допиту, особливості розпізнавання невербальних ознак неправди під час допиту та очної ставки. Висвітлено питання організаційно-тактичного забезпечення пред'явлення для впізнання особи за функціональними ознаками, тактичні правила та прийоми пред'явлення для впізнання в ситуації позавізуального спостереження особи, яку впізнають. Значну увагу приділено питанням тактики слідчого експерименту за різних типів ситуацій. Особливості тактики слідчих дій висвітлено з урахуванням ситуацій, що виникають під час їх проведення, а також у залежності від видів злочинів.

Обгрунтовано доцільність звернення до витоків цивільного процесу - римському праву - і здійснення наукового аналізу з позиції рецепції інституту судового представництва під час розгляду спорів публічно-правового характеру у римському праві, що базується на спільних принципово важливих засадах обох форм судових процесів - цивільного та адміністративного. Процесуальне представництво у судовому адміністративному процесі розглянуто як: сукупність відносин, процесуальна діяльність певних категорій осіб щодо представництва, інститут адміністративного судочинства. Представництво у судовому адміністративному процесі визначено як сукупність адміністративних процесуальних правовідносин, в яких одна сторона зобов'язана або має право вчиняти юридично значимі процесуальні дії від імені іншої особи, охоронювані законом інтереси якої вона представляє, або на захист прав, свобод та інтересів якої діє у адміністративних судах. Суб'єктом представництва названо індивідуалізовану фізичну особу, яка породжує адміністративні процесуальні правовідносини з приводу представництва у судовому адміністративному процесі й у межах яких вона виступає як їх реальний їх учасник. Специфіка судового адміністративного процесу впливає на міру та ступінь використання у процесі суб'єктів, що здійснюють добровільне чи законне представництво.

Проаналізовано розвиток правового забезпечення місцевого самоврядування (МС) у пострадянській Україні. Викладено наукові підходи щодо структури органів МС, розкрито теоретико-правовий аспект статутного регулювання системи МС.

Проанализировано развитие правового обеспечения местного самоуправления (МС) в постсоветской Украине. Изложены научные подходы относительно структуры органов МС, раскрыт теоретико-правовой аспект статутного регулирования системы МС.

Проаналізовано теоретико-методологічні напрацювання, встановлено періоди піднесення зацікавлення науковців статусною тематикою, удосконалено понятійно-категорійний апарат з даної проблеми. Розкрито сутність статусу територіальної громади як основного локального нормативно-правового акту. Висвітлено історичні передумови, традиції та розвиток статусного регулювання в Україні й Європі. Розглянуто проблематику процесу розробки та прийняття статусів територіальних громад в Україні та виявлено основні тенденції розробки статутів в інформаційній, організаційній і процедурній площинах. Проаналізовано статусне регулювання статусу органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а також основних форм безпосередньої участі членів територіальної громади у вирішенні локальних питань.

Зазначено, що міжнародне право (МП) є не тільки вагомим елементом правової культури особистості, але і цілком необхідною частиною загальнолюдської культури. Знання МП домомагає людині більш впевнено орієнтуватися в складних політичних процесах, що відбуваються на міжнародній арені, аналізувати позиції окремих держав з найбільш важливих проблем міждержавних відносин. Міжнародне публічне право як базова дисципліна має на меті підготовку майбутнього фахівця в галузі МП відповідно до його потреб та вимог на ринку праці. Викладено основні положення курсу "Міжнародне публічне право".

Розглянуто теорію держави та права як науку, розкрито її місце та роль у системі суспільних та юридичних наук. З'ясовано походження, визначено сутність і типи держави. Проаналізовано її форми, функції та механізм. Наведено політичні, правові та соціальні властивості сучасної держави. Викладено філософські, теоретичні та методологічні засади праворозуміння, розкрито сутність та основні характеристики принципів права. Розглянуто основні проблеми визначення сутності та змісту джерел права, актуальні проблеми юридичної діяльності та законодавчий процес як її сферу. Висвітлено актуальні проблеми правового виховання, забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х001.31

Рубрики:

Форми державного правління

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено адміністративно-правові засади доступу громадян до публічної інформації (ПІ). Визначено історичні етапи становлення та розвитку правових засобів забезпечення доступу громадян до ПІ. З'ясовано стан правового регулювання та міжнародно-правові стандарти доступу громадян до ПІ. Здійснено аналіз стану та розроблено перспективи розвитку права громадян на доступ до ПІ. Визначено особливості застосування правових засобів у доступі громадян до ПІ в сфері діяльності органів державної влади. Досліджено порядок та особливості застосування заходів юридичної відповідальності за порушення права на доступ громадян до інформації органів державної влади. Розкрито шляхи вдосконалення практики організаційно-правового забезпечення доступу громадян до ПІ в Україні. Розроблено пріоритетні напрями державної інформаційної політики у сфері забезпечення доступу до ПІ та визначено шляхи організаційно-правового удосконалення доступу громадян до ПІ.

Розроблено перспективний напрям у теорії конституційного права - природа, сутність і зміст теорії народного представництва в Україні. Висвітлено методологічну базу наукового дослідження народного представництва, рівень розроблення проблеми, сучасні підходи та визначення поняття. Народне представництво розглянуто як інститут конституційного права, предметом якого є суспільні відносини, що склалися у сфері формування, функціонування, припинення повноважень і відповідальності представницьких органів публічної влади. З'ясовано його структурно-функціональну характеристику, проаналізовано особливості діяльності та відповідальності представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні. Запропоновано бачення конституційно-правової природи народного представництва. Розглянуто народне представництво як політичний і правовий інститут, необхідна складова народовладдя та зроблено висновок про зростання ролі народного представництва для легітимації демократичних форм правління, зацікавленості в участі народу в здійсненні влади.