Освещены актуальные вопросы, возникающие в процессе деятельности органов предварительного расследования. Приведены вытекающие из содержания Конституции Украины принципиальные положения досудебного уголовного процесса. Рассмотрен порядок возбуждения уголовного дела и предварительного расследования. Освещены новейшие образцы криминалистической техники и практические аспекты их применения. Исследованы процессуальные способы и тактические приемы производства следственных действий, особенности назначения различных видов экспертиз. Изложены основанные на достижениях современной юридической науки конкретные рекомендации по применению уголовно-процессуального законодательства, ведомственных нормативных документов, актов толкования действующего законодательства. Отображена система процессуальных гарантий, обеспечивающих надлежащую реализацию конституционных прав и свобод личности, вовлеченной в судопроизводство.

Розглянуто питання систематизації матеріалів закінченого слідства у кримінальній справі. Висвітлено процесуальний порядок ознайомлення потерпілого, цивільного позивача та відповідача, їх представників, обвинуваченого та його захисника з кримінальною справою, яка направляється до судового розгляду. Наведено вимоги до форми та змісту обвинувального висновку у кримінальній справі.

Рассмотрены вопросы систематизации материалов законченного следствия в уголовном деле. Освещен процессуальный порядок ознакомления потерпевшего, гражданского истца и ответчика, их представителей, обвиняемого и его защитника с уголовным делом, которое направляется на судебное рассмотрение. Приведены требования, предъявляемые к форме и содержанию обвинительного приговора в уголовном деле.

Висвітлено нормотворчу та практичну діяльність ЮНЕСКО у сфері збереження культурної спадщини. Розкрито сутність Конвенцій ЮНЕСКО та стан виконання Україною міжнародно-правових зобов'язань щодо ратифікованих нею нормативних актів з охорони культурного надбання. Описано наукові концепції визначення культурної спадщини. Розглянуто особливості збереження нематеріальної, нерухомої, підводної культурної спадщини людства. Наведено інформацію про правові заходи ЮНЕСКО у боротьбі з незаконним обігом культурних цінностей, зокрема, їх викраденням і незаконним вивозом. Наведено історичний огляд правової регламентації захисту культурних цінностей і об'єктів під час війни та збройних конфліктів.

Освещены нормотворческая и практическая деятельность ЮНЕСКО в сфере сохранения культурного наследия. Раскрыты сущность Конвенций ЮНЕСКО и состояние исполнения Украиной международно-правовых обязательств, касающихся ратифицированных ею нормативных актов по охране культурного достояния. Описаны научные концепции определения культурного наследия. Рассмотрены особенности сохранения нематериального, недвижимого, подводного культурного наследия человечества. Приведена информация о правовых мерах ЮНЕСКО в борьбе с незаконным оборотом культурных ценностей, в частности, их хищением и незаконным вывозом. Приведен исторический обзор правовой регламентации защиты культурных ценностей и объектов во время войны и вооруженных конфликтов.

Проанализировано современное состояние и перспективы развития борьбы с международной преступностью, определены новые методы и методики преподавания дисциплин, дающие знания и практические навыки в данной сфере. Исследован процесс формирования научных школ в сфере налоговедения, приведена криминалистическая характеристика преступной деятельности с использованием возможностей фиктивных субъектов предпринимательства. Рассмотрена проблема установления ответственности за нарушение законодательства об охране культурного наследия. Показано место правоохранительных органов в борьбе с транснациональной организованной преступностью. Раскрыты причины низкой эффективности и определены перспективы совершенствования сотрудничества государств в борьбе с международным терроризмом. Проанализированы современные тенденции преступности в сфере экономики. Представлены международные стандарты исполнения наказаний и освещен процессуальный аспект сотрудничества правоохранительных органов различных государств в борьбе с преступностью.

Розглянуто систему правової охорони культурної спадщини в Україні. Визначено поняття культурної спадщини та систему органів державної влади у сфері її охорони. Висвітлено проблеми формування ефективного обліку культурного надбання, регулювання охорони об'єктів культурної спадщини, які перебувають у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Акцентовано увагу на питаннях створення порядку перебування пам'яток у приватній власності громадян і юридичної відповідальності за правопорушення проти культурної спадщини.

Рассмотрена система правовой охраны культурного наследия в Украине. Определены понятие культурного наследия и система органов государственной власти в сфере ее охраны. Освещены проблемы формирования эффективного учета культурного достояния, регулирования охраны объектов культурного наследия, находящихся в Списке всемирного наследия ЮНЕСКО. Акцентировано внимание на вопросах создания порядка пребывания памяток в частной собственности граждан и юридической ответственности за правонарушения против культурного наследия.

Проаналізовано адміністративно-правові аспекти діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини. Розкрито сутність поняття культурної спадщини згідно з міжнародним і національним законодавством. Запропоновано доповнити чинний Закон України "Про охорону культурної спадщини" рухомими об'єктами культурної спадщини (предметами та документами історичної та культурної цінності). Висвітлено правові засади діяльності органів охорони культурної спадщини та інших правоохоронних органів, а також форми взаємодії з ними. Визначено напрями діяльності, форми та методи ОВС України у сфері захисту культурної спадщини. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинних законів і підзаконних актів, присвячених охороні культурної спадщини. Запропоновано прийняти окремі інструкції, спрямовані на підвищення ефективності діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини.

Висвітлено правові та організаційні аспекти управління слідчими підрозділами органів внутрішніх справ України за умов реформування правоохоронних органів і проведення судової реформи. Проаналізовано правові положення, які обумовлюють організаційні аспекти управління слідчими підрозділами. Розглянуто проблеми вдосконалення діяльності слідчих підрозділів, зокрема, наукової роботи слідчого, використання комп'ютерних технологій і сучасних науково-технічних засобів, утворення та діяльності слідчих і слідчо-оперативних груп, відповідальності слідчого за результати своєї діяльності.

Висвітлено проблеми систематизації матеріалів кримінальної справи. Наведено рекомендації щодо складання підсумкових документів досудового розслідування, зокрема, обвинувального висновку, постанови про закриття кримінальної справи та постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Розглянуто організаційні, процесуальні і тактичні аспекти початкового етапу розслідування злочинів проти культурної спадщини. Наведено характеристику даної категорії злочинів. Розкрито особливості початкового етапу розслідування контрабанди та злочинів, вчинених у культових закладах і приватних помешканнях. Охарактеризовано заходи безпеки під час проведення огляду небезпечних місць події на об'єктах знаходження або зберігання культурних цінностей. Подано інформацію про особливості проведення обшуку, виїмки, впізнання й огляду предметів, відтворення обстановки та обставин події, а також допиту потерпілих, свідків, підозрюваних, обвинувачених. Увагу приділено питанням міжнародного співробітництва та надання правової допомоги у розкритті та розслідуванні злочинів у сфері посягань на культурну спадщину.

Розглянуто питання відповідальності за порушення законів і звичаїв війни відповідно до міжнародно-правових документів, а також діяльність Міжнародного кримінального суду.

Розглянуто питання міжнародно-правової регламентації захисту навколишнього природного середовища у міжнародному гуманітарному праві. Проаналізовано низку міжнародно-правових актів, норми яких спрямовані на запобігання, обмеження і усунення шкоди навколишньому середовищу під час збройних конфліктів. Увагу приділено Конвенції про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1976 р.