Розглянуто питання диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності, співвідношення обставин, що обтяжують покарання з кваліфікуючими обставинами, впливу останніх на побудову кримінально-правових санкцій.

Исследованы вопросы дифференциации и индивидуализации уголовной ответственности, соотношение обстоятельств, отягчающих наказание с квалифицирующими обстоятельствами, влияния последних на построение уголовно-правовых санкций.

Questions of differentiation and an individualization of the criminal liability, a parity of the circumstances aggravating punishment with qualifying circumstances, influences of the last on construction of criminal-legal sanctions are investigated.

Проведено системне наукове дослідження проблеми звільнення від відбування покарання з випробуванням. З'ясовано сутність даного виду кримінально-правового впливу на засуджених і підстави його застосування. Обгрунтовано необхідність, можливість і доцільність створення самостійного інституту Загальної частини кримінального права "Пробація", під яким слід розуміти систему випробування, що застосовується судом до осіб, які можуть виправитися без відбування призначеного основного покарання. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного кримінального законодавства.

Здійснено комплексне дослідження на монографічному рівні криміналістичної характеристики екологічних злочинів і основних положень їх розслідування. Визначено чотири групи екологічних злочинів, а саме: злочинів, скоєних шляхом незаконного корисливого вилучення природних ресурсів; забруднення об'єктів природи; шляхом знищення, пошкодження природних об'єктів; порушення встановлених правил екологічної безпеки. Вивчено й узагальнено способи вилучення об'єктів тваринного, рослинного світу, корисних копалин; способи забруднення атмосферного повітря, водних об'єктів, земель та знищення (пошкодження) лісових масивів, рибних запасів, територій, взятих під охорону держави; способи порушення встановлених правил екологічної безпеки. Наведено криміналістичну характеристику екологічних злочинів і з'ясовано її елементи. Розроблено основні положення методики розслідування екологічних злочинів.

Розглянуто питання тактики окремих видів огляду, обшуку, допиту, пред'явлення для впізнання та відтворення обстановки й обставин події. Детально описано особливості огляду місць події за навності трупа, дорожньо-транспортної пригоди, заподіяння шкоди навколишньому середовищу, пожежі, комп'ютерної техніки, комп'ютерних мереж та електронних носіїв інформації. Наведено тактичні правила та прийоми обшуку та повторного обшуку, особливості використання науково-технічних засобів у ході обшуку. Охарактеризовано прийоми та комбінації допиту, особливості розпізнавання невербальних ознак неправди під час допиту та очної ставки. Висвітлено питання організаційно-тактичного забезпечення пред'явлення для впізнання особи за функціональними ознаками, тактичні правила та прийоми пред'явлення для впізнання в ситуації позавізуального спостереження особи, яку впізнають. Значну увагу приділено питанням тактики слідчого експерименту за різних типів ситуацій. Особливості тактики слідчих дій висвітлено з урахуванням ситуацій, що виникають під час їх проведення, а також у залежності від видів злочинів.

Висвітлено питання конструювання кримінально-правових санкцій (КПС), сучасні тенденції розвитку кримінального права (КП) з урахуванням аксіологічного аспекту під час встановлення КПС. Особливу увагу приділено теоретичному аналізу принципів та правил встановлення санкцій у КП. Розглянуто питання диференціації відповідальності як підгрунтя конструювання КПС, визначено її відмінність від індивідуалізації.

Надано пояснення щодо особливостей застосування правових норм Закону України й тлумачення його положень та проведено аналіз правозастосовної практики. Вказано останні зміни та доповнення до чинного законодавства країни, нові підходи у регулюванні управлінських відносин та висвітлено проблеми законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. У порівняні із попереднім Законом - новий має суттєві відмінності та нововведення, які мають сприяти створенню та впровадженню дієвих механізмів для запобігання виникненню корупції, усунення причин та умов, які її породжують.

Висвітлено питання історичного розвитку координаційних повноважень прокуратури у сфері протидії злочинності та корупції, теоретико-методологічні основи даної функції прокуратури. Наведено наукові пропозиції щодо вдосконалення організаційних засад координації прокурором діяльності правоохоронних органів з метою забезпечення безпеки особи, суспільства та держави кримінально-правовими засобами.

Встановлено, що до теоретичних засад встановлення санкцій у кримінальному праві належать вчення про санкції у праві, принципи кримінального права, цілі заходів кримінально-правового впливу, диференціація й індивідуалізація відповідальності у кримінальному праві, юридична конструкція як засіб юридичної техніки. Визначено поняття санкцій у кримінальному праві, їх види. Встановлено, що кримінально-правові санкції та заходи кримінально-правового впливу перебувають у діалектичному зв'язку, а тому є взаємообумовленими та взаємозалежними, оскільки, з одного боку, санкції є формою закріплення заходів кримінально-правового впливу, а з іншого - кримінально-правова норма, закріпивши заходи кримінально-правового впливу, розкриває їх зміст. Розкрито сутність принципів кримінального права, окреслено ряд найважливіших з них і визначено вплив цих принципів на кримінально-правові санкції. Досліджено історію розвитку вчення про цілі покарання й їх урахування під час конструювання кримінально-правових санкцій. Обстоюється позиція, що на сучасному рівні розвитку кримінального права неможливо ототожнювати мету покарання, кримінальну відповідальність з цілями застосування заходів кримінально-правового впливу. Дані цілі співвідносяться між собою як загальне й окреме. Доведено необхідність диференціації й індивідуалізації не лише покарання, кримінальної відповідальності, а й інших заходів кримінально-правового впливу. Обгрунтовано, що саме диференціація відповідальності є підгрунтям встановлення кримінально-правових санкцій. Доведено, що юридична конструкція є засобом юридичної техніки встановлення (побудови) кримінально-правових санкцій. Розкрито поняття "побудова санкцій" та фактори, які впливають на їх побудову. Охарактеризовано прийоми та правила юридичної техніки, які застосовуються під час конструювання кримінально-правових санкцій. Сформульовано відповідні пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України.

Викладено правові основи протидії кримінальним правопорушенням, що вчиняються з використанням інформаційних технологій. Надано загальну характеристику зазначених кримінальних провопорушень. Приділено увагу процесуальному керівництву досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, що вчиняються з використанням інформаційних технологій. Розглянуто суб'єкти та заходи протидії таким провопорушенням.

Розкрито проблеми запровадження кримінальних проступків в Україні. Акцентовано увагу на необхідності глибокого аналізу зарубіжного досвіду щодо порушеної проблематики. Проаналізовано законодавство Франції в частині класифікації кримінальних правопорушень.

Висвітлено проблему створення системи ситуаційних центрів сектора безпеки й оборони (СБО) України. Проблема є актуальною, оскільки у разі виникнення загроз загальнодержавного масштабу СБО повинен працювати злагоджено, як єдиний механізм. Наведено перелік органів державної влади, які входять до складу сектора безпеки й оборони України згідно з законом України "Про національну безпеку України". Відмічено роль ситуаційних центрів (СЦ) у системах підтримки прийняття управлінських рішень структурами СБО у разі реагування ними на кризові ситуації. Наголошено на необхідності створення системи СЦ та єдиного інформаційного середовища (ЄІС) для їх роботи. Надано узагальнену структуру системи СЦ на чолі з Головним СЦ. Відмічено, що першочерговим завданням під час створення ЄІС має бути створення метамоделі даних, які входять у ЄІС. Як метамодель даних запропоновано метамодель багатосторонньої програми міжнаціональної взаємодії MIP (Multilateral Interoperability Programme) НАТО, яка відповідає стандарту MIP JC3IEDM (Joint Command, Control and Consultation Information Exchange Data Model - об'єднана модель даних з обміну інформацією для управління, контролю і консультування). Проведено паралель між роботою НАТО з країнами-учасниками та системою СЦ органів державної влади, що входять у СБО, на чолі з Головним СЦ. Надано опис та концептуальну схему метамоделі даних, які можуть бути використані під час побудови ЄІС системи СЦ СБО. Концептуальну схему показано у нотації IDEF1X, яка застосовується для опису структури реляційних баз даних. Аналогічно до MIP запропоновано ввести поняття рівня стандартизації основних структурних елементів метамоделі та правила їх найменування. Наведено приклади. Зроблено висновки про значення та необхідність метамоделі даних під час створення ЄІС СЦ СБО.

Сформовано єдину концепцію принципів спадкування в цивільному праві України. Виявлено гносеологічні й історичні передумови виникнення та розвитку принципів спадкування за законодавством, що діяло на території сучасної України в X - XX ст., та з'ясовано зміст принципів спадкування за цивільним правом сучасної України. Визначено поняття, ознаки та види принципів спадкування в цивільному праві, основний критерій для їх класифікації. Розкрито особливості практичної реалізації галузевих, підгалузевих та інституційних принципів спадкування. Розроблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання в досліджуваній сфері. Розроблено пропозиції щодо зміни Цивільного кодексу України в частині наділення фізичних осіб з 14 років правом відмовлятися від спадщини або відкликати подану заяву щодо прийняття спадщини без згоди батьків, піклувальників; можливості зміни черговості у спадкуванні за законом не тільки шляхом укладення договору про зміну черговості у спадкуванні, а й через подання заяви одним із спадкоємців.

Викладено основні теоретичні положення судової медицини та судової психіатрії, а також практичні рекомендації з використання спеціальних медичних і психіатричних знань під час досудового розслідування. Висвітлено питання судової травматології. Подано інформацію про особливості ушкоджень тупими предметами, ушкодження від пострілу із вогнепальної зброї, види й ознаки трупних явищ і їх значення для виконання завдань розслідування, правила огляду трупа.

Проведено перше комплексне монографічне дослідження в Україні, присвячене аналізу поняття злісності як наскрізного кримінально-правового поняття. Сформульовано поняття «злісність» у вітчизняному кримінальному праві: це умисне стійке спрямування особи на вчинення однорідних за своєю суттю діянь, що окремо не становлять високого рівня суспільної небезпеки і не є злочинними, проте у разі неодноразового (систематичного) їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набуває ознак злочину. Проведено історико-правове дослідження поняття «злісність» у пам’ятках вітчизняного кримінального законодавства, що дозволило виокремити та охарактеризувати дев’ять історичних періодів її генези та регламентації. Констатовано, що «злісність» у кримінальному законодавстві часів СРСР регламентована як оціночна ознака, що могла підлягати розширеному тлумаченню та слугувала дієвим інструментом для необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності широкого кола осіб, залежно від суспільно-політичної ситуації на певний період часу.

Розглянуто проблему обміну інформацією між автоматизованими системами ситуаційних центрів (СЦ) органів державної влади сектора безпеки і оборони (СБО) України. Проблема є надзвичайно актуальною на сьогодні, оскільки при виникненні загроз загальнодержавного масштабу (воєнного втручання, тероризму, надзвичайних ситуацій) СБО повинен працювати як єдиний злагоджений механізм. Тому створення системи СЦ СБО та налагодження обміну інформацією між ними є необхідною умовою для цього. Надано оцінку таким найбільш поширеним типам інтеграції даних у інформаційних системах (ІС), як сховища даних, федералізація даних та сервіс-орієнтований підхід. Як найбільш сучасний підхід до інформаційної взаємодії розрізнених ІС запропонований сервіс-орієнтований підхід. Наголошено, що для обміну даними недоцільно отримувати доступ до інших ІС та самостійно здійснювати пошук там необхідної інформації. Навпаки, пропонується вичленити із предметних областей ІС різних СЦ предметну область (ПрО) обміну даними та визначити необхідні для обміну теми. Далі для кожної теми побудувати тематичне представлення згрупованих, аналітичних дата за типом вітрини дата. Такі представлення стануть джерелом дата для відповідних сервісів у СОА і можуть використовуватися у режимах Публікація/Підписка та Запит/Відповідь. Розглянуто метод і запропоновано алгоритм взаємодії ІС розрізнених СЦ на основі використання онтології ПрО обміну даними та СОА. Як зразок взято сімейство специфікацій з обміну даними MIP4-IES Програми багатосторонньої взаємодії НАТО (МIР). На основі законодавчих документів у сфері реагування на надзвичайні ситуації (НС) побудована онтологія ПрО обміну даними між ІС СЦ при реагуванні на НС. Наведені приклади тем та тематичних представлень, які можуть бути сконструйованими на основі побудованої онтології ПрО обміну даними.

Розглянуто міжнародно-правові, кримінально-правові і кримінальні процесуальні питання відповідальності за вчинення воєнних злочинів, особливості фіксування ходу та результатів їх досудового розслідування. Розкрито напрями та форми взаємодії міжнародних інституцій із правоохоронними органами й органами кримінальної юстиції України під час розслідування воєнних злочинів. Увагу приділено розвитку міжнародної та національної систем забезпечення дотримання законів і звичаїв війни: генеза нормативного змісту воєнних злочинів; розвиток національних кримінально-правових засобів запобігання воєнним злочинам; особливості імплементації норм міжнародного гуманітарного права в кримінальне законодавство зарубіжних країн. Розглянуто кримінально-правову модель воєнних злочинів за законодавством України: об’єктивні ознаки воєнних злочинів; суб’єктивні ознаки воєнних злочинів; критерії відмежування воєнних злочинів від суміжних складів кримінальних правопорушень; заходи кримінально-правового впливу за порушення законів і звичаїв війни. Зазначено міжнародні інституції з розслідування воєнних злочинів та їхня взаємодія з правоохоронними органами й органами кримінальної юстиції України: становлення та загальна характеристика міжнародної кримінальної юстиції; розслідування та розгляд справ у Міжнародному кримінальному суді як органі міжнародної кримінальної юстиції.

Розглянуто кримінально-правові, кримінальні процесуальні й пов'язані з ними криміналістичні питання кримінально-правової кваліфікації та особливостей досудового розслідування окремих видів злочинів, зокрема, державної зради, шпигунства, диверсії, колабораційної діяльності, порушення законів та звичаїв ведення війни, а також доказування окремих видів злочинів, вчинених у співучасті, застосування заходів забезпечення кримінального провадження тощо. Враховано поточні зміни до чинного кримінального та кримінального процесуального й іншого законодавства України, які стосуються протидії злочинності в умовах ведення війни та воєнного періоду. Розраховано на слухачів, курсантів, студентів, аспірантів для поглибленого вивчення окремих питань кримінального права, кримінального процесу, криміналістики, а також на практичних співробітників слідчих та оперативних підрозділів, прокурорів - для підвищення їх кваліфікації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)8

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: ВА869923 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :