Висвітлено основні положення господарського права (ГП) України у вигляді таблиць. Розглянуто господарські відносини як предмет ГП, ГП як галузь права, правову науку та навчальну дисципліну. Розкрито зміст понять підприємницької діяльності, господарського законодавства, суб'єктів ГП, господарсько-правової відповідальності, господарських товариств, фінансової, аудиторської та біржової діяльності. Запропоновано класифікацію порушень конкурентного законодавства. Увагу приділено адміністративно-господарським санкціям.

Освещены основные положения хозяйственного права (ХП) Украины в виде таблиц. Рассмотрены хозяйственные отношения как предмет ХП, ХП как отрасль права, правовая наука и учебная дисциплина. Раскрыто содержание понятий предпринимательской деятельности, хозяйственного законодательства, субъектов ХП, хозяйственно-правовой ответственности, хозяйственных обществ, финансовой, аудиторской и биржевой деятельности. Предложена классификация нарушений конкурентного законодательства. Внимание уделено административно-хозяйственным санкциям.

Досліджено галузеву приналежність та правову природу конкурентного права як комплексного утворення в системі господарського права України.

Проаналізовано форми судової практики як джерела конкурентного права та відзначено необхідність розмежування понять "судовий прецедент", "аналогічне рішення" та "судове рішення".

Проаналізовано соціальні, економічні та правові цілі державної підтримки та захисту у сфері конкуренції.

Проаналізовано питання удосконалення конкурентного законодавства України. Зроблено висновок про те, що інтеграція норм та принципів права ЄС в конкурентне законодавство України узгоджується із нормами Конституції України та має своїм результатом врахування у національному законодавстві положень acguis communautarire в сфері правил конкуренції ЄС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х830.142-32 + Х839(4Укр)014.2

Рубрики:

Об'єднання підприємців

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З'ясовано обумовленість державної підтримки та захисту конкуренції в Україні. Розглянуто конкурентне законодавство як форму державного регулювання відносин конкуренції в Україні. Наведено механізм правового регулювання відносин конкуренції в Україні. Охарактеризовано громадсько-правову відповідальність як засіб державного регулювання відносин конкуренції в Україні. Досліджено дискусійні питання вини як суб'єктивної умови застосування заходів зазначеної відповідальності у конкуренції. Обгрунтовано методологію встановлення об'єктивних умов виникнення громадсько-правової відповідальності за правопорушення у конкуренції. Вивчено особливості кваліфікації протиправної дії у конкуренції з використанням категорій "торгових" та інших "чесних" звичаїв.

Проаналізовано запропоновані в юридичній та економічній літературі визначення захисних цілей конкурентного законодавства в цілому та сформульовано мету і конкретизовано задачі конкурентного законодавства України.

Запропоновано доктринальні підходи до визначення поняття "сфера конкуренції", "державна підтримка та захист у сфері конкуренції". Досліджено роль держави в процесах забезпечення формування конкурентного середовища як гаранта підтримки та захисту добросовісної конкуренції. Уточнено цільове призначення сучасного конкурентного законодавства України та конкретизовано його завдання. Запропоновано методологічний інструментарій регулювання відносин у сфері конкуренції та теоретичну модель механізму правового регулювання відносин у сфері конкуренції як основної складової механізму державного регулювання в цілому. З'ясовано взаємозв'язок і взаємодію позитивної та негативної господарсько-правової відповідальності у сфері конкуренції та запропоновано широке та вузьке розуміння підстав її виникнення. Доопрацьовано визначення поняття та вдосконалено класифікацію правопорушень у сфері конкуренції. Визначено критерії розмежування заходів захисту та господарсько-правової відповідальності у сфері конкуренції. Конкретизовано умови застосування заходів господарсько-правової відповідальності у сфері конкуренції шляхом їх поділу на обов'язкові та виняткові. Підготовлено обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин конкуренції в Україні.

Здійснено аналіз судової практики розгляду справ, пов'язаних з порушенням встановлених законом обмежень щодо заняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, та надано вирішення певних ключових питань кваліфікації цього виду адміністративного правопорушення.

Проаналізовано історичні аспекти розвитку і сучасні актуальні проблеми інституту оголошення фізичної особи померлою. Розкрито зміст історичного ракурсу дослідження інституту як юридичної конструкції, який показує, що інститут оголошення особи померлою протягом періоду своєї еволюції пов'язується з конструкцією визнання особи безвісно відсутньою. Встановлено, що оголошення фізичної особи померлою є презумпцією. Визначено особливості міжнародно-правової практики використання юридичної конструкції оголошення фізичної особи померлою. Висвітлено вітчизняну цивільно-правову концепцію наслідків оголошення фізичної особи померлою. Досліджено майнові та немайнові наслідки оголошення фізичної особи померлою, зміну її правового статусу та наслідки появи такої особи, яка була оголошена померлою в судовому порядку.

Мета роботи - висвітлення питань значення юридичної науки в житті українського суспільства в умовах сучасних викликів та загроз. Методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, конкретизація, узагальнення. Авторські висновки про необхідність перегляду світоглядної бази наукових досліджень в рамках концепції розвитку юридичної науки. Обговорено недооцінку ролі юридичної науки та відсутність належного обгрунтування державно-управлінських реформ негативно позначились на сучасному стані правотворення та правозастосування.

Досліджено проблеми правового регулювання відповідальності органів державної влади за порушення прав громадян. Зазначено, що у сучасній науці проблема правового регулювання відповідальності органів державної влади на даному етапі розвитку науки достатньо не досліджується. Дана монографія покликана усунути цю прогалину. Підставою для цього є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., Конституція України, а також численні звернення громадян України до Європейського Суду з прав людини та численні рішення цього Суду проти України, що свідчить про неспроможність української держави належним чином гарантувати права своїх громадян.

Мета роботи - аналіз доброчесності як морально-етичної складової діяльності державного службовця, яка визначає межу і формує правомірну модель його поведінки. Методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, конкретизація, узагальнення. Висновки про особливості взаємодії моралі і права як регуляторів поведінки державних службовців та необхідності врахування доброчесності та етика при здійсненні якісної характеристики їх поведінки. Обговорено розв'язання проблеми доброчесності влади через удосконалення інститутів державної служби, законодавчо встановлених етичних регуляторів поведінки державних службовців та стандартів їх доброчесності. Зростання ролі Національного агентства з питань запобігання корупції в інституалізації стандартів доброчесності.

Мета роботи - наукове обгрунтування вибору принципу, яким має керуватися законодавець при виборі типу правового регулювання та удосконаленні механізмів державного контролю за дотриманням обмежень у сфері політичного фінансування, в тому числі регламентації порядку використання коштів державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій в Україні. Методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, конкретизація, узагальнення. Висновки про принципи, які необхідно враховувати як критерій обрання типу правового регулювання відносин у сфері фінансування політичних партій. Обговорено розв'язання проблеми визначення типу правового регулювання відносин у сфері фінансування політичних партій пов'язана із вірним визначенням правової природи політичних партій та законодавчо-встановленими обмеженнями щодо джерел їх фінансування.

Увагу приділено зарубіжному та вітчизняному досвіду вирішення актуальних проблеми забезпечення національної безпеки, оборони й розвідки. Досліджено історичні, правові та політичні аспекти діяльності у сфері забезпечення національної безпеки України та провідних країн світу. Проблеми забезпечення вітчизняної безпеки розкрито з урахуванням набутого досвіду під час протидії військовій агресії Росії та ухваленого нового законодавства України у сфері національної безпеки. Висвітлено засади національної безпеки держави. Охарактеризовано цілі державної політики національної безпеки держави. Досліджено загрози національним інтересам і національній безпеці держави. Висвітлено основні напрями нейтралізації внутрішніх загроз і захисту від зовнішніх загроз національній безпеці. Розглянуто організаційно-технічну модель національної системи кібербезпеки. Досліджено сучасні системи забезпечення національної безпеки.

Представлено навчальний посібник, в якому систематизовано наукові знання з методології управління проектами та програмами в публічній сфері як прогресивного інструментарію забезпечення результативності й ефективності публічного управління на всіх його рівнях. Проаналізовано теоретичні основи проектного менеджменту в публічній сфері, узагальнено особливості розробки та реалізації проектів і програм у публічній сфері та принципи, підходи й інструменти їх адміністрування (у т.ч.: проектів / програм державно-приватного партнерства, державно-цільових, соціальних, територіального розвитку, міжнародної технічної допомоги та ін.), розкрито роль і базові принципи грантрайтингу в публічній сфері. Наголошено, що видання також вміщує глосарій найбільш вживаних термінів у сфері публічного управління на засадах проектного менеджменту.

Подано зразки використання інституціональних теорій і практик для забезпечення ефективної діяльності публічної влади. Розкрито вплив публічної влади на суспільний розвиток. Запропонований матеріал сприятиме системному засвоєнню норм, правил, порядку застосування технологій інституціональних практик у публічному управлінні як інструментальних рушіїв і таких, що стимулюють інституціональний розвиток.