Висвітлено основні етапи історії Української державності від найдавніших часів до сучасності. Проаналізовано державотворчу діяльність українського народу в ході його історичного розвитку. Охарактеризовано державницьку ідею, на яку спиралось українство в боротьбі за створення власної держави, а також її роль у формуванні суспільно-політичної думки в України.

Висвітлено проблеми регулювання розвитку малого підприємництва; запропоновано концепцію розподілу повноважень між органами влади з метою вирішення даного питання; розглянуто модель дерегулювання підприємницької діяльності за напрямами та рівнями управління.

Узагальнено та систематизовано стан наукової розробки філософсько-правового розуміння взаємозв'язку соціуму та права. Розглянуто методологічний інструментарій об'єктивного та всебічного дослідження окресленої проблематики. Досліджено сутність соціуму як основи виникнення та середовища реалізації права. Продемонстровано право як засіб упорядкування соціуму. Здійснено філософсько-правове трактування понять і категорій, пов'язаних із типологією суспільства та права. Виокремлено й обгрунтовано форми вираження права в сучасному соціумі. З'ясовано й узагальнено соціальні аспекти ціннісних характеристик права. Обгрунтовано закономірності впливу моральних чинників на правову свідомість особи та соціуму. Розглянуто правову культуру як результат взаємозв'язку соціуму та права. Розкрито роль взаємозв'язку соціуму та права у вирішенні глобалізаційних проблем.

Мета дослідження - показати, що відновлення незалежності України в 1991 р. - не випадковість, історичний парадокс чи аномалія, а закономірність історичного процесу. Методологія спирається на принципи історизму, системності, науковості. Застосовано загальнонаукові, спеціальні та міждисциплінарні прийоми наукового пізнання, а також теоретичні напрацювання провідних фахівців з історії України XX ст. й суміжних дисциплін. На основі нових і по-новому прочитаних відомих історичних та історіографічних джерел доведено незворотність соціально-культурних, економічних, політичних змін, які відбувалися в Україні та загалом у СРСР, упродовж другої половини XX ст. Висновки: у другій половині XX ст. радянська система прискореними темпами вичерпувала свій ресурс, потенціал та саморуйнувпася. Тотальна уніфікація та монополізація, як характерні її риси, суперечили принципу багатоманітності, що завжди є умовою саморозвитку. Найвиразнішими ознаками системи були неконкурентоспроможна мілітаризована економіка, нераціональне використання людських і природних багатств, витратні й неефективні методи управління, масові порушення прав, основоположних свобод людини. Антигуманні та протиправні засоби досягнення стратегічних цілей коменістичного режиму, невирішеність національного питання робили неминучим його зміну.

Розглянуто сучасні тенденції розвитку та реформування публічного управління. Здійснено аналіз інституціоналізації механізмів публічного управління у контексті вирішення назрілих завдань у різних сферах суспільної життєдіяльності. Розглянуто теоретичні та прикладні аспекти публічного управління розвитком регіонів і територіальних громад. Розкрито механізми менеджменту в умовах динамічних трансформацій середовища сучасних організацій. Проаналізовано сучасні технології управління людськими ресурсами на макро-, мезо- та мікрорівнях і визначено підходи до їх удосконалення.