Розглянуто різні аспекти управлінської діяльності в державній службі, проблеми вдосконалення системи державного управління, оптимізації управління державною службою. Обгрунтовано рішення щодо побудови ефективної системи управління економікою, поліпшення системи управління в сфері екологічної безпеки, упорядкування завдань і повноважень центральних органів виконавчої влади. Висвітлено стан, перспективи, розвиток системи підготовки фахівців для державної служби, особливості впровадження програм підвищення кваліфікації. Викладено практичні аспекти застосування методів аналізу та синтезу з метою вибору оптимальних рішень, формування моделей розвитку адміністративно-територіальних одиниць та критеріїв ефективної діяльності органів виконавчої влади. Запропоновано рекомендації щодо розробки інформаційних сторінок (елементу системи моніторингу) та організації внутрішнього державного контролю як фактора запобігання умовам корупції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)07 + Х839(4УКР)11

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Рассмотрена история возникновения и развития рабовладельческого государства и права Древнего Востока, Древней Греции и Древнего Рима, феодального государства и права Германии, Англии, Франции и России. Уделено внимание развитию государства и права стран Западной Европы, США и России в новое время (XVII - начало XX вв.). Дана информация о Декларации прав человека и гражданина Франции 1789-го г., Кодексе Наполеона, Германском Гражданском Уложении. Освещены проблемы кризисных периодов (революций) в развитии государств, а также процессы реформирования государства и права.

Доведено, що урахування кращих напрацювань зарубіжних громадських лікарських організацій призведе до більш ефективної організації роботи українських професійних лікарських об'єднань, їх взаємодії з органами державного управління, що в результаті сприятиме ефективності функціонування галузі охорони здоров'я України. Визначено основні напрями оптимізації впливу громадських лікарських організацій на діяльність галузі охорони здоров'я й її реформування. Висвітлено шляхи подальших наукових досліджень проблеми участі громадських лікарських організацій у процесі формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я, зокрема, розглянуто питання розширення повноважень громадських лікарських організацій щодо виконання деяких функцій органів управління охороною здоров'я (ведення реєстру лікарів, здійснення їх атестацій та проведення підвищення кваліфікації), діяльність регіональних громадських лікарських організацій та їх взаємодію з органами місцевого самоврядування. На підставі результаті дослідження, з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду надано рекомендації органам державної влади, громадським лікарським організаціям, іншим організаціям, діяльність яких пов'язана з питанням охорони здоров'я.

Здійснено комплексний аналіз правового статусу установ. Головну увагу приділено визначенню поняття "правовий статус установ" та характеристиці його складових компонентів. Розкрито суть і зміст поняття правового статусу установ, наведено ознаки, що характеризують їх як юридичних осіб, непідприємницькі організації, організаційно-правову форму юридичної особи. Установлено місце установ серед учасників цивільних правовідносин. Висвітлено зміст основних складових правового статусу установ, а саме: їх правоздатності та дієздатності, правового режиму майна та їх цивільно-правової відповідальності за власними зобов'язаннями. На підставі аналізу юридичної літератури та інших правових актів, матеріалів судової практики сформульовано конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного цивільного законодавства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х891.9(4УКР)1-23

Рубрики:

Судоустрій окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено онтологічні підходи до видової характеристики виборчих спорів, що виникають у виборчому процесі на виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів.

Обгрунтовано право грошового обігу як підгалузь фінансового права. Визначено структуру права грошового обігу.

Вивчено стан наукових досліджень фінансово-правового регулювання грошового обігу. Виокремлено правові ознаки грошей. Досліджено грошовий обіг як категорію фінансового права. Визначено місце грошового обігу як підгалузі в системі фінансового права України. Охарактеризовано засоби та методи регулювання грошового обігу. Доведено необхідність закріплення організаційно-правової форми Національного банку України як установи. Проаналізовано повноваження зазначеного банку в сфері регулювання готівковим, безготівковим та валютним обігом. Запропоновано зміни до Закону України "Про Національний банк України", Цивільного кодексу України, Постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 р. № 210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою", Кодексу України про адміністративні правопорушення, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю в Україні".

У жовтні 2013 р. Верховною Радою України було прийнято Закон № 663-VII "Про засади функціонування ринку електричної енергії в Україні" (далі Закон), яким в країні запроваджуються нова модель ринку електроенергії, що одержала назву моделі ринку двосторонніх договорів та балансуючого ринку. Але наявність фундаментального протиріччя між фізико-технічними особливостями функціонування об'єднаних енергосистем, в яких всі елементи працюють в межах єдиного технологічного процесу, що потребує централізованого планування розвитку та функціонування електроенергетики, та ринковими підходами до регулювання роботи ОЕС, коли конкуренція між окремими суб'єктами господарювання на ринку електроенергії має бути рушійною силою його ефективного розвитку та функціонування, зумовлює принципову неможливість створення ефективної моделі ринкового регулювання діяльності в електроенергетиці. Це ставить розробників відповідної нормативно-правової бази державного регулювання діяльності в цій галузі у складне становище через необхідність одночасно забезпечити реалізацію принципів ринкової конкуренції між суб'єктами господарювання і надійність електропостачання та роботи ОЕС. Виконано аналіз положень Закону, який дозволив визначити низку важливих проблем його реалізації, головною з яких є те, що запровадження нової моделі ринку буде зумовлювати зростання цін на електроенергію. Це зумовлено необхідністю значних додаткових витрат на запровадження та забезпечення функціонування нової моделі ринку, появою по суті штрафів за відхилення від заявлених обсягів споживання та виробництва електроенергії, що приведе до додаткових платежів споживачів і до збитків генерації, які вона зможе покрити лише внаслідок зростання цін, тощо. Показано, що в Законі існує ціла низка положень, якими забезпечується можливість фактично повної заміни конкурентних ринкових механізмів використанням адміністративних методів формування структури генеруючих потужностей та регулювання їх роботи. Тому впровадження нової моделі ринку електроенергії принесе величезні збитки економіці країни та ще більше понизить рівень життя населення, не дасть жодних позитивних наслідків від її впровадження.

Комплексно досліджено теоретико-правові основи офшорних механізмів (ОМ). Здійснено класифікацію офшорних юрисдикцій та досліджено історію їх виникнення та поняття. Детально проаналізовано поняття, функціонування, організаційно-правові форми та статус офшорних компаній. Запропоновано шляхи вдосконалення фінансово-правового регулювання ОМ в Україні та окреслено тенденції та перспективи міжнародно-правового регулювання ОМ. З метою повернення капіталів офшорних компаній та спрямування цих грошей на розвиток економіки України наголошено на необхідності прийняття Закону України "Про легалізацію капіталів". Обгрунтовано доцільність створення на території анексованого Криму офшорної юрисдикції.

Раскрыты основы договорного регулирования международных экономических отношений. Освещены вопросы международной купли-продажи товаров. Рассмотрены договоры международной перевозки и связанные с ними отношения. Дана общая характеристика инвестиционных отношений в современном международном коммерческом обороте. Внимание уделено договорам международного подряда и связанным с ними отношениям. Раскрыта сущность агентских и дистрибьюторских отношений. Рассмотрены международные коммерческие сделки с правами на объекты интеллектуальной собственности.

Обгрунтовано, що склад спадщини виступає у вигляді єдності його складових елементів, зокрема прав і обов'язків, у тому числі і в порушеному стані. Охарактеризовано у загальному вигляді права і обов'язки спадкодавця, які не входять до складу спадщини. Доведено необхідність розширювального тлумачення переліку зазначених прав і обов'язків. Зокрема обгрунтовано, що нагороди та права на них, а так само і права, що випливають із факту нагородження, не можуть входити до складу спадщини. Визначено найбільш важливі з позицій цивільного обороту об'єкти у складі спадщини - земельні ділянки, будинки, квартири, інше нерухоме майно, транспортні засоби, грошові виплати та проаналізовано особливості їх спадкування. Висвітлено особливості спадкування земельних ділянок з урахуванням змісту та виду суб'єктивних прав на них, приписів законодавства, що діяли на момент виникнення цих прав. Проаналізовано специфіку спадкового правонаступництва прав на отримання заробітної плати, пенсій, аліментів та інших соціальних виплат у розрізі суб'єктів та процедури отримання цих виплат, інших обставин. Вказано на специфічні риси спадкування права на вклад у банку (іншій фінансовій установі), з урахуванням наявності заповідального розпорядження, у зв'язку з чим окреслено обмеження змісту заповідального розпорядження у плані неможливості включення до нього встановлення сервітуту, заповідальної відмови та заповідального покладення, які можуть бути запроваджені виключно заповітом. Проаналізовано механізм оформлення права щодо спадщини та вказано на його недоліки практичного характеру і шляхи удосконалення механізму. Запропоновано запровадження нотаріального свідоцтва про перехід до спадкоємця обов'язків спадкодавця, у якому ці обов'язки мають бути перелічені.

Досліджено питання цивільного захисту в концептуальних документах розвитку системи забезпечення національної безпеки України, які прийнято на сучасному етапі розвитку держави.

Розглянуто Національний банк України як суб'єкт фінансово-правового регулювання грошового обігу в Україні. На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, наукових джерел, узагальнення правозастосовної практики розкрито проблеми та розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері фінансово-правового регулювання Національним банком України грошового обігу. Проаналізовано стан наукових досліджень Національного банку України як суб'єкта фінансово-правового регулювання грошовим обігом. Обгрунтовано грошовий обіг як категорію фінансового права. Визначено місце грошового обігу в системі фінансового права та охарактеризовано правовий статус Національного банку України як суб'єкта реалізації грошово-кредитної політики.

Досліджено організаційно-правовий механізм державного регулювання системи банківського нагляду (БН) в Україні за умов трансформації національної банківської системи на шляху до євроінтеграції. Розглянуто процес здійснення БН на основі оцінювання ризиків і зауважено на необхідності приведення існуючих підходів до управління банківськими ризиками згідно з установленими міжнародними стандартами. Обгрунтовано комплексний механізм державного регулювання системи БН в Україні, що має забезпечити досягнення цілей БН і сприятиме підвищенню його ефективності. Надано рекомендації щодо покращення показників ефективності БН. Побудовано модель організаційно-правового механізму державного регулювання системи БН в Україні, що поєднує комплексний підхід до взаємовідносин держави та банківської системи, які виникають у сфері організації та функціонування системи БН з урахуванням перспектив розвитку України та міжнародного досвіду.

У 2018 - 2019 рр. ученими Науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на замовлення Міністерства оборони України проведено дослідження публічно-контентних негативів у сучасних динаміках різноформатних гібридних агресій. За його результатами розроблено пропозиції щодо вдосконалення реалізації державної інформаційної політики військового відомства. Конкретизовано заходи стосовно підвищення дієвості інформаційно-медійних структур Збройних Сил України, забезпечення проведення випереджальних заходів протидії негативному комунікаційно-контентному впливу з боку агресора на особовий склад. Опрацьовано підходи до формування системи соціолінгвістичного діагностування особового складу. Розглянуто проблематику комунікаційно-контентної безпеки держави, яка через новітні технологічні рішення та підходи захищає національну свідомість від агресивних впливів із боку технологічних пропагандистських центрів Кремля, нейтралізує їх і створює "антидот" інформаційним загрозам ворога.

Розглянуто сучасний етап світового економічного та соціального розвитку, що характеризується процесами цифровізації, впливаючи на сферу публічних фінансів і вимагаючи модернізації шляхів вдосконалення правового регулювання, адекватного цифровій економіці. Висвітлено авторське бачення вирішення найактуальніших проблем правового регулювання фінансових відносин в умовах цифрової трансформації. Розглянуто питання правового регулювання бюджетних і податкових відносин в умовах цифрової трансформації, правових засобів захисту публічних інтересів від агресивного податкового планування в епоху цифрової економіки, правового регулювання місцевих бюджетів в умовах децентралізації, забезпечення єдності судової практики розгляду податкових спорів у призмі реалізації принципу юридичної визначеності. Проаналізовано актуальну практику вирішення податкових спорів.

Досягнення значних результатів у сфері взаємодії публічного управління та громадянського суспільства, як правило, залежить від існування та функціонування взаємодії державних та недержавних установ та організацій. Така взаємодія має бути побудована за наявності сприятливих умов у різних сферах діяльності держави і політикою, прецедентами, різними процедурами. Також, така взаємодія має грунтуватись одночасно і на підтримці культурних цінностей. Тобто норми, компетенція, статус має надавати легітимність та визнання цим установам та організаціям. Таким чином, буде надаватись можливість людям та спільнотам проявляти ініціативу та здійснювати незалежні дії, користуватись повною мірою своїми правами та свободами, здійснювати самовизначення та підтримувати індивідуальну та групову ідентичність. На підтвердження думки щодо активної взаємодії держави та органів її управління з інститутом громадянського суспільства говорить навіть факт наявності терміну "громадянське суспільство" у законодавстві України. Наприклад, указ Президента України від 26.02.2016 р. "Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 - 2020 рр.". Це наглядний приклад того, що держава зацікавлена у розвитку громадянського суспільства та підвищенні ефективності його існування. Відповідно, даним указом затверджується Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 - 2020 рр. і утворився консультативно-дорадчий орган при Президентові України - Координаційна рада сприяння розвитку громадянського суспільства. Прийняття та затвердження Стратегії було зумовлено необхідністю створення державою сприятливих умов для розвитку громадянського суспільства, різноманітних форм демократії участі, налагодження ефективної взаємодії громадськості з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Вперше у вітчизняній науці комплексно досліджено питання господарсько-правових санкцій за порушення зобов’язань у сфері капітального будівництва. Розроблено та обґрунтовано нові теоретичні положення стосовно господарсько-правових санкцій за порушення зобов’язань у сфері капітального будівництва, а також підготовлено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання цих санкцій, з метою оптимізації їх застосування. Запропоновано класифікувати адміністративно-господарські санкції у сфері капітального будівництва за такими критеріями: залежно від суб’єкта, до якого застосовуються адміністративно-господарські санкції; залежно від безпосереднього об’єкта господарського правопорушення; залежно від напряму впливу господарсько-правових санкцій.