Висвітлено проблеми регулювання розвитку малого підприємництва; запропоновано концепцію розподілу повноважень між органами влади з метою вирішення даного питання; розглянуто модель дерегулювання підприємницької діяльності за напрямами та рівнями управління.

Розглянуто проблеми поняття, юридичної природи, ознак, елементів і видів групового позову в цивільному процесі України. Визначено місце групового позову в системі інших масових позовів. За результатами проведеного дослідження встановлено співвідношення права на пред'явлення групового позову та права на груповий позов. Визначено особливості цивільного процесуального статусу осіб, які беруть участь у цивільних справах за груповим позовом, а також специфіку процесуальної форми доказів і доказування в таких справах. Виокремлено процесуальні особливості відкриття провадження у справі за груповим позовом, провадження у справі за груповим позовом до судового розгляду, а також судового розгляду зазначеної категорії цивільних справ. На підставі аналізу наукової доктрини та чинного цивільного процесуального законодавства України внесено пропозиції щодо вдосконалення окремих правових норм.

Узагальнено та систематизовано стан наукової розробки філософсько-правового розуміння взаємозв'язку соціуму та права. Розглянуто методологічний інструментарій об'єктивного та всебічного дослідження окресленої проблематики. Досліджено сутність соціуму як основи виникнення та середовища реалізації права. Продемонстровано право як засіб упорядкування соціуму. Здійснено філософсько-правове трактування понять і категорій, пов'язаних із типологією суспільства та права. Виокремлено й обгрунтовано форми вираження права в сучасному соціумі. З'ясовано й узагальнено соціальні аспекти ціннісних характеристик права. Обгрунтовано закономірності впливу моральних чинників на правову свідомість особи та соціуму. Розглянуто правову культуру як результат взаємозв'язку соціуму та права. Розкрито роль взаємозв'язку соціуму та права у вирішенні глобалізаційних проблем.

Визначено, що у широкому сенсі соціальне партнерство розуміється як специфічний тип суспільних відносин між соціальними групами, верствами, класами, спільнотами і владними структурами. Зазначено, що мета міжсекторного соціального партнерства - синергетичний ефект як результат взаємодії самостійних, незалежних суб'єктів, щоб скооперуватися для розв'язання спільних завдань. Це результат, якого неможливо досягти поза партнерством, що передбачає об'єднання ресурсів держави, комерційного сектора і громадськості. Обгрунтовано необхідність артикуляції інтересів сторін, що передбачає низку етапів: встановлення інтересів кожного з можливих партнерів.

Обгрунтувано теоретичні та методологічні засади, розроблено науково-практичні рекомендації з удосконалення механізмів державного регулювання надання медичних послуг населенню в Україні. Уточнено сутність та моделі надання медичних послуг. Визначено підхід щодо державного регулювання надання медичних послуг належної якості та доступності, інструментарій синтезування моделей державного регулювання надання медичних послуг в Україні. Удосконалено механізм формування інтегрованих операторів на ринку надання медичних послуг. Запропоновано підхід щодо оцінювання вартості державних медичних послуг в Україні. Розглянуто механізм державного гарантування надання медичних послуг за умов обмежених фінансових ресурсів. Розвинуто підхід щодо формування системи підвищення ефективності та якості надання медичних послуг в Україні. Досліджено зміст системи охорони здоров'я в Україні. Наведено особливості регулювання діяльності у сфері охорони здоров'я. Визначено складові державного впливу на формування політичної та адміністративної еліти для системи охорони здоров'я України.

Розроблено теоретичні основи взаємовідносин держави та громадськості. Обгрунтовано функціонально-організаційні засади взаємовідносин і взаємодії з громадськістю в системі публічного управління. Розвинено міжсекторні взаємовідносини і взаємодії з громадськістю в системі державного управління. Досліджено потенціал інститутів громадянського суспільства в системі державного управління. Запропоновано стратегічні напрями розвитку соціального партнерства в системі державного управління. Розроблено напрями вдосконалення взаємодії органів влади і громадських об'єднань в системі державного управління.

Обгрунтовано теоретико-методичні засади та практичні пропозиції з удосконалення механізмів організації державного контролю (ДК) в Україні. Систематизовано та конкретизовано понятійно-категоріальний апарат сутності механізмів організації ДК. Досліджено історичні передумови, етапи формування інструментів реалізації механізмів організації ДК. Узагальнено основні зарубіжні підходи стосовно механізмів організації ДК в контексті адаптації їх до українських реалій. Здійснено оцінювання законодавчих і нормативно-правових механізмів організації ДК. Оцінено дієвість та ефективність методологічних основ організації національної системи ДК. Висвітлено особливості інституційного забезпечення системи ДК в Україні. Наведено рекомендації щодо раціоналізації й оптимізації механізмів здійснення: державного фінансового контролю; податкового та митного ДК; валютного та міграційного ДК в умовах економічного реформування України.

Здійснено дослідження теоретико-правових основ адміністративно-правового регулювання відносин у сфері електроенергетики в умовах євроінтеграції України. Проаналізовано механізм адміністративно-правового регулювання відносин у зазначеній сфері. Встановлено завдання, функції, принципи та гарантії адміністративно-правового регулювання відносин у сфері електроенергетики в умовах євроінтеграції України. Виділено теоретико-практичні проблеми адміністративно-правового регулювання відносин у сфері електроенергетики за таких умов. Приділено увагу концептуальним засадам удосконалення адміністративно-правового регулювання відносин у сфері електроенергетики в умовах євроінтеграції України.