Досліджено сучасні підходи щодо інтерпретації професійної культури, на підставі яких визначено її сутність, зміст, структуру, функціональне виявлення та теоретичні засади формування даної якості у працівників ОВС. Здійснено аналіз сукупності педагогічних умов цілісного розвитку професійних якостей та характеристик правоохоронців. Визначено закономірності, методи та прийоми оптимізації процесу неперервної професійної підготовки та теоретичні засади, зміст та особливості соціалізації у професійному соціокультурному середовищі у контексті формування професійної культури працівників ОВС, обгрунтовано показники, критерії та рівні її сформованості. Розроблено й успішно апробовано експериментальну програму цілеспрямованого формування професійної культури правоохоронців у процесі службової підготовки.

Комплексно досліджено кримінальну відповідальності за порушення обов'язків щодо зберігання чи охорони майна (ст. 197 КК України). Значну увагу приділено кримінально-правовому аналізу структури складу злочину, його елементам (об'єкту й об'єктивній стороні, суб'єктивній стороні та суб'єкту). Розглянуто історичні, нормативно-правові та кримінологічні групи факторів, які в сукупності доводять соціальну обумовленість існування досліджуваного злочину. Проаналізовано проблемні питання кваліфікації, наведено підстави відмежування відповідного злочину від суміжних з ним. Запропоновано нову назву та редакцію ст. 197 КК.

Проаналізовано якість освіти як соціальне явище, встановлюється її вплив на виробництво, бізнес, суспільство і людину; підкреслюється необхідність залучення до її підвищення суспільство і бізнес; виокремлюється три напрями, які безпосередньо залежать від якості вищої освіти: освіта - наука - інновації; подається вітчизняна система забезпечення якості вищої освіти, що затверджена на законодавчому рівні; висвітлено механізми її забезпечення; місце, роль і механізми дії Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти; підкреслено необхідність здійснення комплексного підходу до оцінки якості вищої ocвіти, а саме розглядати її в двох аспектах: як зовнішній аспект: якість результату освітнього процесу - відповідність рівня підготовки випускників попиту роботодавців (вимогам стандартів); так і як внутрішній аспект: характеристики системи забезпечення якocтi освіти - зміст ocвіти, рівень підготовки абітурієнтів, студентів, науково-педагогічних кадрів, інформаційно-методичний супровід, матеріально-технічне забезпечення якості підготовки фахівців, використовувані ocвітні технології, наукова діяльність тощо. Підкреслено, що важливою складовою державного-громадського управління у цій ситуації стає управління якістю освіти, яке постає двовекторним процесом. З одного боку, воно має забезпечувати якість внутрішніх параметрів процесу й результату навчання студентів, задоволення їх освітніх потреб і сподівань щодо здобуття належної компетентності, а з другого, - воно спрямоване на поліпшення використання ресурсів у забезпеченні якості освіти та підвищення ефективності функціонування системи освіти загалом (зовнішні параметри як соціальної системи).