Викладено загальні положення про фізичних та юридичних осіб, об'єкти цивільних прав, особисті немайнові права фізичної особи, право власності, речові права на чуже майно, право інтелектуальної власності. Проаналізовано правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.

Изложены общие положения о физических и юридических лицах, объектах гражданских прав, личных неиммущественных правах физического лица, праве собственности, вещевых правах на чужое иммущество, праве интеллектуальной собственности. Проанализированы правовые формы участия государства, Автономной Республики Крым, территориальных обществ в гражданских отношениях.

Наведено результати комплексного дослідження юридичної природи поруки як способу забезпечення виконання зобов'язань. Проаналізовано поняття, ознаки та функціональне призначення поруки. Визначено види поруки. Встановлено суб'єкти поручительських правовідносин. Розкрито поняття й ознаки договору поруки, сформульовано вимоги щодо його форми, істотних умов, особливостей виконання, відповідальності поручителя. Виявлено механізм компенсації витрат, яких зазнав поручитель внаслідок виконання зобов'язань замість боржника. Проанаізовано історичні тенденції розвитку поруки у римському праві та законодавстві, що діяло на українських землях. Висвітлено досвід правового регулювання поруки у законодавстві країн СНД і Європейського Союзу на сучасному етапі. Наведено рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства України та правильного застосування правових норм про поруку на практиці.

Приведены результаты комплексного исследования юридической природы поручительства как способа обеспечения выполнения обязательств. Проанализированы понятие, признаки и функциональное предназначение поручительства. Раскрыты понятие и признаки договора поручительства, сформулированы требования к его формам, существенным условиям, особенностям выполнения, ответственности поручителя. Выявлен механизм компенсации расходов, понесенных поручителем вследствие выполнения обязательств вместо должника. Проанализированы исторические тенденции развития поручительства в римском праве и законодательстве, действовавшем на украинских землях. Освещен опыт правового регулирования поручительства в законодательстве стран СНГ и Европейского Союза на современном этапе. Даны рекомендации по усовершенствованию действующего законодательства Украины и правильного применения правовых норм о поручительстве на практике.

Проведено комплексне дослідження юридичної природи поруки як способу забезпечення виконання зобов'язань. Розкрито зміст поняття, основні ознаки та функціональне призначення поруки, наведено її класифікацію, охарактеризовано різні види. Визначено суб'єкти поручительських правовідносин. Розкрито зміст поняття й ознаки договору поруки, встановлено вимоги щодо його форми, істотних умов, особливостей виконання, відповідальності поручителя. Описано механізм компенсації витрат, яких зазнав поручитель внаслідок виконання зобов'язання замість боржника. Досліджено історичні тенденції розвитку поруки у римському праві та законодавстві, чинному на території Української держави. Висвітлено досвід правового регулювання поруки у законодавстві країн СНД та Європейського Союзу на сучасному етапі. Розроблено пропозиції щодо удосконалення й ефективного застостування правових норм про поруку.

Наведено загальні положення цивільного законодавства України про фізичних та юридичних осіб, об'єкти цивільних прав, особисті немайнові права фізичної особи, право власності й інтелектуальної власності, речові права на чуже майно. Визначено правові форми участі держави та відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.

Висвітлено проблему створення системи ситуаційних центрів сектора безпеки й оборони (СБО) України. Проблема є актуальною, оскільки у разі виникнення загроз загальнодержавного масштабу СБО повинен працювати злагоджено, як єдиний механізм. Наведено перелік органів державної влади, які входять до складу сектора безпеки й оборони України згідно з законом України "Про національну безпеку України". Відмічено роль ситуаційних центрів (СЦ) у системах підтримки прийняття управлінських рішень структурами СБО у разі реагування ними на кризові ситуації. Наголошено на необхідності створення системи СЦ та єдиного інформаційного середовища (ЄІС) для їх роботи. Надано узагальнену структуру системи СЦ на чолі з Головним СЦ. Відмічено, що першочерговим завданням під час створення ЄІС має бути створення метамоделі даних, які входять у ЄІС. Як метамодель даних запропоновано метамодель багатосторонньої програми міжнаціональної взаємодії MIP (Multilateral Interoperability Programme) НАТО, яка відповідає стандарту MIP JC3IEDM (Joint Command, Control and Consultation Information Exchange Data Model - об'єднана модель даних з обміну інформацією для управління, контролю і консультування). Проведено паралель між роботою НАТО з країнами-учасниками та системою СЦ органів державної влади, що входять у СБО, на чолі з Головним СЦ. Надано опис та концептуальну схему метамоделі даних, які можуть бути використані під час побудови ЄІС системи СЦ СБО. Концептуальну схему показано у нотації IDEF1X, яка застосовується для опису структури реляційних баз даних. Аналогічно до MIP запропоновано ввести поняття рівня стандартизації основних структурних елементів метамоделі та правила їх найменування. Наведено приклади. Зроблено висновки про значення та необхідність метамоделі даних під час створення ЄІС СЦ СБО.

Сформовано єдину концепцію принципів спадкування в цивільному праві України. Виявлено гносеологічні й історичні передумови виникнення та розвитку принципів спадкування за законодавством, що діяло на території сучасної України в X - XX ст., та з'ясовано зміст принципів спадкування за цивільним правом сучасної України. Визначено поняття, ознаки та види принципів спадкування в цивільному праві, основний критерій для їх класифікації. Розкрито особливості практичної реалізації галузевих, підгалузевих та інституційних принципів спадкування. Розроблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання в досліджуваній сфері. Розроблено пропозиції щодо зміни Цивільного кодексу України в частині наділення фізичних осіб з 14 років правом відмовлятися від спадщини або відкликати подану заяву щодо прийняття спадщини без згоди батьків, піклувальників; можливості зміни черговості у спадкуванні за законом не тільки шляхом укладення договору про зміну черговості у спадкуванні, а й через подання заяви одним із спадкоємців.

На основі наукового аналізу цивільного права й узагальнення судової практики наведено постатейне тлумачення чинного Цивільного кодексу України, а також інших актів законодавства. Використано нові, оригінальні підходи щодо тлумачення складних правових норм, визначено найбільш ефективні способи їх застосування у правозастосовній діяльності. У виданні Коментаря враховано зміни, внесені до ЦК станом на 4 лютого 2019 р., положення нових актів законодавства, новітню судову практику тощо.

Проведено перше комплексне монографічне дослідження в Україні, присвячене аналізу поняття злісності як наскрізного кримінально-правового поняття. Сформульовано поняття «злісність» у вітчизняному кримінальному праві: це умисне стійке спрямування особи на вчинення однорідних за своєю суттю діянь, що окремо не становлять високого рівня суспільної небезпеки і не є злочинними, проте у разі неодноразового (систематичного) їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набуває ознак злочину. Проведено історико-правове дослідження поняття «злісність» у пам’ятках вітчизняного кримінального законодавства, що дозволило виокремити та охарактеризувати дев’ять історичних періодів її генези та регламентації. Констатовано, що «злісність» у кримінальному законодавстві часів СРСР регламентована як оціночна ознака, що могла підлягати розширеному тлумаченню та слугувала дієвим інструментом для необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності широкого кола осіб, залежно від суспільно-політичної ситуації на певний період часу.

Розглянуто проблему обміну інформацією між автоматизованими системами ситуаційних центрів (СЦ) органів державної влади сектора безпеки і оборони (СБО) України. Проблема є надзвичайно актуальною на сьогодні, оскільки при виникненні загроз загальнодержавного масштабу (воєнного втручання, тероризму, надзвичайних ситуацій) СБО повинен працювати як єдиний злагоджений механізм. Тому створення системи СЦ СБО та налагодження обміну інформацією між ними є необхідною умовою для цього. Надано оцінку таким найбільш поширеним типам інтеграції даних у інформаційних системах (ІС), як сховища даних, федералізація даних та сервіс-орієнтований підхід. Як найбільш сучасний підхід до інформаційної взаємодії розрізнених ІС запропонований сервіс-орієнтований підхід. Наголошено, що для обміну даними недоцільно отримувати доступ до інших ІС та самостійно здійснювати пошук там необхідної інформації. Навпаки, пропонується вичленити із предметних областей ІС різних СЦ предметну область (ПрО) обміну даними та визначити необхідні для обміну теми. Далі для кожної теми побудувати тематичне представлення згрупованих, аналітичних дата за типом вітрини дата. Такі представлення стануть джерелом дата для відповідних сервісів у СОА і можуть використовуватися у режимах Публікація/Підписка та Запит/Відповідь. Розглянуто метод і запропоновано алгоритм взаємодії ІС розрізнених СЦ на основі використання онтології ПрО обміну даними та СОА. Як зразок взято сімейство специфікацій з обміну даними MIP4-IES Програми багатосторонньої взаємодії НАТО (МIР). На основі законодавчих документів у сфері реагування на надзвичайні ситуації (НС) побудована онтологія ПрО обміну даними між ІС СЦ при реагуванні на НС. Наведені приклади тем та тематичних представлень, які можуть бути сконструйованими на основі побудованої онтології ПрО обміну даними.