Висвітлено питання правового регулювання діяльності залізничного транспорту України, формування законодавства країни щодо даної сфери, особливості різних транспортних відносин. Запропоновано систему правових актів, які регулюють діяльність залізничної галузі. Проаналізовано майнові та правові відносини під час організації процесів перевезення, розкрито засади трудових відносин.

Освещены вопросы правового регулирования деятельности железнодорожного транспорта Украины, формирования законодательства относительно данной сферы, особенности разных транспортных отношений. Предложена система правовых актов, регулирующих деятельность железнодорожной отрасли. Проанализированы имущественные и правовые отношения при организации процессов перевозки, раскрыты основы трудовых отношений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002,0 + Х001.01

Рубрики:

Загальна теорія права

Держава і суспільні відносини

Шифр НБУВ: В344958/1 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проаналізовано теоретичні моделі легітимації справедливого державно-правового ладу, передусім - правової держави у контексті новоєвропейської філософсько-правової думки. Розглянуто основні концепції раціонального обгрунтування держави, що визначає верховенство права; визначено нормативні принципи правової держави та здійснення їх у громадянському суспільстві. Обгрунтовано неодхідність соціального примусу як похідної свободи членів суспільства. Доведено, що інституалізація негативної свободи особи у громадянському суспільстві гарантує справедливе регулювання соціального примусу. Визначено нормативні принципи правової держави: народного суверенітету та представництва, гарантування основних прав у конституції, правомірності влади, захисту громадських асоціацій.

Обгрунтовано доцільність застосування до визначення сутності та змісту відносин у сфері проходження служби в органах прокуратури процесуально-процедурного аспекту, відповідно до якого проходження служби розуміється як сукупність взаємопов'язаних процедур добору на службу, прийняття на службу, реалізації службової кар'єри та припинення служби. Визначено поняття адміністративної процедури проходження служби в органах прокуратури як групи однорідних, послідовно здійснюваних громадянами України адміністративно-процедурних дій щодо набуття статусу прокурора, слідчого прокуратури та забезпечення здійснення професійної діяльності з виконання покладених Конституцією України, чинним законодавством повноважень. Запропоновано віднесення служби в органах прокуратури, яка спрямована на реалізацію державних інтересів та повноважень, визначених Конституцією України, до спеціалізованої мілітаризованої публічної служби. Сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання відносин у сфері проходження служби в органах прокуратури шляхом внесення змін до Закону України "Про прокуратуру", щодо розробки та прийняття проекту нової редакції зазначеного Закону, а також проекту Закону України "Про проходження служби в органах прокуратури", структуру якого запропоновано.

Викладено теоретичні основи проходження служби в органах прокуратури: розкрито сутність і принципи даної служби, класифікацію персоналу в досліджуваних органах та адміністративно-правову природу відносин у цій сфері. Охарактеризовано адміністративні процедури на стадіях виникнення та припинення відносин щодо проходження служби в органах прокуратури, які включають добір і прийняття на службу в ці органи та припинення служби. Розглянуто адміністративні процедури просування по службі осіб, призначених на прокурорсько-слідчі посади (основні та додаткові етапи здійснення цих процедур).

Розглянуто укладення договору на проведення оцінки майна та забезпечення прав власника майна як акцептанта. Відстоюється публічність такого договору та обгрунтовано зміни до чинного законодавства. Вказано на некоректність застосування терміну "сторона" під час укладення договору. Обгрунтовано пропозиції внести зміни у спеціальний закон.

Показано, що встановлення відстані проведення пострілу, а також розв'язання поставлених слідством інших питань, що пов'язані з механізмом та обставинами одержання вогнепальної травми, є вкрай складним завданням без проведення експериментально-порівняльного дослідження дії конкретного зразка зброї.

Здійснено комплексний теоретико-правовий аналіз нормотворчості, з'ясовано її сутність і характерні риси на сучасному етапі розвитку правової державності в Україні. Виявлено причини недостатньої ефективності нормотворчої діяльності та розробки правових заходів і механізмів їх подолання. Запропоновано визначення поняття "нормотворчості" та визначено її основні риси. На основі аналізу співвідношення таких суміжних категорій, як "нраворозуміння", "правоутворення" та "правотворчість", обгрунтовано, що нормотворчість є різновидом правотворчості, спрямованої на створення норм права з їх наступною об'єктивацією в законах і підзаконних нормативно-правових актах, види якої відображають її суб'єктивний склад. На підставі вивчення вітчизняного досвіду правового регулювання нормотворчої діяльності виявлено причини її недостатньої ефективності, а також обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення її правової регламентації в контексті зміни державно-правового впливу на суспільство.

Висвітлено актуальність дослідження механізмів утворення переломі черепа від дії твердих тупих предметів, адже експертне дослідження черепно-мозкової травми є одним із ключових питань судово-медичної травматології. Актуальність дослідження механізму виникнення такої травми підтверджується кількістю досліджених трупів з даним діагнозом при оцінці статистичних даних. Для встановлення механізму спричинення ушкоджень, що призводять до переломів черепа, необхідно визначити характер травмуючого предмету, а саме його конструктивні характеристики, кількість травмуючих дій, їх напрямок та обставини утворення даних ушкоджень, а також врахувати анатомо-геометричні властивості черепа.

Роз'яснено в популярній формі зміст положень нового Закону України "Про вищу освіту" від 1 липня 2014 р. Використано численні нормативно-правові акти України, а також, за необхідності, міжнародно-правові акти, що безпосередньо стосуються питань правового регулювання відносин у сфері вищої освіти. Наведено матеріали практики здійснення вищої освіти в нашій державі. Розглянуто питання вдосконалення правового забезпечення реалізації права здобуття вищої освіти.

Розглянуто сутність і напрями ідентифікації комплаєнс-ризиків банків. Критеріями оцінювання комплаєнс-ризиків фінансового моніторингу банків вважаються: рівень розвитку системи комплаєнсу; досвід застосування до банків з боку НБУ заходів впливу за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (у формі письмових застережень та штрафів); рівень операційного ризику та плинність персоналу. Визначені напрями оцінки охоплюють фактори-результати (враховують випадки реалізації ризику) та фактори, що роблять процес виконання комплаєнс-функції невизначеним. Наведено послідовність і методичний інструментарій оцінювання комплаєнс-ризиків фінансового моніторингу банків, що передбачає: формування бази для аналітичного дослідження засобом оцифрування даних (з використанням коефіцієнтного підходу та методу бінарних характеристик); консолідацію результатів розрахунків показників для інтегрального оцінювання досліджуваного явища (шляхом побудови композитного індикатора методом зважених сум). На основі інформації про діяльність окремих банків, які протягом 2014 - 2020 рр. відносилися до категорії системно важливих, проведено практичну апробацію розробленого методичного інструментарію. Сформовано рекомендації щодо мінімізації комплаєнс-ризиків банків у сфері фінансового моніторингу, що включають: удосконалення внутрішньобанківських систем контролю; забезпечення безперебійності роботи та грунтовної підготовки персоналу; запровадження оперативних алгоритмів дій для виявлення причин їх залучення у процеси відмивання коштів; використання ризик-орієнтованого підходу для тестування бізнес-функцій; запровадження дієвих систем моніторингу та розширення переліку інструментів управління комплаєнс-ризиками.

Розглянуто поняття кадрової політики та її концептуальні ідеї. Сформульовано цілі та принципи кадрової політики. Розкрито суб'єкти й об'єкти в кадровому процесі. Охарактеризовано сучасний стан і пріоритети кадрової політики у сфері державної служби. Викладено теоретичні засади державної кадрової політики, шляхи формування, удосконалення та здійснення її у сфері державної служби. Розглянуто теоретико-методологічні, правові, організаційні джерела, моделі державної служби як механізми забезпечення стабільності конституційного устрою та надання державному управлінню організованості, компетентності та професіоналізму. Розкрито сутність лідерства й основні його форми. Охарактеризовано сучасні концепції лідерства.