Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)62-92

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Рассмотрены общетеоретические и практические вопросы толкования закона, а также особенности его официального толкования в Украине. Обоснована необходимость интерпретации нормативных предписаний. Охарактеризовано соотношение официального и доктриального толкований.

Висвітлено історію виникнення та розвитку порівняльного правознавства як самостійного напрямку наукових досліджень юридичних явищ, визначено чинники його формування. Описано основні етапи становлення романо-германської й англосаксонської (англо-американської) сім'ї правових систем. Наведено загальну характеристику та встановлено особливості мусульманського, індуського, юдейського та традиційно-звичаєвого права. Визначено напрямки та засоби зближення й взаємовпливу правових систем різних країн світу, проаналізовано європейські інтеграційні процеси, розкрито роль конституційно-правового механізму в узгодженні норм права Ради Європи та Європейського Союзу та національного права. Розглянуто сучасний стан правотворчості, систематизації джерел права, тлумачення та застосування його норм у правових системах світу, зокрема, в континентальній Європі, США та мусульманських країнах, висвітлено тенденції розвитку їх судової системи та питання організації юридичної освіти. Викладено теоретичні засади порівняльного поліцейського права.

Освещена история возникновения и развития сравнительного правоведения как самостоятельного направления научных исследований юридических явлений, определены факторы его формирования. Описаны основные этапы становления романо-германской и англосаксонской (англо-американской) семей правовых систем. Приведена общая характеристика и установлены особенности мусульманского, индуиского, иудейского и традиционно-общинного права. Определены направления и средства сближения и взаимовлияния правовых систем разных стран мира, проанализированы европейские интеграционные процессы, раскрыта роль конституционно-правового механизма в согласовании норм права Совета Европы и Европейского Союза и национального права. Рассмотрено современное состояние правотворчества, систематизации источников права, толкования и применения его норм в правовых системах мира, в частности, в континентальной Европе, США и мусульманских странах, освещены тенденции развития их судовой системы и вопросы организации юридического образования. Изложены теоретические основы сравнительного полицейского права.

На підставі аналізу джерел та вивчення певних аспектів історіографії висвітлено суть, напрями, етапи зміни структури, форм і методів функціонування органів законодавчої та виконавчої гілок влади, показано їх роль у процесах утвердження принципів демократії та свобод і державотворення незалежної України. На підставі аналізу всіх аспектів проблеми зроблено висновок, що протягом дослідженого періоду функціонування законодавчих і виконавчих органів влади за впливу політичних і соціально-економічних чинників зазнало змін. Відзначено, що трансформація особливостей їх діяльності значною мірою сприяла формуванню державотвірних процесів, які спричинили кардинальні перетворення у суспільстві. Ці перетворення базувалися на демократичних засадах. Наголошено, що вирішення концептуально нових завдань, які постали перед Україною у 2005 р., сприятиме форсуванню процесів у державі в євроінтеграційному напрямку.

Проаналізовано фактори, що викликають необхідність тлумачення нормативних приписів. Сформульовано мету тлумачення закону та запропоновано логічний алгоритм її досягнення. Подано визначення поняття офіційного тлумачення закону, репрезентовано його основні ознаки, стадії та види. Охарактеризовано співвідношення офіційного та доктринального тлумачення. Висвітлено поняття, юридичну природу, загальні та специфічні ознаки, функції та види актів офіційного тлумачення, акцентовано увагу на особливостях їх дії у часі, просторі та щодо кола осіб.

Розглянуто предмет, методологію та функції теорії держави, покано її місце та роль в системі суспільних і юридичних наук. Наведено інформацію про особливості виникнення, фоми, механізми та функції держави, структуру громадянського суспільства, правовий статус особистості, проблеми співвідношення права та закону в правовій державі. Увагу приділено принципам і джерелам права, основним видам правотворчості, способам тлумачення норм права, проблемам правової культури. Охарактеризовано основні правові системи сучасності, розглянуто вплив глобалізації на їх розвиток.

Рассмотрены предмет, методология и функции теории государства, показано ее место и роль в системе общественных и юридических наук. Дана информация об особенностях возникновения, формах, механизмах и функциях государства, структуре гражданского общества, правовом статусе личности, проблемах соотношения права и закона в правовом государстве. Уделено внимание принципам и источникам права, основным видам правотворчества, способам толкования норм права, проблемам правовой культуры. Охарактеризованы основные правовые системы современности, рассмотрено влияние глобализации на их развитие.

Проведено наукову реконструкцію процесу підготовки вітчизняного законодавства, що регламентувало реалізацію етносами України прав на культуру, громадського виміру національного відродження. Виявлено як здобутки, так і прорахунки в цій справі, а також з'ясовано міру відповідності норм законів аналогічним міжнародним документам. Проаналізовано участь у розбудові етнокультурного розмаїття України, органів державної влади, а також міжнародних структур.

Актуальність дослідження зумовлюється бінарним характером методології сучасного правознавства: по-перше, спостерігається єдність вчених щодо розуміння важливості методології для наукового пізнання правових явищ і процесів; по-друге, нині відсутня єдність у розумінні суті та змісту методології сучасного правознавства. Зазначено, що загальною вадою існуючих досліджень проблематики методології правознавства є відсутність спроб переосмислити значимість самої методології, критичного сприйняття методології правознавства як засобу об'єктивності одержуваних знань про правові явища та процеси. Мета роботи - акцентування уваги вчених на доцільності переосмислення суті методології сучасного правознавства через її критичне сприйняття. Додатково обгрунтовано значимість методології у науковій діяльності, фактором чого називається такий принцип наукового знання, як верифікація: визначаючи предмет дослідження і описуючи умови проведення експерименту, застосовані методи, дослідник робить можливим перевірку одержаних ним знань будь-яким іншим науковцем. Доводиться, що в межах правничої науки, з огляду на її особливості як частини гуманітарних досліджень, недоцільно застосовувати таку ж процедуру одержання знань, як і у природничих науках. До особливостей об'єкта пізнання правничих наук, які впливають на доцільність виокремлення більш значимих, ніж методологія, явищ, віднесено такі положення: право є елементом культури, воно є явищем соціокультурним, його зміст є різним в межах різних правових культур; тісний зв'язок права і моралі, сприйняття права за формулою, відображеною давньоримськими правниками: jus est ars boni et aequi; у різних правових культурах як право сприймаються різні явища. Проаналізовано окремі рішення Конституційного Суду України та Конституційного Суду Федеративної Республіки Німеччини.