Рассмотрены правовые аспекты проблемы международно-правовой защиты и защиты с помощью национальных средств прав беженцев. Освещены вопросы определения института приюта в системе международного публичного права, раскрыто его место в системе основных прав и свобод человека. Приведены описание категории "беженец", порядок установления статуса "беженец", утраты и лишения даного статуса. Проанализированы роль неправительственных и межправительственных организаций в сфере защиты беженцев, правовой статус, особенности защиты прав беженцев по законодательству Украины.

Раскрыто содержание понятий социальных норм, толкования, правомерного поведения, правонарушения, законности, правовой культуры и регулирования. Охарактеризовано соотношение норм права и норм морали. Определены политическая составляющая объективного права, а также правовой статус личности, права гражданина и человека. Охарактеризован закон как акт высшей юридической силы. Приведены элементы структуры системы права.

Висвітлено досягнення вітчизняної та зарубіжної юридичної науки. Розглянуто особливості порівняльного правознавства як юридичної науки, розкрито суть понять правових системи та сім'ї. Запропоновано класифікацію правових систем, охарактеризовано основні сучасні правові сім'ї.

Освещены достижения отечественной и зарубежной юридической науки. Рассмотрены особенности сравнительного правоведения как юридической науки, раскрыто содержание понятий правовых системы и семьи. Предложена классификация правовых систем, охарактеризованы основные современные правовые семьи.

Сформульовано ознаки та обгрунтовано перелік основоположних принципів права. Доведено, що право як загальнообов'язковий соціальний регулятор грунтується на таких засадах, як справедливість, рівність, свобода та гуманізм. Принцип верховенства права розглянуто як похідну всіх загальних засад права, принципи визначеності та пропорційності висвітлено як своєрідні об'єктивні умови існування верховенства права, а принцип добросовісності - як його об'єктивну умову. Акцентовано увагу на розкритті змісту основоположних принципів права.

Сформулированы признаки и обоснован перечень основоположеных принципов права. Доказано, что право как общеобязательный социальный регулятор базируется на таких основах, как справедливость, равенство, свобода и гуманизм. Принцип верховенства права рассмотрен как производная всех общих основ права, принципы определенности и пропорциональности освещены как своеобразные объективные условия существования верховенства права, а принцип добросовестности - как его объективное условие. Акцентировано внимание на раскрытии содержания основоположных принципов права.

Висвітлено проблеми пошуку оновлених філософських і теоретичних підходів до вирішення актуальних проблем української юридичної науки й практики. Розглянуто філософію правосуддя як напрям філософії права. Охарактеризовано перші теоретичні концепції правосуддя в Європі. Розкрито особливості української традиції в судовій системі. Проаналізовано загальний зміст філософсько-герменевтичного підходу в юриспруденції. Увагу приділено судовій інтерпретації факту, конституційній моралі правотворчості, проблемам розуміння понять "правосуддя" та "судова правотворчість" у сучасній українській і російській теоретико-правовій науці.

Освещены проблемы поиска обновленных философских и теоретических подходов к решению актуальных проблем украинской юридической науки и практики. Рассмотрена философия правосудия как направление философии права. Охарактеризованы первые теоретические концепции правосудия в Европе. Раскрыты особенности украинской традиции в судебной системе. Проанализировано общее содержание философско-герменевтического подхода в юриспруденции. Уделено внимание судебной интерпретации факта, конституционной морали правотворчества, проблемам толкования понятий "правосудие" и "судебное правотворчество" в современной украинской и русской теоретико-правовой науке.

Теоретично досліджено колізії у законодавстві, їх співвідношення з іншими юридичними явищами, види колізій та процес запобігання їм, подолання та усунення. Різновиди колізій пов'язано з проблемами дії нормативно-правових актів у часі, ієрархічною структурою законодавства, поділом норм права на загальні та спеціальні. Проаналізовано шляхи попередження, подолання та усунення колізій. Сформульовано пропозиції щодо зменшення колізійності.

Досліджено основоположні принципи права, розкрито їх нормативний зміст і розглянуто засоби реалізації у правовій системі. У системі загальних принципів права виділено групу основоположних принципів, розглянуто їх характерні ознаки. Систематизовано підстави для обов'язкового звернення до принципів права. Розкрито зміст таких основоположних принципів права, як справедливість, рівність, свобода, гуманізм. Продемонстровано прояв у праві об'єктивної та суб'єктивної, а також формальної, змістовної та процедурної справедливості. Розкрито сутність сучасного принципу рівності як диференційованої рівності з можливістю позитивних дій. Доведено існування зв'язку між правом і свободою у її негативному та позитивному аспектах. Виявлено тенденцію щодо збільшення значення принципу гуманізму у сучасному праві. Розглянуто верховенство права як похідну основоположних принципів права, що формує відповідний образ правової системи та визначає умови, що дозволяють втілити його в реальність. Розкрито сутність принципу правової визначеності та пропорційності як об'єктивних гарантій існування верховенства права, принципу добросовісності - як його суб'єктивної умови.

Висвітлено історію становлення та розвитку порівняльного правознавства. Увагу приділено проблемам класифікації та типології сучасних правових систем (ПС) та їх видам. Розглянуто основні правові сім'ї романо-германського, англо-американського, релігійного та традиційного права. Проаналізовано вплив канонічного права на формування романо-германського права, основні етапи розвитку англійської ПС, сучасну ПС США. Увагу приділено мусульманському (ісламському), індуському, іудейському (єврейському) праву, ПС країн Далекого Сходу та Африки. Визначено місце ПС України у світовому праві.

Досліджено правову природу справ про надання медичної допомоги в примусовому порядку. Розкрито поняття медичної допомоги в примусовому порядку, з'ясовано умови її застосування. Розкрито особливості судового розгляду та вирішення справ про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку. Досліджено процесуальні особливості судового розгляду та вирішення справ про обов'язкову госпіталізацію особи до протитуберкульозного закладу. Наведено висновки та рекомендації щодо удосконалення законодавства у сфері регулювання надання медичної допомоги в примусовому порядку.

Розкрито основні питання теорії держави та права, форми та функції держави, принципи організації та діяльності державного апарату. Розглянуто сутність і значення правового регулювання суспільних відносин, поняття й ознаки права, структуру системи права, форми та принципи його реалізації, поняття норми права та її відмінність від інших соціальних регуляторів.

Розглянуто питання про безпосереднє застосування принципів права, яке пов'язане з проблемою добудови (розвитку) права під час його реалізації. Продемонстровано важливу роль засадничих принципів під час уточнення, доповнення і виправлення закону в процесі правозастосування.

Досліджено проблеми становлення законодавства, що регулює відносини про надання фізичній особі медичної допомоги в примусовому порядку та визначено характер судового провадження даного рішення. Розглянуто процесуальні особливості розгляду та вирішення справ про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та процесуальні особливості розгляду та вирішення справ про обов'язкову госпіталізацію особи до протитуберкульозного закладу. Встановлено суб'єкти, які мають право звертатись до суду, цивільну юрисдикцію і підсудність справ, особливості судового доказування і рішення у справах про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку та про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Викладено теоретико-методологічні підходи до дослідження загально-теоретичних проблем конституціоналізації національного правового порядку. Розкрито сутність, зміст та особливості процесу трансляції конституційних цінностей на рівень галузей права. Проаналізовано теоретичну модель конституціоналізму за умов перехідного етапу розвитку державності на пострадянському просторі.

Розглянуто теорію держави та права як фундаментальну юридичну науку. Акцентовано увагу на її методології та загальнонаукових методах пізнання держави та права, висвітлено теорію їх походження. Надано відомості про поняття, ознаки, функції, форми та механізми держави. Викладено загальне вчення про право, його джерела та принципи. Розкрито поняття, стадії та види правового регулювання, функції правосвідомості. Наведено загальні ознаки норм права, структуру системи права, ознаки нормативно-правового акта. Висвітлено питання, що стосуються реалізації права та правової системи суспільства.

Здійснено соціально-правову характеристику виховного процесу у ВНЗ освіти України. Визначено, що життєдіяльність суспільства, подальший розвиток його найрізноманітніших організаційно-правових форм на засадах побудови правової, демократичної, соціальної держави підвищують морально-етичні вимоги до персоналу у ВНЗ. Розглянуто систему управління виховним процесом у ВНЗ. Проаналізовано організаційно-правові форми та методи індивідуального впливу на особистість. Обгрунтовано соціально-психологічне забезпечення зазначеного процесу у ВНЗ. Удосконалено управління та правове регулювання виховного процесу у ВНЗ. Вивчено зарубіжний досвід професійного виховання у ВНЗ.

Викладено широке коло питань, які стосуються етапів становлення та розвитку юридичної професії, різних видів професійної діяльності юристів, чинників, що на неї впливають (юридичної науки, освіти тощо), правничої етики та інших аспектів професійної культури юристів. Уперше розглянуто роль юристів у різних правових системах, джерела правової інформації, особливості письмової та усної юридичної мови. Розкрито міжнародні та національні стандарти юридичної професії в їх актуальному стані.

Досліджено специфічні ознаки адміністративної відповідальності, здійснено розмежування понять фінансової та адміністративної відповідальності, проаналізовано чинне законодавство України щодо застосування заходів юридичної відповідальності різними нормативно-правовими актами України за одні й ті самі правопорушення.

Сформульовано науково-теоретичне поняття конституційно-правового статусу Апарату Верховної Ради України, з'ясовано його зміст та особливості, елементний склад, означено тенденції його розвитку. Увагу зосереджено на проблемах становлення, організації та функціонування парламентського апарату в Україні, розкрито зміст і властивості поняття "конституційно-правовий статус Апарату Верховної Ради України". Розглянуто історично-теоретичні й організаційно-правові питання діяльності парламентського апарату в Україні. Виявлено закономірності еволюції інституту парламентського апарату в Україні. Виокремлено три складові періодизації його динаміки: ранню, середню та пізню. Розглянуто проблему місця і ролі апарату в структурі парламенту, механізмі держави. Сформульовано поняття апарату парламенту як комплексної наукової категорії в інституціональному, функціональному й організаційному аспектах. Надано характеристику зарубіжного досвіду організації та діяльності парламентського апарату. Здійснено класифікацію типів апаратів парламентів. Виявлено особливості правового регулювання статусу апарату парламенту, здійснено класифікацію нормативно-правових актів, які складають правову основу його діяльності.

Досліджено співвідношення актів Міжнародної організації праці з актами законодавства про працю України. Проаналізовано вплив актів Міжнародної організації праці на розвиток національного законодавства про працю.

Досліджено процес формування професійної готовності державних службовців до управління соціальними проектами (СП). Теоретично обгрунтовано та проведено практичну апробацію експериментальної моделі формування готовності таких службовців до управління СП. Визначено структуру професійної готовності державних фахівців до управління СП, яка представлена системою взаємопов'язаних компонентів, зокрема психологічним і функціональним. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат за темою дослідження та методику оцінювання професійних кваліфікацій державних службовців, зокрема оцінювання їх готовності до управління СП. Набули подальшого розвитку пропозиції щодо професіоналізації державної служби шляхом формування професійної готовності державних службовців до управління СП.