Висвітлено досягнення вітчизняної та зарубіжної юридичної науки. Розглянуто особливості порівняльного правознавства як юридичної науки, розкрито суть понять правових системи та сім'ї. Запропоновано класифікацію правових систем, охарактеризовано основні сучасні правові сім'ї.

Освещены достижения отечественной и зарубежной юридической науки. Рассмотрены особенности сравнительного правоведения как юридической науки, раскрыто содержание понятий правовых системы и семьи. Предложена классификация правовых систем, охарактеризованы основные современные правовые семьи.

Сформульовано ознаки та обгрунтовано перелік основоположних принципів права. Доведено, що право як загальнообов'язковий соціальний регулятор грунтується на таких засадах, як справедливість, рівність, свобода та гуманізм. Принцип верховенства права розглянуто як похідну всіх загальних засад права, принципи визначеності та пропорційності висвітлено як своєрідні об'єктивні умови існування верховенства права, а принцип добросовісності - як його об'єктивну умову. Акцентовано увагу на розкритті змісту основоположних принципів права.

Сформулированы признаки и обоснован перечень основоположеных принципов права. Доказано, что право как общеобязательный социальный регулятор базируется на таких основах, как справедливость, равенство, свобода и гуманизм. Принцип верховенства права рассмотрен как производная всех общих основ права, принципы определенности и пропорциональности освещены как своеобразные объективные условия существования верховенства права, а принцип добросовестности - как его объективное условие. Акцентировано внимание на раскрытии содержания основоположных принципов права.

Висвітлено проблеми пошуку оновлених філософських і теоретичних підходів до вирішення актуальних проблем української юридичної науки й практики. Розглянуто філософію правосуддя як напрям філософії права. Охарактеризовано перші теоретичні концепції правосуддя в Європі. Розкрито особливості української традиції в судовій системі. Проаналізовано загальний зміст філософсько-герменевтичного підходу в юриспруденції. Увагу приділено судовій інтерпретації факту, конституційній моралі правотворчості, проблемам розуміння понять "правосуддя" та "судова правотворчість" у сучасній українській і російській теоретико-правовій науці.

Освещены проблемы поиска обновленных философских и теоретических подходов к решению актуальных проблем украинской юридической науки и практики. Рассмотрена философия правосудия как направление философии права. Охарактеризованы первые теоретические концепции правосудия в Европе. Раскрыты особенности украинской традиции в судебной системе. Проанализировано общее содержание философско-герменевтического подхода в юриспруденции. Уделено внимание судебной интерпретации факта, конституционной морали правотворчества, проблемам толкования понятий "правосудие" и "судебное правотворчество" в современной украинской и русской теоретико-правовой науке.

Теоретично досліджено колізії у законодавстві, їх співвідношення з іншими юридичними явищами, види колізій та процес запобігання їм, подолання та усунення. Різновиди колізій пов'язано з проблемами дії нормативно-правових актів у часі, ієрархічною структурою законодавства, поділом норм права на загальні та спеціальні. Проаналізовано шляхи попередження, подолання та усунення колізій. Сформульовано пропозиції щодо зменшення колізійності.

Досліджено основоположні принципи права, розкрито їх нормативний зміст і розглянуто засоби реалізації у правовій системі. У системі загальних принципів права виділено групу основоположних принципів, розглянуто їх характерні ознаки. Систематизовано підстави для обов'язкового звернення до принципів права. Розкрито зміст таких основоположних принципів права, як справедливість, рівність, свобода, гуманізм. Продемонстровано прояв у праві об'єктивної та суб'єктивної, а також формальної, змістовної та процедурної справедливості. Розкрито сутність сучасного принципу рівності як диференційованої рівності з можливістю позитивних дій. Доведено існування зв'язку між правом і свободою у її негативному та позитивному аспектах. Виявлено тенденцію щодо збільшення значення принципу гуманізму у сучасному праві. Розглянуто верховенство права як похідну основоположних принципів права, що формує відповідний образ правової системи та визначає умови, що дозволяють втілити його в реальність. Розкрито сутність принципу правової визначеності та пропорційності як об'єктивних гарантій існування верховенства права, принципу добросовісності - як його суб'єктивної умови.

Висвітлено історію становлення та розвитку порівняльного правознавства. Увагу приділено проблемам класифікації та типології сучасних правових систем (ПС) та їх видам. Розглянуто основні правові сім'ї романо-германського, англо-американського, релігійного та традиційного права. Проаналізовано вплив канонічного права на формування романо-германського права, основні етапи розвитку англійської ПС, сучасну ПС США. Увагу приділено мусульманському (ісламському), індуському, іудейському (єврейському) праву, ПС країн Далекого Сходу та Африки. Визначено місце ПС України у світовому праві.

Досліджено правову природу справ про надання медичної допомоги в примусовому порядку. Розкрито поняття медичної допомоги в примусовому порядку, з'ясовано умови її застосування. Розкрито особливості судового розгляду та вирішення справ про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку. Досліджено процесуальні особливості судового розгляду та вирішення справ про обов'язкову госпіталізацію особи до протитуберкульозного закладу. Наведено висновки та рекомендації щодо удосконалення законодавства у сфері регулювання надання медичної допомоги в примусовому порядку.

Розкрито основні питання теорії держави та права, форми та функції держави, принципи організації та діяльності державного апарату. Розглянуто сутність і значення правового регулювання суспільних відносин, поняття й ознаки права, структуру системи права, форми та принципи його реалізації, поняття норми права та її відмінність від інших соціальних регуляторів.

Розглянуто питання про безпосереднє застосування принципів права, яке пов'язане з проблемою добудови (розвитку) права під час його реалізації. Продемонстровано важливу роль засадничих принципів під час уточнення, доповнення і виправлення закону в процесі правозастосування.

Досліджено проблеми становлення законодавства, що регулює відносини про надання фізичній особі медичної допомоги в примусовому порядку та визначено характер судового провадження даного рішення. Розглянуто процесуальні особливості розгляду та вирішення справ про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та процесуальні особливості розгляду та вирішення справ про обов'язкову госпіталізацію особи до протитуберкульозного закладу. Встановлено суб'єкти, які мають право звертатись до суду, цивільну юрисдикцію і підсудність справ, особливості судового доказування і рішення у справах про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку та про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Викладено теоретико-методологічні підходи до дослідження загально-теоретичних проблем конституціоналізації національного правового порядку. Розкрито сутність, зміст та особливості процесу трансляції конституційних цінностей на рівень галузей права. Проаналізовано теоретичну модель конституціоналізму за умов перехідного етапу розвитку державності на пострадянському просторі.

Розглянуто теорію держави та права як фундаментальну юридичну науку. Акцентовано увагу на її методології та загальнонаукових методах пізнання держави та права, висвітлено теорію їх походження. Надано відомості про поняття, ознаки, функції, форми та механізми держави. Викладено загальне вчення про право, його джерела та принципи. Розкрито поняття, стадії та види правового регулювання, функції правосвідомості. Наведено загальні ознаки норм права, структуру системи права, ознаки нормативно-правового акта. Висвітлено питання, що стосуються реалізації права та правової системи суспільства.

Здійснено соціально-правову характеристику виховного процесу у ВНЗ освіти України. Визначено, що життєдіяльність суспільства, подальший розвиток його найрізноманітніших організаційно-правових форм на засадах побудови правової, демократичної, соціальної держави підвищують морально-етичні вимоги до персоналу у ВНЗ. Розглянуто систему управління виховним процесом у ВНЗ. Проаналізовано організаційно-правові форми та методи індивідуального впливу на особистість. Обгрунтовано соціально-психологічне забезпечення зазначеного процесу у ВНЗ. Удосконалено управління та правове регулювання виховного процесу у ВНЗ. Вивчено зарубіжний досвід професійного виховання у ВНЗ.

Викладено широке коло питань, які стосуються етапів становлення та розвитку юридичної професії, різних видів професійної діяльності юристів, чинників, що на неї впливають (юридичної науки, освіти тощо), правничої етики та інших аспектів професійної культури юристів. Уперше розглянуто роль юристів у різних правових системах, джерела правової інформації, особливості письмової та усної юридичної мови. Розкрито міжнародні та національні стандарти юридичної професії в їх актуальному стані.

Досліджено специфічні ознаки адміністративної відповідальності, здійснено розмежування понять фінансової та адміністративної відповідальності, проаналізовано чинне законодавство України щодо застосування заходів юридичної відповідальності різними нормативно-правовими актами України за одні й ті самі правопорушення.

Сформульовано науково-теоретичне поняття конституційно-правового статусу Апарату Верховної Ради України, з'ясовано його зміст та особливості, елементний склад, означено тенденції його розвитку. Увагу зосереджено на проблемах становлення, організації та функціонування парламентського апарату в Україні, розкрито зміст і властивості поняття "конституційно-правовий статус Апарату Верховної Ради України". Розглянуто історично-теоретичні й організаційно-правові питання діяльності парламентського апарату в Україні. Виявлено закономірності еволюції інституту парламентського апарату в Україні. Виокремлено три складові періодизації його динаміки: ранню, середню та пізню. Розглянуто проблему місця і ролі апарату в структурі парламенту, механізмі держави. Сформульовано поняття апарату парламенту як комплексної наукової категорії в інституціональному, функціональному й організаційному аспектах. Надано характеристику зарубіжного досвіду організації та діяльності парламентського апарату. Здійснено класифікацію типів апаратів парламентів. Виявлено особливості правового регулювання статусу апарату парламенту, здійснено класифікацію нормативно-правових актів, які складають правову основу його діяльності.

Досліджено співвідношення актів Міжнародної організації праці з актами законодавства про працю України. Проаналізовано вплив актів Міжнародної організації праці на розвиток національного законодавства про працю.

Досліджено процес формування професійної готовності державних службовців до управління соціальними проектами (СП). Теоретично обгрунтовано та проведено практичну апробацію експериментальної моделі формування готовності таких службовців до управління СП. Визначено структуру професійної готовності державних фахівців до управління СП, яка представлена системою взаємопов'язаних компонентів, зокрема психологічним і функціональним. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат за темою дослідження та методику оцінювання професійних кваліфікацій державних службовців, зокрема оцінювання їх готовності до управління СП. Набули подальшого розвитку пропозиції щодо професіоналізації державної служби шляхом формування професійної готовності державних службовців до управління СП.

Стисло викладено матеріал з теорії компаративістики, європейського, скандинавського, латиноамериканського права, романо-германської та англо-американської правових сімей. Охарактеризовано правові системи релігійного типу (ісламське, індуське, єврейське та канонічне право) та традиційного типу (китайське, японське, африканське право). Розглянуто функції порівняльного правознавства, сучасні класифікації правових сімей, правові альянси. Увагу приділено джерелам латиноамериканського права, судовій системі Японії, структурі судового прецеденту, ісламському судочинству.

Висвітлено проблему створення системи ситуаційних центрів сектора безпеки й оборони (СБО) України. Проблема є актуальною, оскільки у разі виникнення загроз загальнодержавного масштабу СБО повинен працювати злагоджено, як єдиний механізм. Наведено перелік органів державної влади, які входять до складу сектора безпеки й оборони України згідно з законом України "Про національну безпеку України". Відмічено роль ситуаційних центрів (СЦ) у системах підтримки прийняття управлінських рішень структурами СБО у разі реагування ними на кризові ситуації. Наголошено на необхідності створення системи СЦ та єдиного інформаційного середовища (ЄІС) для їх роботи. Надано узагальнену структуру системи СЦ на чолі з Головним СЦ. Відмічено, що першочерговим завданням під час створення ЄІС має бути створення метамоделі даних, які входять у ЄІС. Як метамодель даних запропоновано метамодель багатосторонньої програми міжнаціональної взаємодії MIP (Multilateral Interoperability Programme) НАТО, яка відповідає стандарту MIP JC3IEDM (Joint Command, Control and Consultation Information Exchange Data Model - об'єднана модель даних з обміну інформацією для управління, контролю і консультування). Проведено паралель між роботою НАТО з країнами-учасниками та системою СЦ органів державної влади, що входять у СБО, на чолі з Головним СЦ. Надано опис та концептуальну схему метамоделі даних, які можуть бути використані під час побудови ЄІС системи СЦ СБО. Концептуальну схему показано у нотації IDEF1X, яка застосовується для опису структури реляційних баз даних. Аналогічно до MIP запропоновано ввести поняття рівня стандартизації основних структурних елементів метамоделі та правила їх найменування. Наведено приклади. Зроблено висновки про значення та необхідність метамоделі даних під час створення ЄІС СЦ СБО.