Висвітлено історію виникнення та розвитку порівняльного правознавства як самостійного напрямку наукових досліджень юридичних явищ, визначено чинники його формування. Описано основні етапи становлення романо-германської й англосаксонської (англо-американської) сім'ї правових систем. Наведено загальну характеристику та встановлено особливості мусульманського, індуського, юдейського та традиційно-звичаєвого права. Визначено напрямки та засоби зближення й взаємовпливу правових систем різних країн світу, проаналізовано європейські інтеграційні процеси, розкрито роль конституційно-правового механізму в узгодженні норм права Ради Європи та Європейського Союзу та національного права. Розглянуто сучасний стан правотворчості, систематизації джерел права, тлумачення та застосування його норм у правових системах світу, зокрема, в континентальній Європі, США та мусульманських країнах, висвітлено тенденції розвитку їх судової системи та питання організації юридичної освіти. Викладено теоретичні засади порівняльного поліцейського права.

Освещена история возникновения и развития сравнительного правоведения как самостоятельного направления научных исследований юридических явлений, определены факторы его формирования. Описаны основные этапы становления романо-германской и англосаксонской (англо-американской) семей правовых систем. Приведена общая характеристика и установлены особенности мусульманского, индуиского, иудейского и традиционно-общинного права. Определены направления и средства сближения и взаимовлияния правовых систем разных стран мира, проанализированы европейские интеграционные процессы, раскрыта роль конституционно-правового механизма в согласовании норм права Совета Европы и Европейского Союза и национального права. Рассмотрено современное состояние правотворчества, систематизации источников права, толкования и применения его норм в правовых системах мира, в частности, в континентальной Европе, США и мусульманских странах, освещены тенденции развития их судовой системы и вопросы организации юридического образования. Изложены теоретические основы сравнительного полицейского права.

Проаналізовано організаційно-правові засади діяльності поліції (міліції) Німеччини, Польщі та України у контексті реалізації ліберальної доктрини державо - та правотворення. Надано загальну характеристику теоретико-методологічних засад діяльності поліції у системі органів публічної влади сучасної держави. Розкрито соціальну та правову природу інституту поліції, виявлено усталені підходи до артикуляції дефініції "поліція". З'ясовано сутнісні ознаки поліцейської діяльності як специфічного різновиду державно-управлінської діяльності. Виявлено та класифіковано основоположні правові принципи, завдання, функції, форми та методи діяльності поліції. Охарактеризовано сучасні концепції поліцейського права, окреслено існуючі проблеми методологічного характеру, з'ясовано підстави для рецепції поліцейського права як підгалузі адміністративного права. Сформульовано грунтовані на європейському досвіді поліцейського будівництва концептуальні положення щодо вдосконалення організаційно-правових засад діяльності ОВС України та впровадження новітніх стандартів правоохоронної діяльності.

Досліджено актуальні проблеми організаційно-правового забезпечення (ОПЗ) діяльності поліції (міліції) Німеччини, Польщі й України. Розкрито теоретико-метологічні засади даної діяльності у системі органів публічної влади сучасної держави. З'ясовано стан інституційно-правового забезпечення функціонування національних поліцейських систем, розглянуто організаційно-правові засади превентивної й інтервенційної діяльності органів охорони правопорядку й окремих аспектів кадрового забезпечення діяльності поліції (міліції). Сформульовано грунтовані на європейському досвіді поліцейського будівництва концептуальні положення щодо вдосконалення ОПЗ діяльності органів внутрішніх справ України та впровадження новітніх стандартів правоохоронної (піліцейської) діяльності.

Розкрито зміст усіх інститутів Загального адміністративного права. Зазначено, що структурна побудова та текстове наповнення підручника обумовлені сучасними українською та європейською доктринами адміністративного права. Значну увагу приділено аналізу правозастосовної практики. Наведено принципово нові підходи до опису традиційних правових інститутів, які демонструють потужний і невпинний розвиток національної адміністративно-правової доктрини.

У монографії подано розширений авторський курс адміністративного права та адмі¬ністративного процесу України в умовах воєнного стану. За основу взято теоретичні по¬ложення та практику діяльності публічної адміністрації, що відповідає цінностям людино- центристської теорії, коли публічна адміністрація має організувати та забезпечити оборону Вітчизни, права, свободи й інтереси приватних громадян та правопорядок в умовах воєн¬ного стану. Монографія може бути корисною для посадових (службових) осіб адміністративних органів, які працюють (ведуть бойові дії, несуть службу) в умовах воєнного стану, студен¬тів в освітньому процесі, викладачів закладів освіти, науковців, народних депутатів, суд¬дів, волонтерів та інших суб’єктів громадянського суспільства. За змістом у монографії розкрито питання програми другого блоку фахового вступ¬ного випробування з адміністративного права України, що затверджена МОН України, проте зміст не обмежується ними. Вона може стати в нагоді під час підготовки до вступ¬них випробувань для складання ЗНО до магістратури, а також у підготовці до відповідних кваліфікаційних іспитів кандидатів на посади суддів, прокурорів, адвокатів, нотаріусів і працівників правоохоронних органів та інших суб’єктів публічної адміністрації.

Відповідно до сучасної доктрини розвитку публічної служби розкрито наукові погляди щодо правової природи службового права, представлено його генезу та напрями реформування. Окреслено правову конструкцію видів публічної служби, управління службою. Визначено правові та морально-етичні імперативи публічної служби, зокрема й антикорупційного характеру. Детально охарактеризовано інститут юридичної відповідальності публічних службовців, судовий розгляд спорів щодо проходження публічної служби, а також досліджено закордонний досвід розвитку цієї галузі права. Трансформаційні процеси в суспільному житті громадян України не оминають і систему права України, позаяк саме від права залежить ефективність суспільних відносин, які є предметом відповідних галузей права, а загалом і рівень життя в країні. Саме тому вітчизняних дослідників, науковців, практиків, а також і громадянське суспільство наразі все більше цікавить пошук алгоритму ефективних відносин публічної влади і приватної особи, в основу яких закладено принципи верховенства права, забезпечення дотримання прав та свобод людини і громадянина, законності, відкритості, прозорості та відповідальності. Тобто служіння людині є головним завданням держави та становить основний зміст її діяльності. Водночас поза увагою наукової спільноти залишаються внутрішні організаційні відносини в межах суб'єктів публічної влади. Ідеться про службові відносини, які потребують дослідження їхньої правової природи, змісту, переліку та статусу суб'єктів, їхньої юридичної відповідальності, а врешті і належного врегулювання.