Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)32

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю751.5 + Х911.3 + Р11(0)п3

Рубрики:

Біоетика. Біомедична етика

Захист прав людини

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Вивчено одну з груп критеріїв нормативних документів системи технічного захисту інформації - критерії гарантій. Розглянуто питання їх формалізації та запропоновано підхід щодо оцінки рівня захищеності комп'ютерних систем і вартості реалізації систем захисту.

На підставі вивчення оновленого кримінального й антилегалізаційного законодавства України та практики його застосування комплексно досліджено кримінально-правові та кримінологічні аспекти запобігання органами внутрішніх справ легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Розкрито зміст і генезис інституту легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, у вітчизняному законодавстві. Наведено кримінально-правову характеристику легалізації злочинних доходів, розроблено пропозиції щодо удосконалення ст. 209 КК України з метою підвищення ефективності її застосування. Розкрито сутність легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, як виду злочинності, визначено його детермінанти, створено типовий портрет злочинця. Встановлено місце і роль органів внутрішніх справ у запобіганні та протидії легалізації злочинних доходів. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення діяльності органів внутрішніх справ і встановлення їх взаємодії з іншими правоохоронними структурами у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Охарактеризовано права та свободи людини та громадянина в Україні, висвітлено можливості володіти, користуватися та розпоряджатися політичними, економічними, соціальними, культурними та іншими благами, наданими або визнаними суспільством і державою, а також набувати та захищати їх у порядку, межах і формах, передбачених Конституцією та законами України. Визначено сутність основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні - свобода вивлення волі, інтересів, можливості певної поведінки, діяльності, певних дій в соціальній сфері. Виявлено, що змістом основних соціальних прав та свобод є трудові, житлові, медичні та інші блага, права на ці блага, їх одержання, захист, збереження, володіння, користування і розпорядження. Наведено класифікацію основних прав і свобод.

Висвітлено чотири принципи біоетики, що є не тільки підгрунтям європейської біоетики, але й фундаментом нормативно-правової та законодавчої бази окремих європейських країн, дістаючи свою інституціалізацію в рамках національних конституцій або окремих законодавчих актів у галузі охорони здоров'я людини та екології. Наголошено на необхідності подальшого філософсько-методологічного та теоретичного осмислення феномену біоетики для розуміння її справжніх коренів та практичного використання.

Охарактеризовано історичні засади формування та правового закріплення бюджетних принципів України та ЄС. Сформульовано визначення таких понять: "принципи фінансового права", "принципи бюджетного права", "принципи бюджетного права Європейського Союзу". Розроблено класифікацію принципів бюджетного права України. Досліджено співвідношення принципів фінансового і бюджетного прав України. Проаналізовано основні принципи формування єдиного бюджету ЄС і принципи бюджетного права ЄС. Узагальнено історичний нормативно-правовий процес розвитку співробітництва України та ЄС у бюджетній сфері. Визначено принципи формування та використання фінансових ресурсів України та ЄС. Запропоновано напрями трансформації принципів бюджетного права України за умов її інтеграції з Європейським Союзом, з урахуванням вимог Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004 р.№ 1629-IV.

Розтин померлої людини з метою встановлення причин смерті шляхом патологоанатомічного дослідження - серйозна етико-правова проблема в Україні та інших європейських країнах. Розглянуто сучасну ситуацію, що склалася в Україні щодо проведення аутопсії, її етичної, моральної та правової складової. Проаналізовано значущість аутопсії як методу дослідження щодо достовірного встановлення основного захворювання та безпосередньої причини смерті. Аутопсія має не лише вагоме медичне, статистичне, науково-практичне, але й соціальне значення. Увагу приділено історичному досвіду країн Європи (Німеччини, Австрії, Швейцарії та ін.) у цьому питанні. Проаналізовано сучасні європейські погляди та закони, які регламентують проведення аутопсій, трансплантації органів і тканин. Розглянуто моральні та етичні проблеми, що виникають після смерті пацієнта у родичів померлого, лікуючого лікаря та лікаря-патологоанатома. Досліджено новітні методики проведення віртуальних аутопсій, визначено їх можливості та обмеження. Запропоновано основні напрямки вдосконалення етико-правової та соціальної складової аутопсії. Визначено необхідність гуманізації відношення до розтину шляхом просвітницької роботи серед лікарів т населення, пошуку інноваційних малоінвазивних підходів для встановлення причин смерті людини.

Висвітлено суть ключових і похідних понять державного фінансового контролю, досліджено систему суб'єктів державного фінансового контролю в Україні за умов євроінтеграції. Обгрунтовано той факт, що чітко визначена і нормативно закріплена організаційна структура суб'єктів державного фінансового контролю в країні нададуть змогу підвищити якість державного фінансового контролю, яке є одним з актуальних завдань для побудови дієвої системи державного фінансового контролю в Україні. Увагу приділено тому факту, що в нормативно-правових актах, а саме в Законі України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", закріплено нечітке поняття "орган державного фінансового контролю в Україні" та головні завдання органу державного фінансового контролю, функції органу державного фінансового контролю, що надає змогу науковцям використовувати різні підходи до зазначених вище визначень. Обговорено питання про Середньостроковий план пріоритетних дій Уряду до 2020 р., в якому визначено основні цілі, напрями діяльності Уряду протягом 2017 - 2020 рр., а саме: забезпечення ефективного державного фінансового контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час управління та використання бюджетних ресурсів, зокрема, спрямування державного фінансового контролю на підвищення рівня ефективного, законного, цільового, раціонального, результативного використання та збереження фінансових (матеріальних) ресурсів держави, необоротних та інших активів, досягнення росту економії бюджетних коштів їх розпорядниками та одержувачами, усунення виявлених порушень, недоліків і запобігання їм надалі в процесі їх діяльності, підвищення відповідальності керівників органів державного сектора за ефективність діяльності.

Розкрито поняття і зміст банківського права, розглянуто банківську систему України та місце в ній Національного банку України, проаналізовано банківське законодавство. Обгрунтовано тезу про те, що банківське право є самостійною комплексною галуззю права. Розглянуто історичний досвід правового регулювання банківської діяльності. Досліджено актуальні питання банківського регулювання та нагляду в Україні, правові засади фінансового моніторингу та захисту банківської таємниці. Визначено правові засади грошового обігу та розрахунків, регулювання безготівкових розрахунків в Україні, правове регулювання банківського кредитування, депозитних послуг.

Висвітлено проблеми, що створюються у процесі реалізації багатьох змін як у політичному, так і в економічному характері правових норм, та їх вплив на юридичних осіб. Адміністративна відповідальність має не однорідну, а подвійну природу і є різновидом юридичної відповідальності та адміністративного примусу. Проаналізовано специфічні ознаки, притаманні саме адміністративній відповідальності. Звернуто увагу на те, що адміністративна і кримінальна відповідальність мають багато спільних ознак: як юридична відповідальність, вони мають публічну природу та захищають публічний інтерес, однак існують і відмінні риси, які і надають всі підстави для розмежування з огляду на притягнення до відповідальності юридичних осіб. Наведена у роботі інформація може використовуватися під час теоретичного обгрунтування та практичного розроблення методики реалізації, через норми законодавства такого правового інституту, як адміністративна відповідальність юридичних осіб. У даній роботі досліджено підстави для адміністративної відповідальності юридичних осіб. Проаналізовано загальні тенденції в сучасному адміністративному праві, пов'язані з формуванням правового інституту відповідальності юридичних осіб. Досліджено проблеми застосування заходів адміністративної відповідальності як інструменту захисту прав і свобод суб'єктів адміністративних відносин. Виділено основні ознаки адміністративної відповідальності для юридичних осіб. Проаналізовано типовий склад адміністративних правопорушень юридичних осіб. Проведено комплексний аналіз адміністративних стягнень за правопорушення юридичних осіб та, на основі цього, визначено недоліки, які впливають на ефективність їх практичного застосування. Виділено основні матеріально-правові та процесуально-правові особливості адміністративної відповідальності. На основі досліджених матеріалів сформульовано пропозиції та рекомендації для вдосконалення регулювання у сфері відповідальності юридичних осіб, які спрямовані на регулювання порушень щодо юридичних осіб в адміністративному праві.

На рівні Конституції України закріплено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю та безпечністю продукції й усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Зазначена конституційна норма реалізується через систему державного нагляду й контролю. Також на конституційному рівні в Україні здоров'я і життя людини визнано найвищою соціальною цінністю. Безпечність та якість харчових продуктів є одним із найважливіших чинників добробуту населення. Конкурентні відносини серед виробників спонукають розвивати системи контролю виготовлення продукції з метою максимального задоволення запитів споживачів. Тому перед органами виконавчої влади України постає завдання ефективного та результативного державного управління у сфері харчової промисловості. У сучасній Україні поняття "державне управління" досить часто порівнюється з державною службою, уживається в обговоренні економічних проблем, здійсненні політичної пропаганди, обгрунтуванні й узаконенні державної політики. Натепер ще немає єдиного погляду на те, що собою являє державне управління, у чому проявляється його суть. У роботі проаналізовано правове визначення ролі, місця, суті та функцій нагляду та державного контролю в системі державного управління. Проаналізовано норми Конституції України щодо державного захисту прав споживачів, контролю за якістю та безпечністю продукції й усіх видів і робіт, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин". У роботі приділено увагу класифікації контролю. Зроблено висновок, що науковці єдині в тому, що контроль і нагляд мають на меті стримування об'єкта діяльності від здійснення протиправних діянь, спрямовані на регулювання його діяльності. Відмінності у змісті незначні, оскільки зводяться до перевірки та спостереження діяльності об'єкта, відрізняються лише в деяких методах його здійснення.

Розглянуто актуальні проблеми створення та функціонування в Україні єдиного медичного простору. Зосереджено увагу на питаннях сутності, ознак, характеристик єдиного медичного простору, його базових принципах. Акцентовано на особливостях функціонування державних, комунальних, відомчих і приватних медичних закладів в умовах медичної реформи. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення формування єдиного медичного простору України та позитивний зарубіжний досвід реалізації такого виду проєктів.