Досліджено правові засади діяльності в'язниць в Таврійській губернії. З'ясовано, що в'язниці в регіоні створено разом з іншими владними органами Російської імперії згідно до положення про губернії 1775 р. та іншими законоположеннями. Майже до кінця XIX ст. значну роль відігравали військові, які охороняли в'язниці, виконували роль наглядачів. Найбільш комплексним документом, що регулював діяльність в'язниць, стала інструкція 1832 р. доглядачам в'язниць. Проте її положення на практиці здебільшого не виконувалися через брак приміщень, коштів, персоналу та специфічні місцеві умови. У Таврійській губернії було організовано губернську в'язницю у м. Сімферополь, а також в'язниці у кожному повітовому місті. Зазначено, що за весь час їх функціонування гостро стояла проблема відповідних приміщень, забезпечення в'язнів харчами, одягом, взуттям, опаленням та освітленням. Значну роль у вирішенні цих питань зіграли комітет і представники земств та інтелігенції, які піклувалися роботою в'язниць. З утворенням головного управління в'язницями розпочато реформ цих закладів: на їх території з'являються лікарні, майстерні, школи грамоти. Всі ці починання вводилися не без проблем, а тому діяли лише в окремих в'язницях. Особливо гостро стояли питання охорони в'язниць військовими караулами та введення цивільних наглядачів. Лише на початку XX ст. вдалося налагодити роботу декількох майстерень при в'язниці Сімферополя, які забезпечували одягом і постільним приладдям інші в'язниці губернії.