Проаналізовано сутнісні характеристики тероризму в історичному аспекті, проведено його співвідношення з філософсько-правовими категоріями, а саме: насильством, політикою, справедливістю. Розглянуто основні методологічні проблеми дослідження сучасного тероризму, а саме: зведення тероризму до суто політичного явища або до кримінального злочину; відсутність загальноприйнятого розмежування понять "тероризм", "терор", "війна", "національно-визвольний рух", "партизанська боротьба"; умовну класифікацію тероризму. Значну увагу приділено сприйняттю феномену тероризму супільною та індивідуальною свідомістю, причинам відсутності ефективної міжнародної співпраці стосовно протидії тероризму. Виявлено проблеми та тенденції міжнародної співпраці у даній сфері, а саме: зниження ролі міжнародного права у боротьбі з тероризмом; розгляд антитерористичних заходів деякими державами як інструменту політики, а не кримінального покарання; відсутність діалектичного синтезу насильницьких і ненасильницьких методів подолання політичних конфліктів. Запропоновано теоретичні рекомендації у сфері боротьби з тероризмом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х916.881.4 + Ф015.24

Рубрики:

Тероризм <Міжнародна злочинність>

Соціальні фактори політики

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено методологічні й інноваційні аспекти загальнотеоретичної юриспруденції. Увагу приділено розвитку міждисциплінарності та змішаних методологій юриспруденції. Окреслено предметне поле юридичної антропології. Розглянуто питання системності методів загальнотеоретичної юриспруденції. Розкрито явища агресії та толерантності як парні правові категорії. Визначено напрями інноватики загальнотеоретичної юриспруденції. Подано інформацію про субсидіарну відповідальність як категорію юриспруденції. Висвітлено комунікаційні й інформаційні засади функцій сучасного права. Розглянуто питання публічного та приватного делегування функцій сучасної держави.

Уперше у вітчизняній філософсько-правовій науці проведено комплексне дослідження насильства та толерантності, в якому представлено системне бачення цих філософсько-правових явищ в умовах новелізації концептуальної та інструментальної методології юриспруденції і євроінтеграційних процесів. Проаналізовано теоретико-правові основи дослідження насильства і толерантності, подано системний аналіз теоретико-методологічних та онтогносеологічних засад забезпечення захисту людини від протиправного насильства й агресії та гарантування дотримання принципу толерантності. Зазначено, що категорії філософії та філософії права, які використовувалися під час пізнання насильства і толерантності, акумулюють результати розвитку інших окремих наук: юриспруденції, логіки, психології, політології, культурології, лінгвістики, релігієзнавства, соціології тощо. Актуалізовано проблематику насильства та толерантності як тенденцій розвитку сучасного суспільства. Здійснено філософсько-правовий аналіз насильства як інструменту маніпулювання людською свідомістю. Проаналізовано логіко-методологічний аспект взаємодії феномена насильства зі свідомістю людини та відображення його у громадській думці. Встановлено, що поєднання антропологічного, системного, цивілізаційного й аксіологічного підходів при дослідженні застосування насильства у соціумі допомагає подолати тенденцію тотального звуження насильства до суто соціального явища, яке розглядається лише як злочинна діяльність, що належить до сфери кримінального права. Розкрито співвідношення насильства й агресії, насильства та нормативності, насильства і права, насильства і справедливості, насильства та порядку, насильства й релігії, насильства і психології. Підкреслено, що лише в рамках толерантного підходу (як частини світоглядного, внутрішнього) можна шукати ефективне рішення проблем подолання насильства у міжнародних відносинах, оскільки його глибинні, початкові причини знаходяться, перш за все, в морально-етичній площині.