Висвітлено загальнотеоретичні засади судового провадження у справах з публічно-правових відносин. Розкрито процесуально-правову суть провадження у сфері управлінської діяльності. Проаналізовано особливості розгляду та вирішення окремих категорій справ у сфері адміністративно-правових відносин.

Освещены общетеоретические основы судебного производства по делам касающимся публично-правовых отношений. Раскрыта процессуально-правовая сущность производства в сфере управленческой деятельности. Проанализированы особенности рассмотрения и решения отдельных категорий дел в сфере административно-правовых отношений.

Дисертацію присвячено дослідженню та аналізу правової природи провадження у справах з адміністративно-правових відносин як структурного компонента цивільного процесу та проблемам судового захисту прав громадян від неправомірних дій, рішень та бездіяльності у сфері управлінської діяльності. Обгрунтовано положення про те, що ці справи за своєю суттю є позовними, а тому до них можна застосовувати інститути позовного провадження. Визначено шляхи і напрямки вдосконалення правової теорії та чинного законодавства у даній сфері, охарактеризовано передумови права на звернення до суду з цієї категорії справ, порядок реалізації його та особливості розгляду справ за скаргами громадян.

Висвітлено загальні положення Цивільного процесуального кодексу України. Увагу приділено наказному, позовному, окремому провадженню, перегляду судових рішень (СР), процесуальним питанням щодо виконання СР у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), судовому контролю за виконанням СР, а також питанням про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні, відновлення втраченого судового провадження та провадження у справах за участі іноземних осіб.

Освещены общие положения Гражданского процессуального кодекса Украины. Внимание уделено приказному, исковому, отдельному производству, пересмотру судебных решений (СР), процессуальным вопросам по выполнению СР в гражданских делах и решений других органов (должностных лиц), судебному контролю по выполнению СР, а также вопросам о признании и выполнении решений иностранных судов в Украине, восстановлении потерянного судебного производства и производства по делам с участием иностранных лиц.

Висвітлено проблему створення системи ситуаційних центрів сектора безпеки й оборони (СБО) України. Проблема є актуальною, оскільки у разі виникнення загроз загальнодержавного масштабу СБО повинен працювати злагоджено, як єдиний механізм. Наведено перелік органів державної влади, які входять до складу сектора безпеки й оборони України згідно з законом України "Про національну безпеку України". Відмічено роль ситуаційних центрів (СЦ) у системах підтримки прийняття управлінських рішень структурами СБО у разі реагування ними на кризові ситуації. Наголошено на необхідності створення системи СЦ та єдиного інформаційного середовища (ЄІС) для їх роботи. Надано узагальнену структуру системи СЦ на чолі з Головним СЦ. Відмічено, що першочерговим завданням під час створення ЄІС має бути створення метамоделі даних, які входять у ЄІС. Як метамодель даних запропоновано метамодель багатосторонньої програми міжнаціональної взаємодії MIP (Multilateral Interoperability Programme) НАТО, яка відповідає стандарту MIP JC3IEDM (Joint Command, Control and Consultation Information Exchange Data Model - об'єднана модель даних з обміну інформацією для управління, контролю і консультування). Проведено паралель між роботою НАТО з країнами-учасниками та системою СЦ органів державної влади, що входять у СБО, на чолі з Головним СЦ. Надано опис та концептуальну схему метамоделі даних, які можуть бути використані під час побудови ЄІС системи СЦ СБО. Концептуальну схему показано у нотації IDEF1X, яка застосовується для опису структури реляційних баз даних. Аналогічно до MIP запропоновано ввести поняття рівня стандартизації основних структурних елементів метамоделі та правила їх найменування. Наведено приклади. Зроблено висновки про значення та необхідність метамоделі даних під час створення ЄІС СЦ СБО.

Сформовано єдину концепцію принципів спадкування в цивільному праві України. Виявлено гносеологічні й історичні передумови виникнення та розвитку принципів спадкування за законодавством, що діяло на території сучасної України в X - XX ст., та з'ясовано зміст принципів спадкування за цивільним правом сучасної України. Визначено поняття, ознаки та види принципів спадкування в цивільному праві, основний критерій для їх класифікації. Розкрито особливості практичної реалізації галузевих, підгалузевих та інституційних принципів спадкування. Розроблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання в досліджуваній сфері. Розроблено пропозиції щодо зміни Цивільного кодексу України в частині наділення фізичних осіб з 14 років правом відмовлятися від спадщини або відкликати подану заяву щодо прийняття спадщини без згоди батьків, піклувальників; можливості зміни черговості у спадкуванні за законом не тільки шляхом укладення договору про зміну черговості у спадкуванні, а й через подання заяви одним із спадкоємців.

Проведено перше комплексне монографічне дослідження в Україні, присвячене аналізу поняття злісності як наскрізного кримінально-правового поняття. Сформульовано поняття «злісність» у вітчизняному кримінальному праві: це умисне стійке спрямування особи на вчинення однорідних за своєю суттю діянь, що окремо не становлять високого рівня суспільної небезпеки і не є злочинними, проте у разі неодноразового (систематичного) їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набуває ознак злочину. Проведено історико-правове дослідження поняття «злісність» у пам’ятках вітчизняного кримінального законодавства, що дозволило виокремити та охарактеризувати дев’ять історичних періодів її генези та регламентації. Констатовано, що «злісність» у кримінальному законодавстві часів СРСР регламентована як оціночна ознака, що могла підлягати розширеному тлумаченню та слугувала дієвим інструментом для необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності широкого кола осіб, залежно від суспільно-політичної ситуації на певний період часу.

Розглянуто проблему обміну інформацією між автоматизованими системами ситуаційних центрів (СЦ) органів державної влади сектора безпеки і оборони (СБО) України. Проблема є надзвичайно актуальною на сьогодні, оскільки при виникненні загроз загальнодержавного масштабу (воєнного втручання, тероризму, надзвичайних ситуацій) СБО повинен працювати як єдиний злагоджений механізм. Тому створення системи СЦ СБО та налагодження обміну інформацією між ними є необхідною умовою для цього. Надано оцінку таким найбільш поширеним типам інтеграції даних у інформаційних системах (ІС), як сховища даних, федералізація даних та сервіс-орієнтований підхід. Як найбільш сучасний підхід до інформаційної взаємодії розрізнених ІС запропонований сервіс-орієнтований підхід. Наголошено, що для обміну даними недоцільно отримувати доступ до інших ІС та самостійно здійснювати пошук там необхідної інформації. Навпаки, пропонується вичленити із предметних областей ІС різних СЦ предметну область (ПрО) обміну даними та визначити необхідні для обміну теми. Далі для кожної теми побудувати тематичне представлення згрупованих, аналітичних дата за типом вітрини дата. Такі представлення стануть джерелом дата для відповідних сервісів у СОА і можуть використовуватися у режимах Публікація/Підписка та Запит/Відповідь. Розглянуто метод і запропоновано алгоритм взаємодії ІС розрізнених СЦ на основі використання онтології ПрО обміну даними та СОА. Як зразок взято сімейство специфікацій з обміну даними MIP4-IES Програми багатосторонньої взаємодії НАТО (МIР). На основі законодавчих документів у сфері реагування на надзвичайні ситуації (НС) побудована онтологія ПрО обміну даними між ІС СЦ при реагуванні на НС. Наведені приклади тем та тематичних представлень, які можуть бути сконструйованими на основі побудованої онтології ПрО обміну даними.

Висловлено думки вчених України щодо їх бачення сучасного стану цивільного судочинства, а також про перспективу розвитку та вдосконалення законодавства, що його регламентує. Зауважено, що ця наукова праця є комплексним науково-практичним дослідженням, у якому проаналізовано істотні проблеми щодо реалізації особою права на доступ до правосуддя, зокрема, питання, які стосуються судового збору, його розмірів, видів проваджень цивільного судочинства, питання визначення критеріїв малозначних спорів. Увагу приділено концепціям вчених щодо реформи цивільного судочинства в умовах європейської інтеграції та його додаткових джерел. Надано аналіз наказного провадження й узгодження його із спрощеним позовним провадженням, окремого провадження, апеляційного та касаційного проваджень, суб'єктного складу учасників судового процесу та проблемні аспекти обмеження їх прав, вдосконалення інституту доказів та їх забезпечення. Розкрито особливості розгляду певних категорій цивільних справ, зокрема, медичних, справ про оскарження рішень, дій, бездіяльності виконавців. Висвітлено проблеми, які мають місце при розгляді судом справ під час воєнного стану та шляхи їх вирішення, зокрема, проаналізовано судову практику розгляду судом справ про встановлення нових фактів, які мають юридичне значення, а також адміністративний порядок їх встановлення. Наведено численні пропозиції із вдосконалення норм ЦПК.