Проведено аналіз основних наукових підходів щодо вивчення аутоагресії особистості взагалі й аутоагресії засуджених. Розглянуто специфічні особливості самодеструктивної активності засуджених за умов пенітенціарного закладу. З'ясовано особливості впливу умов відбування покарання, кримінальної субкультури на аутоагресивну активність засуджених. Встановлено, що аутоагресія має спільну природу з агресією та виявляється складним, динамічним явищем, яке виступає проекцією індивідуально-психологічних проявів особистості та тиску чинників соціального середовища, які у своєму системному поєднанні призводять до деструктивного вибуху, що має внутрішній вектор спрямованості. Теоретично обгрунтовано й емпірично досліджено особливості детермінації аутоагресії у засуджених різної статі та віку. Розроблено психокорекційну програму, в якій задіяний комплекс методів психокорекційного та психопрофілактичного спрямування щодо подолання аутоагресивних намірів засуджених. Встановлено відповідні рекомендації щодо зниження рівня прояву аутоагресії в осіб, засуджених до позбавлення волі.

Досліджено динаміку показників діяльності суб'єктів господарювання за видом економічної діяльності "Професійна, наукова й технічна діяльність", переважна більшість яких є малими й мікропідприємствами. Виявлено основні тенденції розвитку, розкрито роль суб'єктів малого підприємництва в розбудові національної інноваційної системи (НІС) України. Визначено напрями державної підтримки малого підприємництва як елементу інфраструктури НІС.

Представлено технологічну структуру виробництва України у порівнянні з окремими країнами світу. Обгрунтовано, що синергія дії механізмів реалізації державної політики науково-технологічного (НТ) розвитку країни найбільш повно проявляється в межах національної інноваційної системи, виявлено і проаналізовано актуальні тенденції її функціонування за останні 10 років. Виявлено, що стабільне зменшення основних показників діяльності наукових організацій, підготовки наукових кадрів в Україні, фінансування наукових досліджень і розробок, інноваційної діяльності промислових підприємств супроводжуються високими темпами згортання наукової діяльності у підприємницькому секторі; змінами у структурі внутрішніх поточних витрат на виконання НДР за видами робіт за секторами діяльності; скороченням кількості аспірантів і докторантів за галузями знань і спеціальностями, які є драйверами технологічного оновлення національної економіки, і низькою результативністю діяльності аспірантури і докторантури. Встановлено, що регулюючою підсистемою НІС України не сформовано механізми спрямування НТ та інноваційної діяльності на зміну структури технологічних укладів. Обгрунтовано, що пріоритетним шляхом стратегічного розвитку технологічних укладів національної економіки є використання передових індустріальних технологій для модернізації підприємств третього і четвертого технологічних укладів з подальшим послідовним переходом до інноваційного розвитку країни. Обгрунтовано провідну роль інституціонального механізму державного регулювання НТ розвитку країни і визначено основний напрям його трансформації - створення "інституціональної вісі", що визначає концептуальні засади державної політики у сфері НТ й інноваційного розвитку країни, закріплює національну модель зміни технологічних укладів, окреслює стратегію НТ розвитку і національний план дій на її виконання. Обгрунтовано необхідність виділення сектора освіти, як нового інституціонального партнера в межах національної інноваційної системи України, і запропоновано напрями трансформації організаційного й економічного механізмів державного регулювання НТ розвитку країни.