Рассмотрены вопросы становления и развития международного гуманитарного права (МГП), применяемого в период вооруженных конфликтов. Проанализированы проблемы его имплементации Украиной, а также особенности международно-правовой регламентации воздушной и морской войны. На основе системного анализа социальных и международных процессов освещены концептуальные вопросы генезиса МГП.

Висвітлено предмет та методологію теорії держави і права, правовий статус особи та громадянина. Описано функції держави та наведено їх класифікацію. Значну увагу приділено правосвідомості та правовій культурі, правотворчості, системі права, правовим відносинам, поведінці, правопорушенням та юридичній відповідальності, законності, правопорядку і державній дисципліні, правовому регулюванню та його механізмам, юридичному процесу. Викладено основні сучасні концепції права та розглянуто правові системи сучасності.

Освещены предмет и методология теории государства и права, правовой статус личности и граждананина. Описаны функции государства и приведена их классификация. Значительное внимание уделено правосознанию и правовой культуре, правотворчеству, системе права, правовым отношениям, поведению, правонарушениям и юридической ответственности, законности, правопорядку и государственной дисциплине, правовому регулированию и его механизмам, юридическому процессу. Изложены основные современные концепции права и рассмотрены правовые системы современности.

Висвітлено загальнотеоретичні засади адміністративно-наглядової діяльності міліції, розкрито сутність та правові засади адміністративного нагляду, проаналізовано роль в правоохоронній діяльності міліції. Розглянуто напрямки даного виду діяльності у сфері забезпечення громадського порядку, безпеки дорожнього руху, дотримання правил дозвільної та паспортно-реєстраційної систем, а також нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

Освещены общетеоретические основы административно-надзорной деятельности милиции, раскрыты сущность и правовые основы административного надзора, проанализирована роль в правоохранительной деятельности милиции. Рассмотрены направления данного вида деятельности в сфере обеспечения общественного порядка, безопасности дорожного движения, соблюдения правил досуговой и паспортно-регистрационной систем, а также надзора за лицами, освобожденными с мест лишения свободы.

Розглянуто сутність адміністративно-наглядової діяльності міліції.

Рассмотрена сущность административно-надзорной деятельности милиции.

The essence of administrative-supervising activity of militia is considered.

Проаналізовано поняття та зміст взаємодії, визначено систему її суттєвих ознак. Запропоновано розглядати взаємодію як найважливішу форму взаємозв'язку у соціальній системі, а державне управління не лише як владний вплив, але й як взаємодію органів державної влади та громадянського суспільства в Україні.

Проанализированы понятие и содержание взаимодействия, определена система его существенных признаков. Предложено рассматривать взаимодействие как важнейшую форму взаимосвязи в социальной системе, а государственное управление не только как властное влияние, но и как взаимодействие органов государственной власти и гражданского общества в Украине.

It is analyzed concepts and the maintenance of interaction, the system of essential attributes of interaction is determined. It is offered to consider(examine) interaction by the major form of interrelation in social system, and the government not only as imperious influence, but also as interaction of bodies of the government and a civil society in Ukraine.

Індекс рубрикатора НБУВ: У50-13 + У9(4УКР)0-13 + Х839(4УКР)901.326

Рубрики:

Світова економіка в цілому

Економіка окремих країн і частин світу

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Наведено загальну характеристику взаємодії дільничного інспектора міліції із зовнішнім середовищем, розкрито її значення як функції управління у правоохоронній діяльності. Проаналізовано правові засади, форми та принципи взаємодії дільничого інспектора міліції з іншими службами міліції, висвітлено його участь у розкритті та розслідуванні злочинів. Розкрито специфіку взаємодії дільничного інспектора міліції з громадськістю щодо охорони громадського порядку та громадської безпеки, а також профілактики правопорушень. Обгрунтовано шляхи удосконалення організаційно-правових засад взаємодії дільничного інспектора міліції з іншими службами міліції та громадськістю.

Приведена общая характеристика взаимодействия участкового инспектора милиции с внешней средой, раскрыто значение данного процесса как функции управления в правоохранительной деятельности. Проанализированы правовые основания, формы и принципы взаимодействия участкового инспектора милиции с другими службами милиции, освещено его участие в раскрытии и расследовании преступлений. Показана специфика взаимодействия участкового инспектора милиции с общественностью в вопросах охраны общественного порядка и общественной безопасности, а также профилактики правонарушений. Обоснованы пути усовершенствования организационно-правовых основ взаимодействия участкого инспектора милиции с другими службами милиции и общественностью.

Висвітлено сутність, правові засади, види, форми, методи, напрямки та процедури адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні, а також шляхи її удосконалення. Охарактеризовано повноваження, визначено форми, методи діяльності міліції щодо здійснення адміністративного нагляду в сферах забезпечення громадського порядку, безпеки дорожнього руху, дотримання правил дозвільної та паспортно-реєстраційної систем, а також адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо внесення конкретних змін і доповнень до чинного законодавства, яке регулює адміністративно-наглядову діяльність міліції в Україні.

Удосконалено висновок про те, що у міжнародній доктрині не вироблено єдиного поняття міжнародного гуманітарного права (МГП) як галузі, немає єдності щодо її змісту, предмета правового регулювання та, відповідно, системи. По-новому проаналізовано міжнародно-правову регламентацію ведення воєнних дій, що дало змогу виділити у елементній (суб'єктно-об'єктній) системі МГП предметно-нормативні блоки його міжнародного регулювання. Вперше у вітчизняній науці міжнародного права зроблено висновок про те, що одночасно з розробкою нових норм існує об'єктивна потреба у продовженні кодифікації норм, які уже містяться у самих кодифікованих джерелах, за допомогою надання їм системності, предметності, зведення однорідних міжнародних норм у єдиний нормативний акт. Зазначено, що підхід світового співтовариства до проблеми заборони або обмеження засобів і методів ведення воєнних дій логічно обгрунтований та обумовлений, насамперед, головним призначенням даної групи норм - захистом цивільного населення, мирних об'єктів і жертв війни. Встановлено, що у результаті співробітництва держав сформувався міжнародно-правовий механізм захисту прав людини за умов збройного конфлікту. Вперше сформульовано висновок про те, що механізм сприйняття норм МГП національною системою права України має конституційну регламентацію та у процесі імплементації реалізує засоби трансформації норм міжнародних договорів, які відповідають міжнародній практиці.

Досліджено особливості формування та функціонування інституту дисциплінарної та адміністративної відповідальності посадових осіб системи МВС України, а також персональної відповідальності міністра внутрішніх справ України як державної політичної та вищої посадової особи системи МВС України. Проведено всебічний аналіз нормативно-правового регулювання, наукових теорій і практики впровадження дисциплінарної та адміністративної відповідальності посадових осіб системи МВС, визначено її особливості. Розкрито принцип персональної відповідальності посадових осіб і політичної відповідальності міністра внутрішніх справ. Розглянуто питання атестування посадових осіб органів внутрішніх справ як стимулювальний чинник персональної відповідальності. Запропоновано новий підхід щодо категоріального та змістового розмежування понять "посадова особа", "службова особа" та "представник влади". Запропоновано визначення поняття "посадова особа" та "посадова особа системи МВС України". На підставі комплексного організаційно-правового критерію розроблено класифікацію посадових осіб системи МВС України. Досліджено систему дисциплінарних та адміністративних стягнень, процесуальний порядок їх застосування до посадових осіб системи МВС України, встановлено принципи та умови вчинення даними особами правопорушень та їх усунення в процесі формування правової держави. Наведено рекомендації щодо удосконалення адміністративного та дисциплінарного законодавства України та практики його застосування.

Подано характеристику органів внутрішніх справ (ОВС) та їх структуру, сутність адміністративної діяльності, порядок проходження служби в ОВС, методи, які застосовуються ОВС у процесі охорони громадського порядку. Висвітлено процесуальну діяльність, методи профілактики, забезпечення законності в адміністративній діяльності. Матеріал підручника побудовано на новітньому адміністративному законодавстві.

Дана характеристика органов внутренних дел (ОВД), их структура; раскрыта сущность административной деятельности, порядок прохождения службы в ОВД, методы, применяемые ОВД в процессе охраны общественного порядка. Освещена процессуальная деятельность, методы профилактики, обеспечения законности в административной деятельности. Материал учебника построен на новейшем административном законодательстве.

Досліджено теоретико-методологічні й адміністративно-правові засади взаємодії органів державної влади України у правоохоронній сфері й обгрунтовано шляхи підвищення її ефективності. Проаналізовано проблематику правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина в органічному зв'язку з удосконаленням взаємодії органів державної влади України. Запропоновано модель якісної взаємодії даних органів у правоохоронній сфері, складовими якої є стратегічна та тактична взаємодія. Розроблено адміністративно-правовий механізм її здійснення на підставі формування державної політики та системи державного управління у правоохоронній сфері. Обгрунтовано доцільність дослідження правоохоронної сфери як системи державного управління та розгляду державного управління у контексті не владного впливу, а взаємодії. Визначено й охарактеризовано суб'єкти державного управління у правоохоронній сфері, запропоновано шляхи забезпечення їх системної організації й обгрунтовано адміністративно-правові засади діяльності з урахуванням європейських принципів і правових стандартів. Розроблено адміністративно-правові й організаційні заходи щодо удосконалення взаємодії органів державної влади України у правоохоронній сфері.

Поєднано як теоретичні засади феномену свідомого паралелізму ("мовчазної змови") на тлі світової економічної кризи, так і практичні здобутки Антимонопольного комітету України та господарських судів України в частині виявлення, доведення та припинення такого виду антиконкурентних узгоджених дій, як схожі дії на ринку товару у їх органічній взаємопов'язаності з аргументацією, яку застосовують суб'єкти господарювання у межах протидії процесу притягнення до відповідальності за вчинення таких дій.

Проаналізовано та розкрито зміст і поняття правопорушень у сфері інтелектуальної власності (ІВ), історичний аспект і зарубіжний досвід протидії правопорушенням у сфері ІВ, форми та методи діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії правопорушенням у сфері ІВ. Розглянуто процес їх взаємодії з іншими суб'єктами протидії вищезазначеним правопорушенням надано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, організаційного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії правопорушенням у сфері ІВ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)112.031

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)112.011.013.1

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено наукове обгрунтування напрямів удосконалення організаційно-управлінського забезпечення (ОУЗ) реалізації інтеграційних процесів (ІП) у місцевому самоврядуванні та розроблено підходи та рекомендації щодо практичного використання одержаних наукових результатів. Проаналізовано різноманітні форми інтегрованої діяльності, виявлено її передумови, стимули, ефекти. Досліджено сучасний стан, зарубіжний та вітчизняний досвід реалізації ІП. Визначено напрями та розроблено пропозиції з удосконалення ОУЗ процесів міжмуніципального співробітництва та міжсекторного партнерства, апробовані через упровадження технологій формування об’єднань територіальних громад, створення субрегіону.

Комплексно проаналізовано принципи фінансового контролю. Висвітлено доктринальні підходи до принципів фінансового контролю. Визначено особливості нормативного закріплення принципів фінансового контролю у міжнародних документах, законодавстві України та зарубіжних країн. Запропоновано тлумачення понять "принципи фінансового контролю", "публічний фінансовий контроль" та визначення бюджетного, податкового, митного, банківського, валютного контролю. Проаналізовано наявні класифікації принципів фінансового контролю та запропоновано власний їх поділ. Розкрито сутність загальних принципів фінансового контролю й окреслено спеціальні принципи бюджетного, податкового, митного, банківського та валютного контролю. Аргументовано потребу внесення змін і доповнень до Бюджетного кодексу України, законів України "Про аудиторську діяльність" і "Про Рахункову палату". Розроблено законопроект "Про принципи фінансового контролю".

Досліджено теоретичні та практичні питання, що постають під час розгляду і вирішення справ про стягнення податкового боргу. Розглянуто механізм виникнення та погашення податкового боргу, функції суду у цих правовідносинах. Проаналізовано юрисдикцію справ про стягнення податкового боргу, проблемні питання юрисдикції таких вимог у справах про банкрутство та кримінальних справах. Розкрито особливості судової процедури стягнення податкового боргу та запропоновано шляхи її вдосконалення.

Досліджено протокол про адміністративне правопорушення як джерело доказів у справах про адміністративні правопорушення, з'ясовано його місце у провадженні в справах про адміністративні правопорушення. Визначено загальні вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення та розкрито їх значення для своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи про адміністративне правопорушення, а також визначено перелік осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, та правове регулювання їх діяльності зі складення протоколів. Виявлено проблемні питання, що виникають у процесі складення протоколів та розгляді справ про адміністративні правопорушення. Сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосуються порядку складення протоколу про адміністративне правопорушення та використання його як джерела доказів у провадженні в справах про адміністративні правопорушення.