Розглянуто становлення і розвиток поглядів відносних методів, використовуваних в юриспруденції. Проаналізовано основні підходи до вирішення досліджуваної проблеми, відмічається їх різноманітність, яка проявляється в існуванні кардинально протилежних позицій: від твердження про відсутність яких-небудь методів в праві до аргументації необхідності виділення специфічної правової методології. Звернено увагу на доцільність визначення трьох сфер можливого використання правових методів: практична, догматично-правова, теоретична. Зроблено висновки про те, що: по-перше, немає підстав виділяти як єдину, загальну методологію, яка може бути використана також і в юриспруденції, так і окрему специфічну правову методологію; по-друге, для правової методології характерна гетерономічність і плюралізм.