Проаналізовано правові джерела у X - першій половині XVII ст. та доведено, що жінка є самостійним суб'єктом цивільно-правових відносин, право- та дієздатною особою. Визначено, що у шлюбно-сімейних відносинах юридично закріплено волевияв жінки. Досліджено, що майнові права жінок не зазнають обмежень у порівнянні з чоловіками, а у деяких випадках їх обсяг є більшим. Зазначено, що жінки можуть бути як спадкодавцями, так і спадкоємцями. Визначено обсяг кримінальної відповідальності жінки, ступінь захищеності особистих і майнових прав жінок різних суспільних верств населення кримінальним правом і доведено, що особисті та майнові права жінок усіх суспільних верств захищає закон і звичай.