Уперше у вітчизняній філософсько-правовій науці проведено комплексне дослідження насильства та толерантності, в якому представлено системне бачення цих філософсько-правових явищ в умовах новелізації концептуальної та інструментальної методології юриспруденції і євроінтеграційних процесів. Проаналізовано теоретико-правові основи дослідження насильства і толерантності, подано системний аналіз теоретико-методологічних та онтогносеологічних засад забезпечення захисту людини від протиправного насильства й агресії та гарантування дотримання принципу толерантності. Зазначено, що категорії філософії та філософії права, які використовувалися під час пізнання насильства і толерантності, акумулюють результати розвитку інших окремих наук: юриспруденції, логіки, психології, політології, культурології, лінгвістики, релігієзнавства, соціології тощо. Актуалізовано проблематику насильства та толерантності як тенденцій розвитку сучасного суспільства. Здійснено філософсько-правовий аналіз насильства як інструменту маніпулювання людською свідомістю. Проаналізовано логіко-методологічний аспект взаємодії феномена насильства зі свідомістю людини та відображення його у громадській думці. Встановлено, що поєднання антропологічного, системного, цивілізаційного й аксіологічного підходів при дослідженні застосування насильства у соціумі допомагає подолати тенденцію тотального звуження насильства до суто соціального явища, яке розглядається лише як злочинна діяльність, що належить до сфери кримінального права. Розкрито співвідношення насильства й агресії, насильства та нормативності, насильства і права, насильства і справедливості, насильства та порядку, насильства й релігії, насильства і психології. Підкреслено, що лише в рамках толерантного підходу (як частини світоглядного, внутрішнього) можна шукати ефективне рішення проблем подолання насильства у міжнародних відносинах, оскільки його глибинні, початкові причини знаходяться, перш за все, в морально-етичній площині.